Логотип персонального сайта В.Стецюка
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Топонімічні розвідки на території Євразії / Давня англосаксонська топонімія у континенальній Європі

Давня англосаксонська топонімія у континенальній Європі


Прабатьківщина англосаксів була локалізована за допомогою графоаналітичного методу в етноформуючому ареалі між річками Случ, Прип'ять і Тетерів (див. розділ Германські племена в Східній Європі в епоху бронзи. ). Більша частина англосаксів у свій час мігрувала на Британські острови, але окремі їх групи обирали інші шляхи. Місця іх поселень як на прабатьківщині, так в інших частинах континенту залишилися в топонімії, яка збереглася до наших часів. Пошуки англосаксонської топонімії велися серед тих назв географічних об'єктів, які не розшифровуються за допомогою мов місцевого населення. При цьому використовувалися короткий англосаксонський словник (Hall John R. Clark. 1916) і етимологічний словник давньоанглійської мови (Holthausen F. 1974). В процесі пошуків вдосконалювалася їх методика, а також були виявлені деякі закономірності. В результаті на території континентальної Європи було знайдено більше, ніж шість сотень можливих англосаксонських топонімів, частина з яких може бути віднесена до випадкових збігів. Більше довіри викликають ті з них, що в якійсь мірі відповідають особливостям місцевостям або утворюють скупчення або ланцюжки, які можуть віддзеркалювати шляхи міграцій англосаксів. Повний список топонімів на англійській мові подається окремо, тут же будуть наведені деякі закономірності та особливості у їх складі, а також найбільш переконливі випадки.

Досить велика частина топонімів англосаксонського походження у Східній Європі може походити від д.-англ. mearc, mearca "границя", "знак", "округ", "визначений простір". Це такі назви населених пунктів як Марково, Маркове, Маркіно і под. В самій Росії тільки сіл Марково було зафіксовано близько сотні. Зустрічаються вони також в Білорусі, Польщі, України і Болгарії. При добрій фонетичній відповідності значення давньоанглійських слів добре пасує для назви населених пунктів. При цьому вони розподілені саме серед інших топонімів англосаксонського походження. Звичайно, частина з них, яку невозмодно виділити, могла отримати назву від імені Марк, але їх не повинно бути багато. Це ім'я не було настільки популярним в народі, щоб похідні від нього антропоніми за кількістю значно перевершували інші, як це було виявлено. Наприклад, навіть від найпоширенішого російського імені Іван топонімів було знайдено вдвічі менше.

Майже половина знайдених топонімів містять в собі кінцевий формант -tyn/-tin/-ten/-den. На те, що в Україні є кілька десятків назв населених пунктів, які закінчуються на -тин, звернув мою увагу Ігор Данилюк, один з читачів мого сайту. На перший погляд цей формант міг бути розширенням посесивного суфікса -ин, однак форманти типу -нин, -рин, -бин і под. в Україні практично не зустрічаються. У зв'язку з цим було припущено, що слово тин, як частина складової назви, має своє конкретне значення.

Пошуки його першооснови були проведені в декількох мовах і найбільш слушним для топоніма виявилося д.-анг. tūn "огорожа", "поле", "двір", "дім", "житло", "село", "місто" (суч. анг. town "місто"). Слово має паралелі в інших германських та кельтських мовах. З якоїсь германської мови слов'янами було запозичене слово тин, яке має тепер більш вузьке значення, але раніше воно вживалося для означення поселень різного типу, про що говорять назви таких населених пунктів як Козятин, Кривотин, Правутин, Люботин, що явно містять в собі слов'янську складову. Можна припустити, що слово тин у значенні "село" було поширене також серед населення України різної мовної належності, оскільки є приклади зрощення цього слова з негерманскими і неслов'янськими словами. Наприклад, для топоніма Жукотин, який двічі зустрічається на території Західної України, добре підходить чув. çака "липа" при тому, що лип у селах багато і тепер, але придатного чуваського слова для другої частини назви нема. Очевидно, тут також був використаний компонент тин у значенні "село", але вже булгарами, які в свій час населяли Карпати.

Назви населених пунктів з подібними формантами tyn/tin/ten/den часто зустрічаються в Центральній Європі, є вони навіть у Великобританії, де, крім того, багато населених пунктів мають формант town. Вони можуть мати не тільки германське, але і кельтське походження з уваги на ірл. dun(um) і гал. dinum. Це ускладнює пошуки англосаксонської топонімії такого типу. У зв'язку з цим топоніми з форматом den здебільшого не розглядаються, як такі, що апріорі мають кельтське походження. Кілька винятків було зроблено, коли для першої частини слова був знайдений лише давньоанглійський відповідник (наприклад, Дрезден, Бреддін).

Топоніми з основою tyn надзвичайно поширені у Чеській республіці. Серед них Тин над Бечевою (Týn nad Bečevou), Тин над Влтавою (Týn nad Vltavou), Тинечек (Týneček), Грохув Тинец (Hrochův Týnec), Тиніштько (Týnišťko), Тиніштє (Týniště), Тинец (Týnec), Тинец над Лабем (Týnec nad Labem), Тинец над Сазавою (Týnec nad Sázavou) та багато інших. Усі топоніми зі слов'янськими суфіксами не були прийняті до уваги, оскільки можуть бути похвдними від д.-ч. tyn "обваловане чи укріплене місце".

Нижче даються для прикладу кілька топонімів можливого англосаксонського походження розсіяних по території Східної і Центральної Європи, які містять в собі складову частину -tyn/-tin/-ten/-den:


Авратин , села в Любарському р-ні Житомирської обл. і у Волочиському р-ні Хмельницької обл. – д.-анг. æfre "постійний", tūn "село".

Боратин , Борятин , Борятино , близько десяти сіл в різних областях України, Польщі і Росії – д.-анг. bora "син", tūn "село".

Буртин, село Полонського р-ну Хмельницкої обл. – д.-анг būr "селянин", tūn "село".

Веттин (Wettin), місто в землі Саксонія-Ангальт, Німеччина – д.-анг wæt "вологий, мокрий", tūn "село".

Гусятин, райцентр Тернопільської обл. и село в Чемеровецькому р-ні Хмельницької обл. – д.-анг. hyse "син", "юнак", "вояк"; tūn "село";


Делятин, смт Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл – д.-анг. dǽl, dell "долина", tūn "село". Селище, насправді, розташоване в долині (див. фото ліворуч).

Дирдин неподалік райцентру Городище в Черкаській обл. – д.-анг. đir "служниця", tūn "село".

Дрезден (Dresden), місто в Німеччині – д.-анг. dærst (dræst) "закваска, дріжджі", "осад", tūn "село".

Манятин, село Славутського р-ну Хмельницької обл. – д.-анг. manian "попереджати, оберігати", tūn "село".

Миротин, село Здолбунівськоно р-ну Рівненської обл. – д.-анг. mære "границя", tūn "село".

Обертин, село Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл – д.-анг. ofer, нім. ober "верхний"; tūn "село".

Ойтин (Eutin), місто у Шлезвіґ-Голштайні, Німеччина – д.-анг. ēow "тис", tūn "село".

Риботин, село Коропського р-ну Чернігівської обл. – д.-анг. rūwa "покриття, кришка", tūn "село".

Роґґентин (Roggentin), комуна у землі Мекленбург-Передня Померанія, Німеччина – д.-сакс. roggo "жито", tūn "село". Очевидно. предки мешканців цієї комуни займалися землеробством. Її гербом є так звана "лілія", яка насправді є видозміненою формою снопа (про це детальніше див. у розділі Культурний субстрат ). Таким чином, герб підтверджує зроблену розшифровку.

Рухотин, село Хотинського р-ну Черновицкої обл. – д.-анг. rūh "необроблений, грубий"; tūn "село";

Сковятин, село Борщівського р-ну Тернопільської обл. – д.-анг. scuwa "тінь, захист", tūn "село".


Особливу частину топонімів цього типу складають такі, які містять в собі основу Хотин. Загальновизнаним є їхнє слов'янське походження, але більш імовірно, що праформа апелятиву складається з двох давньоанглійських слів heah "високий" і tūn "село". Таке сполучення добре відповідає слов'янським назвами Вишгород. Показово, що неподалік від Вишгорода під Києвом є село Хотянівка, це міг бути виселок з давнього Хотина, який згодом змінив свою назву на Вишгород. Населених пунктів з такою назвою або похідними від нього в різних країнах є коло двох десятків. Так само широко поширені назви Хотин, Хотинець і под .:

Україна – крім міста Хотина таку саму назву мають три села у Рівненській області, також є два села Хотинівка в Чернігівській і Житомирській областях, село Хотень в Хмельницькій області і село Хотінь в Сумській області. Щоправда два останні топоніми можуть мати українське походження.

Білорусь – село Хотиничі (Брестська обл.)

Росія – Хотинец в Орловській обл.

Польща – Хотинєц (Chotyniec) у Підкарпатському воєводстві.

Словаччина – село Хотін (Chotín) у Нітранському краї.

Чеська республіка – село Хотинє (Chotyně) у Ліберецькому краї і село Хотинєвес (Chotyněves) в Устецькому краї.


Не менш поширеними топонімами є Конотоп і подібні, які зустрічаються в Україні, Білорусі, Польщі та Росії:

Україна – місто Конотоп в Сумській обл., села Конотоп в Шепетівському районі Хмельницької обл. і в Городнянскому районі Чернігіввскої обл., село Конотопи в Сокальському районі Львівської обл.

Білорусь – села Конотоп в Рудській сільраді Іванівського району, в Бобриківській сільраді Пінського району Брестської обл. і в Наровлянському районі Гомельської обл., села Конотопы в Жабинковському районі Брестської обл. і в Копильському районі Мінської обл.

Польща – села Конотоп в гміні Кольско Новосольського повяту Любуського воєводства, в гміні Дравно Хощненського повяту і гміеі Дравсько-Поромське Дравського повяту Західно-Поморського воеводства, села Конотопи (Конотопа) в гміні Стршегово Млавського повяту і в гміні Ожарув-Мазовецкі Мазовецького воєводства, колонія Конотопа в гміні Руда-Гута Хелмського повяту Люблинського воєводства, хутір Конотопа в гміні Браньськ в Більському повяті Подляського воєводства, село Конотопє в гміні Кикул Липновського повяту Куявсько-Поморського воєводства.

Росія – село Конотоп в Кромському районі Орловської обл.

Назви мають вигляд абсолютно слов'янський з прозорим тлумаченням, але при цьому виникають обгрунтовані сумніви не тільки через їхню велику кількість, але і через саме тлумачення. У болотистій місцевості могли потопати не тільки коні, а й інша худоба, наприклад, воли, але назв Волотопи немає зовсім. Крім того, на території Польщі, де їх найбільше, топоніми тягнуться смугою серед інших англосаксонських. Це і послужило причиною пошукати їм інше пояснення. Тільки англосаксонська мова могла надати таку можливість. Перша частина назви може походити від д.-анг. cyne – , яке зустрічається тільки в складних словах і означає "королівський" (Holthausen F. 1974, 67). Але походить це слово, також як і англ. king, нім. König та інші подібні германські зі значенням "король" від д.-герм. *kunja "рід", "знатне походження" (Kluge F. 1989, 397). Очевидно д.-англ. cyne- є пізнішою модифікацією давньогерманського, яке фонетично краще підходить до назв цього типу. Друга частина назви походить від д.-анг. topp "верхівка". Таким чином спочатку назва могла звучати як Кунятоп, а слов'янами було переосмислено як Конотоп. Населені пункти з такою назвою могли бути резиденцією племінної верхівки. І ще кілька інших топонімів містять в собі той же д.-герм. *kunja:

Села Конятин в Сосницькому р-ні Чернігівської обл. і в Путильському р-ні Чернівецької обл., село Конятино в Череповецькому районі Вологодської обл., село Конятинська в Ростово-Мінськом сільському поселенні Устянського району Архангельської обл. – д.-герм. *kunja і д. англ. tūn "село".

Село Конятин в Чернігівській області розташовано в центрі пам'ятників сосницької культури, творцями якої були англосакси (див. на карті нижче). Судячи за зробленою розшифровкою назви, це могла бути резиденція місцевого племінного вождя. Проведення археологічних розкопок в цьому селі могло б підтвердити це припущення. Поширення пам'ятників сосницької культури також підтверджує розшифровку топонімів засобами давньоанглійської мови (пор. з картами далі)


Поширення пам'ятників сосницької культури

Фрагмент карти Сайту про археологію

а карті також показані кілька пам'ятників бондарихінської культури і село Конятин.

Ще одна велика група назв на перший погляд не викликає сумнівів в їх слов'янському походженні. В Україні, Молдові, Румунії, Польщі, Чехії є близько трьох десятків схожих назв Окно, Окна, Окниця з українськими варіантами Викно, Викнини і т.п. Вже сама їх кількість дає підстави сумніватися в тому, що всі вони походять з пересічного апеллятіва, чому немає прикладу, скажімо, в Росії. Пошуки в різних мовах переконали, що нічого кращого для пояснення походження цих топонімів немає, ніж д.-англ. āc "дуб", котре разом з суфіксом en могло утворити прикметник "дубовий", що добре підходить для назви місцевості.

Прабатьківщину англосаксів найперше заселяли давні італіки (предки латинян, осків, фалістів, умбрів та ін.), а в досить недалекі історичні часи це була територія деревлян, які мали тут своєю столицею літописний Іскоростень. Очевидно, літописець намагався якось “слов’янизувати” назву цього міста, яке тепер називається просто Коростень і, безсумнівно, якось подібно називалося і в давні часи. Місто розташоване над рікою Уж (Уша), яка протікає тут серед гранітних скелястих берегів. Це дає підставу етимологізувати назву міста на основі давньоанглійської мови, використовуючи д.-анг. stān "камінь, скеля" і слово з корнуельського діалекту англійської мови care – “скельний ясен”, представлене в топонімі Care-brōk (Holthausen F. 1974: 43). Корінь care знаходимо також в назві міста Коростишів, яке теж розташоване на скелястому лівому березі, але вже річки Тетерів. Якщо друга частина назви міста походить від д.-анг. sticca “палиця, патик”, то в цілому її можна тлумачити як “Ясенева палиця”. Таке, на перший погляд, переконливе пояснення назв Коростень і Коростишів все-таки викликає сумнів. Те, що скельний, або гірський ясень (Fraxinus ornus) в околицях цих місць не росте нічого не значить, бо тут поширений ясен звичайний, а перенесення назв рослин з одного виду на інший явище відоме. Значно більше заперечень викликає залучення до пояснення слова care, яке може мати кельтське походження (там же). Однак апелятив ash "ясен" ми знаходимл і в інших місцевих топонімах (наприклад, Бараши, Тараща), иі це говорить на користь запропонованої етимоголії.

І назва ще одного міста пов’язана із скелями. Йдеться про місто Овруч, яке розташоване в районі Словечансько-Овруцького кряжу на лівому високому березі річки Норинь. Анг. of rock можна перекласти і як “на скелях”, і як “біля скель”, і як “скельний”. Можливе і українське походження назви міста, яке в літописи називається Вручий.

Варіант Уша для назви річки Уж, можливо є більш давньою формою, яка була змінена за аналогією до назви відомого плазуна. Таке припущення можуть підтвердити і назви сіл Ушиця і Ушомир на Ужі. Iмовірно, що в основі назви річки лежить д.-анг. æsce (англ. ash-tree) "ясен", оскільки подібний апелятив є в складі назв міст Коростеня і Коростишева. Звернувши увагу на подібність другої частини топонімів Ушомир та Житомир, знаходимо д.-анг. mære “границя”, яке Гольтгаузен відносить до лат. mùrus “мур” (AEW). Хоча до обидвох топонімів можна легко знайти українські корені, надаємо перевагу англосаксонській етимології з тої причини, що для першої частина слова Житомир знаходимо в давньоанглійській scytta “захист”, що логічно пасує до значення “границя”, тим більше, що Житомир розташувания як раз на південній границі території ареалу. Чи має д.-анг. scytta якесь відношення до грецької назви скіфів, чи це випадковий збіг, залишається неясним. Інший захисний кордон проходив вже в районі Ушомира на самих підступах до Коростеня, який, певно, вже був столицею англосаксів і в ті давні часи.


Англосаксонська топонімія на прабатьківщині англосаксів (її межі позначені червоними цятками) та за її межами в нових місцях поселень.


В цілому засобами давньоанглійської лексики з різним ступенем вірогідності можна етимологізувати близько трьох десятків топонімів цього ареалу. Ось деякі приклади:



с. Бараши в Ємельчинівському районі Житомирської обл. – д.анг.bǽr «залишений, оголений», ǽsсе «попіл».

р. Желонь, пп. Нижньої Прип’яті – д.-анг. scielian “розділяти, відокремлюватися”;

р. Жерев, лп. Ужа, р. Жерева, лп. Тетерева, пп. Дніпра – д.-анг. gierwan “кипіти” або “прикрашати”; Підходять обидва значення в залежності від вигляду річки;

c. Кирдани, околиця Овруча – д.-англ. cyrten “гарний”.

р. Латовня, пп. Теньки, пп. Тні, пп. Случі – д.-анг. latteow “провідник”;

м. Мозир (Білорусь) – д.-анг. Maser-feld, пнгер. mosurr “клен” (AEW);

м. Наровля, на правому березі Прип’яті – д.-анг. nearu “вузький”, wæl “калюжа, джерело”;

с. Ольмани в Білорусі, на південний схід від Столина – д.-анг. oll “образа, лайка”, mann, mann “людина, чоловік”, man “вина, гріх”;

р. Прип’ять – д.-анг. frio “вільний”, frea “пан, бог”, pytt “яма, калюжа, джерело”;

р. Рихта, лп Тростяниці, пп Ірші – д.-анг. riht, ryht “правий, прямий”;

с. Феневичі у низов'ї Тетерева – д.-анг. fenn "болото, мочар", wīc “хата, село”;

с.с. Ходори, Ходорків, Ходурки Житомирської області – д.-анг. fōdor “їжа, харч”.

Зі своєї прабатьківщини англосакси розселялися в різних напрямках, про що переконливо свідчить топонімія. Особливо прозорі англосаксонські корені назви річки Ірпінь.


Праворуч: Річка Ірпінь.
Фото з сайту Foto.ua


Ця річка має широку заболочену заплаву, тому earfenn, складене з д.-анг. ear 1. “озеро”або 2. “земля” і д.-анг. fenn “болото, мул”, може бути перекладене для назви Ірпіня як “замулене озеро” або як “заболочена земля”. Таке тлумачення підходять вповні тим більше, що в давні часи заплава річки мала би бути більш заболоченою, ніж тепер. Пропоноване для розшифровки назви і.-є. *pi «пити» (Янко М.П. 1998, 156) недостатньо обгрунтоване. Назва міста Фастів очевидно походить від д.-анг. fǽst «сильний, міцнийий, твердий» īw, eow "тисове дерево". Для розшифровки назв с. Сквира на р. Сквирка, лп Росі і самої річки добре підходить д.-анг. swiera «шия», «яр, ущелину», якщо к після с є епентезою, тобто вставним звуком для додання слову більшої експресії. Подібне явище можна спостерігати і в рос скворец, що походить від сверчать. На користь пропонованої етимології говорить назва села Кривошеїно, розташованого неподалік на крутому вигині тієї ж річки, яка може бути калькою більш давньої назви.

Іншими прикладами топонімії англосаксонського походження на межами прабатьківщини англосаксів на Правобережжі можуть бути згадані вище Авратин і Дирдин, а також такі:


м. Корсунь-Шевченківський (раніше просто Корсунь), Корсунь у Донецькій, Брестській, Орловській областях і найближчі річки, села Корсині в Рожищенському р-ні Волинської обл. і Корсів у Бродівському р-ні Львівської обл. – з причини широкого поширення ці назви не пов'язані з грецьким Херсонесом і треба шукати для них задовільне пояснення. Гольтгаузен в своєму словнику наводить д.-анг. cors "очерет", яке зустрічається в топонімах, але вважає, що воно запозичене з кельтських (Holthausen F. 1974, 58), що ще треба довести. Іншу можливість надає д.-анг. cursian "плести".

сс. Мирча західніше Димера в Київській обл. і південніше Малина в Житомирській обл., а також у Закрпатській на кордоні зі Словаччиною – д.-анг. mirce «темний, чорний»;

м. Сміла, районний центр Черкаської обл. – назва міста може мати як слов’янське, так і давньоанглійське походження. В основі слова може бути той самий корінь, що і в анг. smile «посміхатися» або smell «запах». Однак, оскільки в стародавній назві стояв дифтонг, найліпше підходить д.-анг. smiellan «вдарити, тріснути».

р. Таль пп Тетерева – д.-анг. dǽl «долина»;

м. Тараща райцентр в Київській області – д.-анг. đurre "сухий", ǽsc «ясен»;

г. Тетіїв у Київській області – д.-анг. tætan «радувати, пестити»;

р. Ходорків у Житомирській області – д.-анг. fōdor “їжа, харч”.


Топонимімя, яка розшифровується засобами давньоанглійської мови за межами прабатьківщини англосаксів, але в межах тшинецкої культури, що належала германцям, підтверджує розселення англосаксів на лівий берег Дніпра, де була поширена сосницька культура як варіант тшинецької. У басейні Верхнього Дніпра є безліч таких назв річок, як Ректа, Рехта, Рихта і при цьому одна і та сама річка може називатися Ректа, Реста, Риста:


Множинність варіантів і загальна велика кількість цих гідронімів саме в Верхньому Подніпров'ї говорять про свого роду автохтонність їх в даному регіоні (Топоров В.Н., Трубачев О.Н. 1962, 204-205).


Фахівці вважають, що етимологія всіх цих назв має певні складнощі, оскільки ні в слов'янських, ні в балтійських, ні в іранських мовах доброї відповідності нема. Як варіант пропонуються лит. riešutas, rieksts "оріх, ліщина", але зв'язок цих слів з усіма формами гідронімів є проблематичним (там же, 204). Натомість, добре підходять фонетично і за змістом д.-англ. riht, ryht “правий, прямий” і ræst, rest "спокій, спокійний". За допомогою давньоанглійської мови на Лівобережжі, в басейні Десни і Сейму можна знайти тлумачення і багатьох інших незрозумілих топонімів:

с. Бирлівка Драбівського району Черкаської обл. – д.-анг. byrla „корпус, тіло”;

р. Бреч, лп Снови, пп Десни, – д.-анг. brec „шум, звук”;

м. Брянськ (літописна Бринь) – д.-анг. bryne „вогонь”;

м. Буринь Сумської обл. – д.-анг. burna "джерело, потік”, хоча скорше від слова "бурий";

р. Витебеть, лп Жиздри, пп Оки – д.-анг. wid(e) "широкий", bedd "русло".

р. Волфа лп Сейму на кордоні Сумської і Курської областей – д.-анг. wulf, анг. wolf "вовк”. Наводячи назви Волхва, Волфа для інших річок (приплив Хмості, пп Дніпра і приплив Случі лп Прип'яті), визнані фахівці відзначають їх як темні (Топоров В.Н., Трубачев О.Н. 1962, 223)

м. Диканька Полтавської обл. – д.-анг. đicce „товстий”, anga „шип, вістря”;

м. Зіньків Полтавської обл. – д.-анг. sencan „занурювати, топити”, sengan „горіти”;

м. Ічня, районний центр Чернігівської обл. – д.-анг. eacnian „додавати, докладати”;

с. Івот східніше Новгороду Сіверського, с. Івот на півночі Брянської обл., річки Івотка, лп Десни та Івоток, лп Ветьми, лп Десни, на яких стоять ці села – д.–анг. ea "річка", wœt "лють";

с. Конятин Сосницький р-н Чернигівської обл. – д.-анг. cunnian "пробувакти, випробовувати", tūn "село";

с. Пилятин Козелецького р-ну Чернігівської обл. – д.-анг. pullian "тягти, переїжджати", tūn "село";

р. Рессета пп Жиздри, лп Оки – д.-анг. rǽs "напір" (від rǽsan "кидатися, спішити") або rīsan "підніматися" и seađ "джерело, криниця";

смт. Ромодан Миргородського району Полтавської обл. – д.-анг. rūma „простір, площа”, д.-анг. dān „вологий, волога місцевість”;

м. Ромни Сумської обл., р. Рома, пп Десни – д.-анг. romian „стреміти”, д.-сакс. romon „цілитися”;

р. Свеса (Свесса), лп Івотки, лп Десни, м. Свеса Сумської обл. на цій річці – д.-анг. swǽs „особливий, улюблений, приємний”;

р. Сев, лп Нерусси, лп Десни – д.-анг. seaw „сік, волога”;

р. Сейм, лп Десни – д.анг. seam „край”, „облямівка”, „рубець”.

р. См’яч, пп Снови, пп Десни – д.-анг smieć „дим, пара”. Назва ж річки Снов не походить від д.-анг. snaw „сніг”, а від д.-інд. snauti „текти, струмити” (М. Фасмер). Тут була прабатьківщина індо-аріїв.

р. Сож лп Дніпра – д.-анг. socian “кипіти”;

р. Уль, лп р. Сев, лп Нерусси, лп Десни – д.-анг. ule „сова”;

м. Харків – д.-анг. hearg "храм, вівтар";

с. Хвастовичи на крайньому півдні Калузької обл. – д.-анг. fǽst «сильний, міцнийий, твердий» і īw, eow "тисове дерево" (можливо, "верба").

м. Яготин, районний центр Київської обл. – д.-анг. iegođ „острівець”.


Досить багато топонімів з кінцевим формантом -тин серед розглянутих на початку розділу розташовані в Західній Україні. У такому випадку тут і інші топоніми можуть мати англосаксонське походження. Наприклад такі:


г. Бар, районний центр у Вінницькій обл. – д.-анг. bār "вепр".

с. Вендичани, смт у Могилів-Подільськосу р-ні Вінницкої обл. – д.-анг. wendan "вертіти, повертати", cinn “підборіддя”.

г. Вінниця, обласний центр – д.-анг. winn "тяжка робота, турботи".

с. Віньківці, райцентр у Вінницькій обл. – д.-анг. winc "блимати, мерехтіти", hīw "вигляд, форма".

р. Свірж, лп Дністра – д.-анг. swiera "шия", "яр".

р. Стрипа лп Дністра – назва річка може мати як англосаксонське, так і тевтонське походження (д.-анг. strīpan "робити смуги, шкрябати", с.-н.-н. strīpe “смуга”).

сс. Рашків, два села в Україні, одне в Івано-Франківській обл., а друге в Чернівецькій, і одне село в Молдові. Крім того, населені пунсти з подібними назвами є в Росії, Польщі, Болгарії, Сербії, Боснії і Герцоговині – д.-анг. ræscan "тремтіти, здригатися". Таке значення не підходить для назв населених пунктів, тим більше, що їх досить багато. Швидше за все, давньоанглійське слово споріднене з давньоісландським raska "колихатися", "переміщати", "витісняти". Останні два значення цілком підходять для назв, які дають мигрирующим народом.

с. Рихтичи Дрогобицького р-ну Львівської обл. – д.-анг. riht, ryht "правий, прямий".

г. Ходорів, райцентр у Львівській обл. – д.-анг. fōdor “їжа, харч”.


Розширення області поширення топонімії англосаконського походження, а також постійні доповнення та виправлення в процесі подальших досліджень вимагають постійного виправлення ілюстративних карт і це досить копітка робота, яка також шкодить якості карт. У зв'язку з цим було вирішено подальшу роботу проводити в системі Google Map (див. нижче)




Англосаксонська топонімія у континентальній Європі

На мапі населені пункти позначені темно-червоними цятками, окремо фіолетовим кольором позначені населені пункти типу Марково/Маркове.

Простір червоного кольору – прабатьківщина англосаксів. Жовтий – Сарматія. Червоними зірками позначені битви при Адріанополі і на Каталаунських полях, в яких брали участь алани-англи.



На мапі видно, що найбільш тісне скупчення англосаксонських топонімів знаходиться на прабатьківщині англосаксів і на суміжній території Правобережної України. Досить багато топонімів є і на Лівобережжі. В основному вони збігаються з територією поширення сосницької культури, одним з варіантів тшинецької, яку ми визнали германською. На Правобережній Україні за межами прабатьківщини англосаксів надійної прив'язки для топонімів немає, тому схожість деяких з них словам давньоанглійської мови могла бути випадковою. Однак, тим не менш, в їх розташуванні є певна закономірність, тому що за межами України вони тягнуться у напрямку до Німеччини двома смугами, одна з яких йде вздовж Карпат і через Моравські ворота (висота перевалу всього 310 метрів) виходить в Богемію, а інша проходить через Центральну Польщу.

Добрим свідченням перебування англосаксів на території Польщі може бути розшифровка назви села Чорштин (Czorsztyn) в Малопольському воєводстві як "виступаюча скеля" (д.-анг. scorian "виступати", stān "камінь, скеля"). В цьому селі, дійсно, є стрімка скеля на березі водосховище, утвореного на річці Дунаєць (див. фото праворуч). Подібні слова є або були наявні в німецькій мові (д.-в.-н. – scorra "скеля", Stein "камінь"). Крім того в Польщі є ще кілька населених пунктів, які містять в собі складову штин (Вольштин, Фальштин і, можливо, інші), усі вони можуть мати як англосаксонське, так і німецьке (тевтонське) походження. Англосаксонське походження можна припускати більш обгрунтовано тільки тоді, коли вони входять до складу ланцюжка чи скупчення топонімів. Проте у смузі топонімів, що проходить через центральну Польщу, є такі, про англосаксонське походження яких можна говорити досить впевнекно. Наприклад, назва села Корнати добре розшифровується за допомогою др.-анг. corn "зерно", ate "овес". Однак найбільш цікавим є факт, що в цій смузі і найближчих місцях розташовано десять населених пунктів під назвою Конотоп, а ще вісім під назвами Конотопи або подібними. Назви виглядають зовсім слов'янськими і мають прозоре пояснення, але при цьому виникають певні сумніви, бо в болоті могли топитися не тільки коні, але і інша худоба, наприклад, воли, але назв Волотопи зовсім нема. Велика кількість цих топонімів при сумнівному тлумаченні і те, що вони розташовані смугою, послужило причиною пошукати їм інше пояснення. Тільки англосаксонська мова могла надати таку можливість. Перша частина назви може походити від д.-анг. cyne-, яке зустрічається тільки в складних словах і означає "королівський". Але походить це слово, також як і англ. king, нім. König та інші подібні германські зі значенням "король" від д.-герм. *kunja "рід", "знатне походження" (Kluge F. 1989, 397). Друга частина назви сходить до др.-анг. topp "верхівка". Таким чином спочатку назва могла звучати як Кунятоп, а слов'янами було переосмислена як Конотоп.

На території Німеччини пошук топонімів англосаксонського походження проводився тільки для тех, що мали кінцевий формант -tyn/-tin/-ten/-den, який є для них одною з характерних ознак, бо в давньо-верхньонімецькій мові германському *tūn відповідає zūn, яке могло трансформуватися у zen але не в ten. В Нижній Саксонії і в сусідніх землях є досить багато топонімів з кінцевим формантом zen (Аерцен, Баутцен, Котцен, Лаатцен, Уельцен та ін.), але не було знайдено давньо-англійських слів, які б могли складати з ним єдине ціле. Кілька прикладів з числа топонімів Німеччини. які б могли мати англосаксонське походження подано на початку розділу.

При пошуках англосаксонських топонимів на території України було помічено, деякі з них мають мають відповідності в Центральній Росії. Крім згаданих вище сіл Борятіно у Брянській, Пензенській і Вологодській областях, назви того самого походження Барятіно мають три села в Калузькій і два села в Ліпецькій областях. Назві українського міста Чортків, яка пояснюється за допомогою д.-анг. ceart “пустка, дика громадська земля” і gief “подарунок”, відповідають назви російських сіл Черткове в Ростовській, Пензенській і Владимирській областях. Те саме слово ceart могло рефлексуватися в інших мовах чи діалектах як "карт" і ми його знаходимо в українських топонімах Каратамиш, Картамиші, Картанаш і в назвах трьох російських сіл Картмазово в Московській, Ніжегородській і Владимирській областях.

Ці випадки спонукали проведення цілеспрямованих пошуків англосаксонської топонімії і в Ценральній Росії. Вони проводилися дуже обережно, оскільки топоніми неславянського походження могли бути залишені північними германцями або балтами. Наприклад, такі назви як Фішово можуть мати як англосаксонське, так і північногерманське походження (д.-анг. fisc і д.-ісл. fiskr "риба"), а такі як Ієвлево, Ієвково – як англосаксонське, так і балтийське (д.-анг. īw, eow "тис" і лит., лтс. ieva "черемха"). Що стосується північногерманських топонімів, то область їх поширення знаходиться в основному на території Білорусі і Латвії, де вони були залишені північними германцями під час їх міграції з прабатьківщини в Скандинавію (див. розділ Північногерманська топонімія у Білорусі, Прибалтиці і Росії. У той же час, присутність варягів у Східній Європі відображена в топонімії в незначному ступеню:


Ніде на Русі не спостерігалося такої скандинавської колонізації як в Англії та Ісландії. Крім того, у шведів не було причин для масової еміграції на протилежний берег Балтійського іоря. В їхній власній країні були багаті і родючі райони (Сойер Питер, 2002, 241-242)


Звичайно, безперечно північногерманські топоніми в Росії є, наприклад назва озера Селігер добре відповідає д.-ісл. seligr, sjaligr "гарний". Відповідно, близько біля них розташовані з більшою часткою ймовірності також можуть бути південнонімецьким.

Якщо ж говорити про балтійську топонімію, то за засвідченням фахівців, вона відсутня на території на схід від Москви і на північ від Верхньої Волги, будучи поширеною в Смоленській, Псковської, Калузької, Московської, Орловської областях (Васильев Валерий Л. 2015, 175). Певна кількість топонімів можливого англосаксонського походження також була знайдена в цих областях і їх ніяк не можна віднести до балтійських. І, як виявилося в процесі пошуків, багато поширених назв населених пунктів Росії, які не мають переконливого тлумачення російською мовою, розшифровуються саме за допомогою давньоанглійської. В першу чергу до них відносяться, крім згадуваного вже Маркова (97 випадків), такі такі назви: Левково (25) Чурилово (24), Шадрино (24, из них 7 в азиатской части России), Рязаново (22), Болдино (11). Ці назви мають такі розшифровки:

Левково, Левківка, Левків та ін. – д.-анг. lēf «слабий», cofa «халупа, хатина».

Чурилово – в російській мові не знайдено жодного надійного тлумачення топоніма, який нібито походить від імені Чурило, яке саме не має пояснення. Велика поширеність назви говорить про те, що в його основі має бути часто вживане слово і таким пропонується д.-анг. ceorl «чоловік, селянин», якому в сучасній англійській мові відповідає churl «грубіян, селюк».

Болдино – добре за змістом і фонетично підходить д.-анг. bold «будинок, житло». Так могли називатися окремі садиби землевласників.


Основна частина топонімів Росії англосаксонського походження зосереджена у Володимирській, Ярославський, Тверській, Вологодській, Костромській, Іванівській, Нижегородській і Новгородській областях. Нижче наведені найбільш переконливі приклади:

Беркіно, села у Московській та Івановській обл., Берково, село у Владимірській обл. – д.-анг. berc "береза".

Котлас, місто в Архангельській обл. – д.-анг. cot "хижка, буда", læs "пасовище".

Лінда, село у міському окрузі Ніжегородської обл., Лінди, село у Івановській обл. – д.-анг. lind "липа".

Москва (в літопису Москова), столиця Росії, села в Тверській и Новгородській областях – д.-анг. mos "болото", cofa "халупа, хатина".

Муром, місто у Владимирській обл. – д.-анг. mūr "стіна", ōm "іржа".

Рязань, місто – 1. д.-анг. rāsian "досліджувати". 2. д.-анг. rācian "панувати".

Суздаль, місто у Владимірській обл. – д.-анг. swæs "гарний, приємний, улюблений", dale "долина". Пор. з назвою шведської місцевості Сесдала (Sösdala)

Твер, місто, назву якого в літописах зафіксовано в формах Тьфѣрь, Тьхвѣрь і под. – д.-анг. đwære "поєднаний", "єдиний", "приємний".

Фірстово, два села у Ніжегородській та одне село у Московській обл. – д.-анг. fyrst "перший".

Фундріково, село у Ніжегородській обл. – д.-анг. fundian "прагнути, бажати", ric "влада, багатство".

Фурсово, сім сіл у Калузькій, Рязанській, Тульській і Кіровській областях – д.-анг. fyrs "дрік" (рослина Genísta).

Шенкурск, місто в Архангельській обл. – д.-анг. scencan "частувати, дарувати", ūr "багатство".

Юрловово, три села у Московській обл. – д.-анг. eorl "шляхетна людина, воїн".


Найбільша густина англосаксонських топонімів спостерігається на території колишнього Владимиро-Суздальського князівства. Споконвіку на цих місцях проживали фінно-угорські племена і лише наприкінці першого тисячоліття н.е. сюди просунулося слов'яни, а вже через сто років тут виникло Владимиро-Суздальське князівство, яке швидко перехопило лідерство у Києва. Такий швидкий розвиток державності в цих місцях дивує навіть російських істориків. Зокрема Ключевський писав, що нема ясної відповіді на питання, звідки виникла нова верхньоволзька Русь (Ключевский В.О. 1956, 272). Якщо ж погодитись з тим, що найбільш давні міста цього регіону були засновані англосаксами, то треба думати, що саме вони і закладали тут основи державності, об'єднавши під своїм пануванням розрізнені тубільні племена. Однак на час розквіту Володимиро-Суздальського князівства англосакси, очевидно, вже були повністю асимільовані більш численним місцевим населенням.

Подібну картину ми спостерігаємо і в степах України, гле англосакси стали панівною верхівкою в союзі сарматських племен різної етнічної належності (див. розділи Сармати і Алани – Англи – Сакси). З причини неодноразової зміни населення в Північному Причорномор'ї місцева топонімія склалася вже в історичний час, але на Донбасі збереглося досить багато найдавніших географічних назв різного походження, серед яких можна виявити і англосаксонські, наприклад:


Вергулівка у Перевальському районі Луганської області – д.-анг. wergulu «кропива».

Гольмівський, місто в Донецькій області– д.-анг. holm «хвиля, вода»

Гладосове, селище в Донецькій області – д.-анг. glæd «блискучий, милостивий», ōs «язичницьке божество».

Диліївка, селище в Донецькій області– д.-анг. dyle «кріп».

Картамиш, залізнична станція поблизу міста Стахонов – др.-анг. ceart «пустка, дика громадська земля» і myscan «порушувати, розоряти».

Краматорськ – д.-анг. crammian «впресовувати, затикати». Первісна назва поселення Крам була доповнена назвою річки Торець.

Корсунь, село і річка в Донецькій області – д.-анг cursian «плести».

Міус, річка в басейні Азовського моря – д.-анг. mēos «мох,болото».


На Донбасі в деяких місцях з часів епохи бронзи люди добували мідну руду. Англосакси, рухаючись вздовж правого берега Сіверського Дінця, надовго зупинилися тут і взяли видобуток і обробку міді в свої руки, в результаті чого досягли економічної і, відповідно, політичної могутності. Очевидно під час навали гунів в кінці 4-го ст н.е. численне англосаксонське населення України розділилося на дві частини, одна з яких в союзі з германькими племенами рушила на захід і досягла Іспанії, а друга обрала шлях на північ до верхів'їв Волги, але з часом і ті, і другі зникли з лиця Землі.


Повнй список англосакських топонімів английською мовою




   

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 В.М.Стецюк

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 4712

Модифіковано : 26.11.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.