Логотип персонального сайта В.Стецюка
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Далекий Схід: Родинні взаємини алтайських мов

Далекий Схід: Родинні взаємини алтайських мов


Позірна самоочевидність алтайської прабатьківщини тюрків логічно привела до думки про генетичну спорідненість монгольських і тюркських мов, але факти які суперечать цій доктрині породили багаторічні суперечки фахівців. Одні всупереч цим фактам вважають їх таки генетично спорідненими, інші ж їхні спільні риси вважають набутими. І ряди останніх поповнюються:


Здавна ввжається, що тюркські, монгольські і тунгуські мови утворюють одну сім'ю (макросім'ю), зазвичай звану алтайською, і що всі вони походять від зниклої алтайської, або прото-алтайської прамови. Протягом декількох років я все більше і більше приходив до думки, що це помилка і те, що ці мови дали більшу частину словникового матеріалу в спільну, найкраще пояснюється не припущенням того, що вони успадкували його від спільного предка, але припущенням, що мав місце тривалий і складний процес обміну між цими мовами… Я абсолютно переконаний, що тюркські мови генетично не пов'язані ні з одною з них(Clauson Gerard, 2000, 36).


До слів сера Джерарда Клосона можна додати, що до алтайської родини долучають також японську і корейську мови. Використовуючи графоаналітичний метод, ми знайшли прабатьківщину тюрків у Закавказзі (див. Формування ностратичних мов) і потім встановили, що первинні тюркські мови формувалися в Східній Європі в епоху бронзи. У такому випадку монгольські мови можуть бути споріднені тюркським генетично тільки в тому випадку, якщо вони формувалися десь поблизу на прилеглій території. Спробуємо встановити чи це так.

Складена групою Сергія Старостіна велика база даних з алтайських мов (The Tower of Babel), представлена в Інтернеті у вигляді, який дозволяє застосувати до них графоаналітичний метод для визначення місць їх формування за графічною моделлю їх родинних відносин (див. Мал. 32).


Мал. 32. Графічна модель спорідненості алтайських мов і місце в ній тюркських.


Як бачимо, тюркські мови досить добре вписуються в побудовану модель, проте раніше їм вже було винесене одне з центральних місць в моделі спорідненості ностратичних мов, якій відповідає місцевість в Закавказзі. У такому випадку слід встановити, чи не належать інші алтайські мови до ностратичних. Для вирішення цього питання треба для графічної моделі алтайських мов знайти територію, на якій сформувалися їх прамови. У зв'язку з тим, що граф має всього лиш п'ять вузлів, його можна розмістити в різних місцях Європи та Азії. Щоб полегшити пошуки точного місця, доводиться спочатку побудувати моделі спорідненості монгольських і тунгусо-маньчжурських мов, число яких достатньо велике для більш впевненого розміщення їх на географічній карті в тих місцях, де можна припускати наявність етноформуючих ареалів.



Отримавши таку прив'язку, легше буде встановити місця формування інших алтайських мов. Для побудови графічної моделі тунгусо-маньчжурських мов була використана База даних, складена Анною Дибо. В базі для 2294 прото-тунгусо-маньчжурських коренів подані відповідники для одинадцяти таких мов: евенкійська, нанайська, маньчжурська, евенська, негідальська, ульча, ороцька, орочська, удеге, солонська і чжурдженська. Для усіх мов прийнято спільними 134 кореня, для яких були відповідники щонайменше у десяти мовах. Вони були вилучені при аналізу спорідненості тунгусо-маньчурських мов графоаналітичним методом. Для решти коренів була підрахована кількість спільних слів у кожній з пар цих мов. Дані приведені в таблиці нижче. Для зручності також подані дані про відстань між скупченнями точок окремих мов у сантиметрах, які були використані для побудови моделі спорідненості при коефіцієнті пропорційності 3500. У головній діагоналі таблиці подана загальна кількість слів кожної мови у базі даних. Слів солонської мови виявилося занадто мало для того, щоб надійно включити її у схему спорідненості, хоча її місце безумовно мало би бути на крайньому заході відповідно до кількості спільних слів з рештою тунгусо-маньчжурських мов. Про місце мертвої чжурдженської мови серед тунгусо-маньчжурських за даними таблиці говорити неможливо.


Кількість спільних ознак між окремими тунгусо-маньчжурськими мовами


Евенк Нанай Маньч Евен Негид Ульча Орок Ороч Удеге Солон Чжур
Евенкський 1431 4,4 5,4 3,8 4,2 5,6 5,5 6,7 6,5 12,6 -
Нанайський 791 1218 5,4 5,8 4,8 5,9 5,2 6,0 6,2 15.8 -
Маньчурський 642 649 1064 7.3 7.1 7.1 8.0 9.0 8.9 20.1 -
Евенський 916 601 478 1063 5.1 7.3 6.7 8.4 8.1 14.8 -
Негідал. 838 726 492 684 1022 5.6 5.7 6.6 6.0 13.8 -
Ульча 623 638 492 478 621 936 5.6 6.7 7.5 17.9 -
Орокський 630 671 435 520 610 621 857 7.4 8.1 17.7 -
Орочський 519 585 388 415 529 523 470 721 7.6 19.1 -
Удеге 542 558 393 428 512 468 432 460 713 21.9
Солонський 277 221 174 237 254 195 198 183 160 320
Чжурджен 97 117 158 71 84 91 75 72 65 46 170

За даними цієї таблиці була побудована графічна модель спорідненості тунгусо-маньчжурських мов (Див. Мал. 33).


Мал. 33. Графічна модель спорідненості тунгусо-маньчжурських мов.


Вибір одного з двох можливих дзеркальних варіантів схеми та її орієнтацію визначили теперішні місця поселень носіїв маньчжурського і евенкского мов. Маньчжури, найчисленніший народ сім'ї, проживають тепер в Північно-Східному Китаї, тобто на південь від всіх інших споріднених народів. Другий за чисельністю народ, евенки, в даний час розселені на величезному просторі від Єнісею до Охотського моря з південною границею по Амуру і Ангарі. Їх невеликі поселення є також в Монголії та Китаї, але в цілому для їх міграції характерним є західний напрямок.

Розселення інших народів тунгусо-маньчжурської сім'ї здебільшого відповідає отриманій схемі. Цю відповідність можна знайти на мапі малих народів Хабаровського краю і острова Сахалін (див. нижче). Карта складена за даними різних джерел як про національний склад адміністративних одиниць краю, так і про місце розселення основної маси малих народів. Якщо не враховувати міграцій деяких народів з первинних місць поселення на досить великі відстані, то відповідність очевидна.


Ліворуч: Мапа сучасних місць поселень малих народів Хабаровського краю і острова Сахалін . На мапі великим шрифтом позначені основні місця поселень, меншим – спорадичні.


Розглянемо докладніше. За євенкамі слідували предки сучасних евенів, основна маса яких проживає тепер в Центральному Сибіру, однак невелика їх частина залишилася поблизу своєї прабатьківщини. Стародавні носії солонської мови, ареал яких повинен був бути десь на заході загальної тунгусо-маньчжурської території, так і пішли в західному напрямку і тепер проживають в Монголії.

Схемі суперечать сучасні місця поселень удегейців, які тепер проживають на півдні Хабаровського краю, в той час як на схемі їх положення визначено на крайній півночі. Однак згідно зі схемою поблизу прабатьківщини зберегли свої поселення орочи, ульчі, негидальці, нанайці. У такому випадку треба припускати, що удєгейци мали рухатися на південь, минаючи поселення негидальцев і нанайцев. На Сахалін за логікою речей мали би переселитися орочи, але це зробили ороки, які в своєму русі повинні були проминути їх поселення.

Пошуки тунгусо-маньчурской прабатьківщини іншими лінгвістичними методами призводять до території, близької до тієї, яка була визначена графоаналітичним методом:


… лексика тунгусо-маньчжурських мов (назви деяких листяних дерев, лососевих риб, а також назви річок) дає підставу включати в зону пошуку тунгусо-маньчурской прабатьківщини (батьківщини мовних предків) басейн Середнього Амура (Певнов А.М. 2008, 67).


Однак локалізувати ареали формування окремих тугнусо-маньчжурських мов суто лінгвістичними методами неможливо.


Тепер перейдемо до побудови графічної моделі монгольських мов. Для цього була використана База даних, складена Олегом Мудраком. Він подав дані по наступних мовах: письмова монгольська, середньомонгольська, халха, бурятська, калмицька, ордосський, дунсянська, баоаньська, дагурська, шариюгурська, монгорська, могольска. База постійно поповнюється, тому виникла необхідність побудови нової графічної моделі спорідненості монгольських мов замість опублікованої раніше. Дані для письмової монгольської, середньомонгольської і могольскої не враховувалися зі зрозумілих причин. Дані були зведені в таблицю (див. нижче).



Кількість спільних ознак між окремими монгольськими мовами


Халха Бурят Калмик Ордос Дагур Монгур Шариюг Дунсян Баоань
Халха 1540 - - - - - - - -
Бурят 1297 1319 - - - - - - -
Калм 1287 1297 1308 - - - - - -
Ордос 1051 942 964 1062 - - - - -
Дагур 561 538 531 486 585 - - - -
Монгор 472 435 430 402 301 492 - - -
Шариюг 329 317 318 306 253 202 342 - -
Дунсян 178 167 168 164 113 140 83 179 -
Баоань 119 112 114 90 82 92 61 67 121

Через недостатню кількість слів дунсянскої і баоаньської мов в базі даних включити їх в модель неможливо (див. Мал. 34.)


Мал. 34. Графічна модель спорідненості монгольських мов.


Досвід дослідження спорідненості мов різних сімей і груп графоаналітичним методом дозволяє стверджувати, що більша густина скупчень на графічної моделі часто відбиває не близькість розташування ареалів відповідних мов, а лише більшу кількість задокументовоних слів у цих мовах у порівнянні з іншими. Це враховувалося при пошуку відповідного місця для розміщення отриманої моделі на географічній карті. Беручи до уваги графічну модель спорідненості алтайських мов і знайдену територію тунгусо-маньчжурських, це місце було визначено в басейні правих приток Амура і прилеглих територіях (див. на Мал. 35). Гадані ареали формування дунсянської і баоаньської мов локалізовані виходячи із загальних міркувань (сучасні місця поселень і близькість до окремих монгольським мов).


Мал. 35. Ареали формування монгольських, тунгусо-маньчжурських, корейської та японської мов.


У відповідності до моделі спорідненості корейська мова, найбільш віддалена від решти алтайських, так і формувався на периферійній території, якою є Корейський півострів. Те, що корейці до цих пір проживають тут, є додатковим фактом на користь правильності розміщення наших схем.

Предки сучасних японців проживали в Примор'ї на території, добре обмеженій річками Уссурі і Амур, а також берегами Японського моря. Звідси вони переселилися на Японські острови або через Сахалін, або прямо по замерзлому морю. Окремі монгольські мови виділилися із загальної алтайської прамови в етноформуючих ареалах, утворених в основному притоками річки Сунгарі і правими притоками річки Амур.



Територія, заселена тюрками, мала знаходитися в Забайкаллі і на сході обмежуватися річкою Аргунь, за якою була вже область монгольських племен. Таким чином, ми можемо припустити, що коли на початку III тис. до н.е деякі тюркські племена залишили свою прабатьківщину в межиріччі Дніпра і Дону і рушили на схід, якась їх частина дійшла до Алтаю і далі. Тут вони зустрілися з населенням монголоїдного антропологічного типу, який говорив на невідомих нам діалектах монгольської мови. Аборигени підтримували своє існування за рахунок полювання, рибної ловлі і збиральництва, тобто знаходилися ще на досить низькому рівні суспільного розвитку. Дані археології свідчать, що «землеробські риси» в економіці Приамур'я починають виявлятися тільки в III-II тис. до н.е. (Бромлей Ю.В. 1986, 257), і розвиток землеробства можна пов'язувати саме з приходом сюди тюркських племен. До того часу мова аборигенів у відповідності з їх примітивним господарством була досить бідною і мало розвиненою, у той час як прибульці-тюрки стояли на більш високому рівні культурного розвитку і користувалися набагато більш розвиненими мовами. Наслідком цього було масове проникнення тюркської лексики і граматичних форм у мову найближчих сусідів – монголів і тунгусів, а від них і в мови більш східних етносів. Але був і зворотний процес проникнення місцевої лексики в тюркські мови, що пов'язано з особливостями природних умов цієї території, нових для тюрків. Найбільш тісно з носіями алтайських мов (які, однак, ніколи на Алтаї не були) повинні були контактувати в першу чергу якути, а далі тувинці, киргизи та хакаси, які займали на своїй історичній прабатьківщині східні ареали. Якути і тепер з усіх тюркських народів займають найбільш східні території. Немає сумніву, що відбулася інтенсивна метисація прибульців з місцевим населенням, в результаті якої тюрки набули яскраво виражені монголоїдні риси.



View The Mongolic and Tungus languages in a larger map



Генетична спорідненість тюркських мов з монгольськими і тунгусо-маньчжурськими нами було рішуче відкинута, і додаткові докази цього твердження наводяться окремо в розділі Полемика. Однак для зручності читачів ми коротко повторимо їх тут.

Основним доказом відсутності спорідненості тюркських мов з іншими алтайських полягає в тому, що формування окремих прамов, яких тепер відносять до алтайських, відбувалося в різних місцях. Прабатьківщина тюрків, визначена за допомогою графоаналітичного методу, знаходилась в Малій Азії, а не на Алтаї, як це прийнято вважати (див. розділ Формування ностратичних мов )

Спорідненості тюркських та монгольських мов суперечить відсутність достатньої кількості відповідностей між словами, які можуть вважатися найбільш древніми, з яких більша частина є також найчастіше вживаними. Вони складають основне лексичне ядро мов. Свого часу американський вчений Моріс Сводеш спробував скласти список цього лексичного ядра, яке повинно бути присутнім у всіх мовах і яке, на його думку, розпадається з втратою окремих слів з постійною швидкістю. У цей список Сводеш включив сто слів, але пізніше розширив його до двохсот (Сводеш Моррис. 1960-1, 1960-2). Якщо порівняти ці списки для реконструйованих прамонгольскої і пратюркскої мов, то виявиться, що в них майже немає нічого спільного, якщо не брати до уваги кількох займенників, що могли виникнути ще в у первісній людській прамові, позначення чоловіка, серця і трьох кольорів (чорний, жовтий і зелений / синій), явно запозичених з тюркськіх. Спеціалисти можуть додати до цих слів ще два-три, але все одно зі ста слів лексічного ядра це дуже мало, бо в будь-якій мові воно на розпадається так швидко.

Многие другие лингвистические факты также противоречат азиатскому происхождению тюрок, но им ищутся надуманые объяснения. Например, сэр Джерард Клосон, рассмотрев общетюркское название конопли kendir, писал: "Вряд ли было это растение эндемичным на прародине тюрок, вероятно, его название является заимствованым из индоевропейского (тохарского?) языка" (Clauson, Sir Gerard, 1972). Странная мысль при широком распространении этого слова в тюркских языках и его полном отсутствии в индоевропейских.

Джерард Клоусон приводит и другой интересный факт. Он считал, что лат. virga “ветка, прут” не имеет соответствий в других индоевропейских языках, но приводил тюркские – др.-тюрк. bergä “розги, прут, хлыст”, уйгур. berge “кнут”. Он писал:


Предполагается, что это заимствование из латинского virga ‘прут, палка’, принятое через посредство среднеперсидского, но не видно никаких следов этого слова в персидском, и теория необоснованна там же.


Слева: Поширення homo sapiens.
1. Homo sapiens.
2. Неандерталець.
3. Ранні гомініди


На карті зліва видно, що басейн Амура був заселений сучасними людьми приблизно 20 тисяч років тому, тобто раніше, ніж носії сіно-тибетських мов проникли на територію Китаю. Це і пояснює той факт, що між сино-тибетськими мовами, з одного боку, і монгольськими і тунгусо-маньчжурськими, з іншого, немає генетичної спорідненості.


Шукати зв'язки останніх слід там, звідки вони прийшли, тобто з району Середземномор'я. Є певні подібності між мінойською і японською мовами у звуковій структурі, які вважаються дивними і тому припущення про спорідненість японців і давніх критян здається неймовірним через територіальну віддаленість і, очевидно, тому така можливість виключалися (Шеверошкин В.В., 1968, 310). Можливо, більш уважний розгляд структури тунгусо-маньчжурських і мінойської мов допоможе знайти істину.



Родинні взаємини сино-тибетських мов.





Free counter and web stats            

           

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2017 В.М.Стецюк

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 4257

Модифіковано : 29.04.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.