Логотип персонального сайта В.Стецюка
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Етногенетичні процеси в… / Іранські племена в Східній Європі за часів бронзи

Іранські племена в Східній Європі за часів бронзи


Після завершення "Першого Великого переселення народів" поблизу місць своїх первісних поселень лишилися слов'яни, балти, іранці і германці. Для дослідження подальшого етногенезу цих народів знову спробуємо застосувати графоаналітичний метод. Для германських і балтійських мов використання цього методу проблематичне через їхню малу кількість, тому треба почати з іранських або слов'янських. Ми знаємо, що давня іранська прамова розчленувалася на велику кількість мов вищого порядку, на трохи меншу кількість розчленувалася праслов’янська, але велика подібність слов’янських мов одна до одної дає підстави вважати, що поділ праслов’янської мови на окремі діалекти стався пізніше, ніж формування іранських мов (первісно діалектів). Отож, дотримуючись хронології, дослідження треба починати саме з іранських.

В групу іранських в теперішньому часу входять близько 40 мов. (Оранский И.М., 1979, 33). Серед них такі окремі як осетинська (з дігорським і іронським діалектами), ягнобська, пушту (пашто) з діалектом ванеці, язгулямська, курдська (з діалектами заза, курманджі, сорані і горані), белуджська (балучі), гілянська, мазендеранська, сарикольська, парачі, ормурі, мова Семнану. Інші мови об'єднуються в групи. Це талиська з близькою до неї мовою таті, до яких, очевидно, треба долучити татську, персько-таджицькі діалекти (фарсі, хузестані, бандарі, кухістані, хазара та ін.), малі мови Центрального Ірану (раджі), лурські і бахтіярські діалекти, діалекти Південного Ірану (башкарді, кумзарі та ін.), памірські мови, серед яких шугнансько-рушанська та ішкашимсько-ваханська групи мов. Крім того існували ще авестійська, бактрійська, парфянська, согдійська і саксько-хотанська мови та мови або діалекти, незафіксовані історичних джерелах, про що може свідчити лінгвістичний аналіз священних текстів Авести і давньоперської мови.



Поширення сучасних іранських мов


Мапа складена на підставі карти, яка наведена на сайті "Іранські мови" при співставленні з іншими даними (Эдельман Д.И., 1968, карта 1).


Історичну тяглість переважної більшості іранських мов теж неможливо прослідити за відсутністю або недостатністю писемних пам’яток при тому, що деякі мови і досі залишаються безписемними або малописемними. Впевнено можна говорити про розвиток перської мови, історія якої може бути простежена з VI ст. до н.е., про тісний зв’язок з нею таджицької мови і про продовження согдійської мови у сучасній ягнобській. Навіть питання діалектологічної приналежності мови Авести досі не має однозначної відповіді (Оранский И.М., 1979, 33). З другого боку перська мова на протязі багатьох століть зробила великий вплив на інші іранські і часом неможливо вилучити з них перські запозичення, які нерідко витісняли з безписемних або малописемних мов питому лексику, яка тепер вже втрачена назавжди.

Отже, дослідити родинні стосунки іранських мов надзвичайно важко. До того всього треба додати, що не для всіх сучасних мов складені словники, а деякі з складених були автору недоступні. Тим не менше, порівняльний аналіз лексики іранських мов був проведений. Для аналізу були взяті чотири томи етимологічного словника іранських мов (Расторгуева В.С., Эдельман Д.И. 2000-2004, Эдельман Д.И. 2011), історико-етимологічний словник осетинської мови (А. Абаев В.И., 1958-1989) та двомовні словники таких мов: осетинська, курдська, талиська, гілянська, перська, пушту, таджицька, дарі, язгулямська, шугнанська, рушанська (з хуфською), бартанзька, ягнобська, сарикольська. Дані про основні закономірності фонетичних відповідностей між іранськими мовами були взяті з робіт Соколова (Соколов С. Н., 1979, 127-235), особливості талиського консонатизму враховувалися за роботою Міллера (Миллер В.В., 1953, 53-57). В процесі аналізу було виявлено, що штучну мову дарі, перську і таджицьку можна об’єднати в одну, як такі, що мають спільне походження. Спільне походження також мають шугнанська, рушанська і бартанзька мови. Вони теж були об’єднані в одну групу памірських мов. Очевидно другу групу памірських мов складають ваханська і ішкашимська, лексика яких невивчена через відсутність словників. Зведені Етимологічні словники-таблиці для різних мовних сімей і груп, за яким велися підрахунки, подаються на моєму сайті "Альтернативна історична лінгвістика".

Всього до аналізу іранських мов було взято 1805 ізоглос. 276 з них було визнано спільноіранськими, ще кілька – похідними. Спільними іранськими словами вважалися такі, що зустрічалися в переважній більшості іранських мов (здебільшого у дев’яти з десяти), а також слова, спільні для всіх індоєвропейських мов у припущенні, що ці слова належать у більшості своїй до спільного іранського лексичного фонду. Після цього аналізу було складено таблицю-словник і підраховано кількість спільних слів в парах окремих іранських мов. Результати підрахунків наведені в таблиці 8. Тут по великої діагоналі проставлено кількість слів, взятих для аналізу з кожної мови. На основі цих підрахунків була складена схема родинних взаємин іранських мов, показана на малюнку 36.


Таблиця 8. Кількість спільних слів у парах іранських мов мов


Мова осет. ягноб курд. афг. тал. перс. памір гілян. язгул. сарик белуд
осетин. 463
ягноб. 245 596
курдська 225 273 678
афган. 206 301 366 709
талиська 128 207 304 279 513
перська 244 369 437 527 339 842
памірські 137 276 230 304 182 341 613
гілянська 97 184 258 266 262 363 197 464
язгулям. 115 208 178 227 128 244 327 128 457
сарикол. 69 144 127 156 98 176 259 107 176 353
белудж 59 97 118 110 78 125 80 72 57 46 171

При складанні схеми було виразно видно, що для деяких мов бракує лексичного матеріалу, адже, дійсно, використані словники ягнобської, талиської, гілянської, язгулямської, сарикольської мов були досить малого обсягу. Крім того, виявилося, що деякі дані суперечать одні одним, тому що на давні родинні взаємини наклалися пізніші мовні відносини на нових територіях поселень в Середній Азії.


Малюнок 36. Схема родинних взаємин іранських мов.


Не всі запозичення з перської , великий вплив якої на інші іранські мови загальновідомий, можна було вилучити. До того ж, давня согдійська мова справила певний вплив на памірські мови, коли согдійці просунулися в долини Паміру. Ці впливи майже неможливо виявити. Таким чином , структура древніх взаємин іранських мов тепер дуже спотворена і недостатньо точно відбивається сучасним складом лексики. Однак схема відносин складається без особливих труднощів при деяких умовностях – там , де суперечать дані одних пар мов, на допомогу приходять дані інших пар. Це особливість графоаналітичного методу.

Те, що схема недостатньо добре відбиває просторове розташування деяких іранських мов, стало очевидним при пошуку відповідних для них ареалів. При відомому розташуванні прабатьківщини було ясно, що територія, на якій розселилися іранці в наступному часі і на якій відбулося членування їх раніше спільної мови, мала б знаходитися десь на схід від верхнього і середнього Дніпра, і саме тут була зроблена спроба розміщення отриманої моделі спорідненості.


Праворуч: Прабатьківщина іранців і напрямки міграцій індоєвропейських племен


Розташування ареалів формування іранських мов показано на рис. 37. Досить впевнено можна говорити про розміщення на карті мов верхноъ частини схеми. Оскільки осетини були останніми, хто покинув свою прабатьківщину, ця схема була розташована так, щоб ареал осетинської мови виявився найбільш північним, тобто накладався на етноформуючий ареал в басейны Сожу між Дніпром і Іпуттю. Тоді ареал ягнобської мови повинен розташовуватися між Іпуттю, Дніпром і Десною, а ареал курдської мови – між Десною, Сеймом і верхів'ями Оки. При цьому ареал белуджської мови слід розмістити на прабатьківщині іранців в басейні Жиздри між Десною, Угрой і Окою. Більш-менш добре розміщується ареал мови пушту між Дніпром, Сулою та Десною і ареал талиської у верхній течії Оскола на правому березі Дону між річками Сосною та Тихої Сосною. Розміщення ареалів інших іранських мов більш гипотетичне.


Рис. 37. Територія формування іранських мов в ІІ тис. до н.е.


Для перської мови добре вираженого ареалу немає. Якщо ця мова, що знаходиться в самому центрі схеми, не сформувався при тісній взаємодії інших іранських, то її ареал можна розмістити у верхів'ях Сейму і по обох берегах Псла. Тоді ареал гілянської мови повинен розташовуватися між Осколом і Доном.

Однак його південно-східний кордон позначити складно, бо він залежить від розташування ареалу мазандеранської мови, який не включений в модель спорідненості через відсутність даних. Враховуючи сучасні місця поселень мазандеранців, їх прабатьківщину можна припускати східніше ареалу гілянців.

Прийняте розміщення ареалів іранських мов підтверджують виявлені факти впливу мовного субстрату попереднього населення. Ми бачимо, наприклад, що ареал афганської мови (пушту) розташований там же, де раніше формувалася вірменська мова. І незрозумілі досі зв'язки цих мов як раз і є наслідком впливу вірменського субстрату. Більш докладно ця тема розглядається в розділі"Мовний субстрат".

Через відсутність даних для деяких з сучасних іранських мов та їх недостатності для інших особливі труднощі виникають з розміщенням ареалів для сарикольської, язгулямської і мов памірських народів. Для групи мов, в яку ми включили шугнанську, бартангську і рушанську немає іншого місця як між Ворсклою і Осколом. Сіверський Донець, що розділяє цей ареал, міг бути границею між діалектами, що дали початки якимось мовам цієї групи ще за часів перебування іранців в цих місцях. Ареал язгулямської повинен бути десь південніше, а ареал сарикольської, місце якого на в моделі спорідненості далеке від інших мов, повинен би був знаходитися в закруті Дону. Більш точне його розміщення залежить від зв'язків з мазандеранською, ступінь яких залишається під питанням. Уздовж узбережжя Азовського моря є ще кілька ареалів, на яких могли формуватися інші іранські мови, які не були взяті для аналізу. Можливо, в одному з них ближче до прабатьківщині першої групи памірських народів була прабатьківщина предків сучасних ваханців і ішкашимців.

Розміщення ареалу белуджської мови по сусідству з ареалом вепсів, базоване на наявних скупих даних її зв’язків з іншими іранськими, підтверджується наявністю спільних слів у вепській і белуджській мовах. Наприклад вепському слову naine «невістка» добре відповідає бел. na'ānē «дочка» при janaine «жінка». Ясно, та сама жінка для батьків-белуджів була дочкою, а для сім'ї її чоловіка – невісткою. Таким чином, не тільки лексична паралель, але таке свідоцтво про шлюбні зв’язки між вепсами і белуджами підтверджують їх сусідство. Можливо бел. pērok "дід" відповідає вепс. per’eh "родина". Лексичного матеріалу з белуджський мови поки недостатньо, але був проведений порівняльний аналіз лексики вепської мови з іншими іранськими мовами. В результаті цього аналізу з'ясувалося, що найбільша кількість спільних слів з вепською має курдська мова – 76, далі йдуть осетинська – 65 спільних слів з вепською, перська – 62, талиська – 61 слово, гілянська – 56, пушту – 45 спільних слів. На карті можна побачити, що ареали курдської і осетинської мов лежать найближче до ареалу вепської мови, і мовні контакти між населенням цих ареалів також повинні були бути тісними.

Ось приклади сепаратних курдсько-вепських мовних зв’язків:

курд. çerk "крапля" – вепс. čirkištada – "капати",

курд. hebhebok "павук" – вепс. hämähouk – "павук",

курд. xumari "темрява" – вепс. hämär "присмерки",

курд. kusm "страх" – вепс. h’ämastoitta "лякати",

курд. henase "дихання" – вепс. heńktä "дихати",

курд. hîrîn "іржання" – вепс. hirnaita "іржати",

курд. e'ys "радість" – вепс. ijastus "радість",

курд. cirnî "корито" – вепс. kurn "жолоб".

Є також курдсько-вепські паралелі, котрим є відповідники в одній або в двох інших мовах:

курд. çeqandin "встромляти", тал. čəgətəq "колоти" – вепс. čokaita "встромляти";

курд. xerez "швидкість" – вепс. hered "швидкий", эрз. эрязи "моторний";

курд. miraz, тал. myrod, гил. məriz "бажання" – вепс. mairiš "потреба";

курд. pirtîn "трепет", лтс. purinat "трясти" – вепс. pirpitada "трясти".

Крім того є кілька десятків слів, спільні для курдської, вепської та ще для трьох або більше іранських мов.

З ареалом мордовської мови межують ареали курдської і талиської мов. Відповідно, з усіх іранських мов, крім осетинської, талиська і курдська мають найбільшу кількість спільних слів з мовами мокша і ерзя – по 62. В осетинській мові таких слів 67, але частина з них походить від часів пізніших мовних контактів між мордвою і предками осетин в скіфський час. Слід принагідно зазначити, що наведені тут чисельні дані про зв'язки окремих пар мов не вичерпують їх справжньої кількості і використовуються лише до порівняння між собою, будучи взятими з тої самої представницької вибірки сем. При збільшенні обсягу вибірки ми отримаємо нові дані, які повинні зберегти своє співвідношення. Приклади сепаратних зв'язків між талиькою і мовами мокша і ерзя наведені в таблиці 9.


Таблиця 9. Мордовсько-талиські сепаратні лексичні зв’язки.


талиська мова значення мордовські мови значення
arə подобатись ёрамс хотіти
vəšy голод вача голодний
kandy бджола кенди оса
küm крити комачамс покрити
kandul дупло кундо дупло
latə клин лачо клин
mejl хотіти мяль бажання
se взяти саемс взяти
tiši паросток тише трава, сіно
tyk кінець тюк кінець
vədə дитя эйде дитя

З числа можливих курдсько-мордовських сепаратних зв’язків можуть бути наведені такі приклади:

курд. leyi "потік" – мок. ляй, эрз. лей "річка",

курд. çêl "корова" – мок. скал "телиця", эрз. скал "корова",

курд. sutin "терти" – мок. сюдерямс "гладити",

курд. ceh "ячмінь" – мок. чуж, эрз. шуж "ячмінь".

Як було показано в розділі Міграції індоєвропейських племен в світлі фонетичних особливоостей їх мов., фракійці, тобто предки албанцв, поселились в етноформуючім ареалі між річками Тетерев, Рось і Дніпро. На протилежному березі Дніпра розташовувалися ареали предків пуштунів і ягнобців. Відповідно, албанська мова найбільше відповідностей з усіх іранських мов повинна мати в афганській (пушту). Ось деякі приклади:

пушт. bus "полова" – алб. byk "полова",

пушт. gah "час" – алб. kohё "час",

пушт. ləg’ər "голий" – алб. lakurig "голий",

пушт. peca "частина" – алб. pjesё "частина",

пушт. tar. əl "в'язати" – алб. thur "в'язати",

пушт. xwar "рана" – алб. varrё "рана",

Знайдені також нечисленні (через малий обсяг словника) приклади сепаратних мовних зв’язків фракійців з іншими сусідами – предками согдійців та ягнобців:

алб. hingеllin "іржати" – ягн. hinj'irast "те саме",

алб. anё "берег" – ягн. xani "те саме",

алб. kurriz "спина" – ягн. gûrk "те саме".

Як вже зазначалося, західною границею іранської області був Дніпро. За Дніпром в лісовій і лісостеповій смузі на той час мали би лишатися ще предки тохарців, балтів, слов’ян, германців, кельтів, фрігійців, вірменів, фракійців. Раніше ми визначили ареал формування тохарської мови між Дніпром і Березиною. Отже, тохарці мали би межувати з предками осетинів. Давні мовні контакти між цима двома народами підтверджують це. В своїх роботах Абаєв надавав такі приклади прямих запозичень з осетинської в тохарську:

тох. witsako "корінь" – осет. widag "те саме",

тох. porat "сокира" – осет. färät – "те саме",

тох. eksinek "голуб" – осет. äxinäg "те саме",

тох. aca-karm "удав" – осет. kalm "змія",

тох. káts живіт – осет. qästä "те саме",

тох. kwaš "село" – осет. qwä "те саме",

тох. menki "менший", лит. meñkas "малий" – осет. mingi "маленький, мало",

тох. sám ворогг" – осет. son "те саме" (А. Абаев В. И., 1965).

Правда, Абаєв вважав, що ці запозичення походять зі скіфських часів, але на той час вже би мали досягти Центральної Азії.

Коли вже тохарці полишили свою прабатьківщину, їх ареал зайняли балти, поширивши свою територію до Дніпра. В цей час стався поділ балтійських мов на два діалекти – східний і західний. На території старої прабатьківщини балтів на захід від Березини сформувався західний діалект, з котрого пізніше розвинулися мови пруська і ятвязька, а в ареалі між Дніпром і Березиною сформувався східний балтійський діалект, з котрого розвинулися литовська, латиська, земгальська, куронська мови.



Карта поселений иранских и германских племен в ІІ тыс. до н.э..


Таким чином, східні балтійці увійшли у прямий контакт з предками сучасних осетинів. Звичайно, це відбилося на їх мові, і певні мовні зв’язки осетинської мови із східнобалтійськими можна виявити. Багато з них наводить Абаєв у своєму історично-етимологічному словнику осетинської мови, але відносить їх до скіфської доби (А. Абаев В. И., 1958-1989), що теж, в принципі, можливо для якоїсь частини з них. Приклади лексичних паралелей східнобалтійських мов з іншими мовами говорять про те, що давні східні балти мали найтісніші контакти з предками північних германців та осетинів.

Перебування іранців на визначеній нами території залишило свої сліди і в топоніміці. Іранська топоніміка на території України і Росії в принципі досить численна, але залишена переважно предками сучасних курдів і осетинів, і ця тема розглядається окремо. Тут дається лише дані на Google Map (див. нижче)




Про міграцію іранських народів в Азію див. в розділі Кіммерійці


Про міграцію іранців у Європу див. в розділі Кімври




Free counter and web stats                        

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку цього сайту!

© 1978 – 2015 В.М.Стецюк

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1334

Модифіковано : 30.05.2015

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.