Початкова сторінка

Валентин Стецюк (Львів)

Персональний сайт

?

Булгарська топонімія в Карпатах і Угорщині


КАРПАТИ


При пошуку слідів перебування давніх булгарів у топонімії прикарпатських областей Західної України було виявлено, що деякі топоніми у Карпатах теж можуть мати булгарське походження. (Стецюк Валентин, 2002, стор. 16-17).


Гірська топонімія


Найвища вершина у Карпатах – Говерла (2061 м над рівнем моря). Розшифруванню засобами слов’янских и румунської мов не піддається, а Юзеф Галичер вважав слово румунським і перекладав як “висока гора” (Haliczer Józef, Romer Eugeniusz. 1935.) Цю думку підтримує М.П. Янко, який приводить рум. hovirla «труднопрохідний підйом» (Янко М.П. 1998, 99), однак в інших романських мовах нічого подібного не знайдено, очевидно, румунське слово запозичене з української. Беручи до уваги чув. кăвар – “гаряче вугілля” разом із суфіксом -ла, який вживається при утворенні прикметників, дослівно назва гори може бути перекладена як „палаюча жаром”. Така назва могла б добре підійти для гори вулканічного походження, але географи таке походження Говерли заперечують (Вулканічні Карпати розташовані на самій межі Закарпатської низовини). Однак кам’яні розсипи Говерли влітку дуже нагріваються і випромінюють тепло, що і могло бути мотивацією для назви гори. Угорське походження ( „сніг”, var „фортеця” (можливо, раніше „гора”?) назви слід відкинути через відсутність угорських топонімів у найближчому оточенні. Спокусливе півн.-герм. hawer „підвищення” чомусь „не витримало критики” і тому відкинуте (там же).

Гора Брескул, або Брецкул (1911 м). На південно-західному схилі гори є озеро тої самої назви. Очевидно, в назві присутні чув. пăрас „крижаний” і кўлě „озеро”. Пор. Туркул.

Гора Данцир (1848 м). Якщо прийняти до уваги чув. тун „відколюватися” і çыр „яр”, то можна припускати, що колись частина гори відкололася, або сповзла, утворюючи крутий схил. І мотивація для назви гори і фонетичне узгодження добрі. Треба мати на увазі, що чув. у часто відповідає укр. а.

Гора Дземброня (1877 м). Очевидно гора отримала назву від річки Дземброні (див.)

Хребет (полонина) Какараза (найвища точка 1558 м). Чув. кукāр "кривий, звивистий" та аçа "кушак (пояс") відповідають формі хребта.

Урочище Калатура – „жовта гора” (чув. хăла „жовтий”, тăрă „вершина”). Щоправда, є рум. tură „скеля”, тому ця назва і дві наступні можуть мати румунське походження.

Гора Каратура біля села Нижній Березів – цій назві є відповідності в багатьох місцях, заселених тюрками (на Алтаї і в Середній Азії). Ця назва може бути перекладена як „чорна гора” (чув. хура „чорний”, тăрă „вершина”).

Хребет Карматура. З врахуванням подібних назв тут також наявне чув. тăрă „вершина”. Для першої частини слова можна запропонувати чув. хурама "осокір". Співзвуччя з запропонованим для розшифрування назви рум. carnitura «поворот» (Янко М.П. 1998, 169) випадкове.

Гора Кукуль (1539 м). Фонетично для розшифровки прекрасно підходить чув. кукăль „пиріг”. Мотивація назви не зовсім ясна, оскільки невідомо, якої форми пироги пекли давні булгари. Однак у прибалтійсько-фінських мовах є подібні слова у значенні "горб, вершина, висота" (фін. kukkula, ест. kukal та ін.). Вони також запозичені у давніх булгарів, які були творцями фатьянівської культури у верхів'ях Волги, коли там ще проживали предки прибалтійських фінів.

В Крапатах є кілька гір і вершин з подібними назвами Манчул, Менчул, Менчил, Менчиль. Безумовно, їх слід перекладати як "великий камінь" (чув. мăн "великий", чул "камінь"). В Карпатах є багато вершин, які містять в своїх назва[ слово "камінь" – Великий Камінь, Писаний Камінь, Гострий Камінь, Обавський камінь і т д.

Топонімів з подібними назвами Магура, Маґура, Меґура в Карпатах і наближчій місцевості безліч. Середних є назви, гір, вершин, населених пунктів і річок. Оскільки слово набуло і загальне значення, то їх кількість навіть не піддається підрахунку. Звичайно, можна розглядати походження назви від слова „гора”, але незрозумілим залишаються префікс ма- і сама фонетична трансформація слова. Найбільше для назви гори пасує чув. мăкăр „бугор, пагорб”, а закінчення –а вже було прийняти під впливом слова гора. Наявність великої кількості топонімів магура в Румунії пояснюється наявністю в румунській мові слова măgură „пагорб”, але воно не має аналогів в інших романських мовах, тому само є запозиченням через фракійську з булгарської. У народів Дагестану, де колись панував Хозарський каганат, поширене подібне слово магІар "гора", яке теж має булгарське походження.

Гора Мингол (1085 м) – є добрі чуваські фонетичні відповідники для цього слова, але вони малоприйнятні для назви гори. Скорш за все, це модіфікація назви Манчул (див.)

Гора Парашка (1268 м) – Навряд чи назва гори походить від жіночого імені. Добре підходить – чув. пурăш "барсук" із прикметниковим суфіксом -кă. Тобто це "Барсуча гора".

Гора Сикитура біля села Шешори – чув сикĕ "падіння, спуск", тăрă "вершина".

Назва невисокої гори Темпа (1089 м) має для першої частини в чуваській мові добру відповідність: тĕм "пагорб, купа". Для другої може підійти чув. пÿ "тулуб, фігура, зріст".

Біля підножжя гори Туркул розташоване озеро Несамовите, що дає підстави розглядати для перекладу її назви чув. тăрă „вершина” и кўлě „озеро”. Пор. Брескул.

Перевал Шурдин. Для назви добре підходять чув. шăрт, яке серед іншого має значення „гребінь гори” та ен „сторона”).


Річки


Назви карпатських річок теж можуть бути розшифровані з допомогою чуваської мови, але фонетичні відповідності часом не найкращі. Однак у принципі назви річок повинні більше піддаватися модифікаціям, ніж назви гір, оскільки вживаються частіше, люди ж бо селяться більше вздовж берегів річок, ніж поблизу гірських вершин.

Річка Дземброня, лп Чорного Черемошу і село тої самої назви- чув. çĕнĕ "новий", пăрăну "поворот".

Річка Тиса. Назва може походити від хвойної рослини тис, яка була дуже поширена в Карпатах, але можна прийняти до уваги і чув. таса „чистий”, що би дуже пасувало для назви річки. Якщо ж мала місце контамінація двох значень, то пояснення назви може бути дуже правдоподібним.

Кілька карпатських річок мають закінчення –шава, -жава, -сва. Як апелятив добре підходить чув. шыв „вода, річка”. Закінчення –а відповідає закінченню –ĕ іменників з кінцевим приголосним у присвійних конструкціх за граматикою чуваської мови (шывшывĕ). Наприклад, назву річки Боржава, пп Тиси можна представити як пăр шывĕ „крижана вода” (чув пăр „лід”). Назва для гірської річки просто прекрасна, оскільки чув. п розвинулося з б (пор. д.-тюрк. buz „лід”). Пояснення назви як «борза вода» (Янко М.П. 1998, 55) не витримує критики.

Річка Іршавка, місто Іршава на ній. Як перший компонент можна розглядати кілька чуваських слів. Фонетично більш за все пасує чув. ир „ранок”. Тоді назву річки можна було б перекласти як „ранкова річка”. Можливий варіант і „східна річка”, якщо ир мало додаткове значення „схід”.

Річка Кевеле, лп Тиси. Добре підходить чув. хĕвеллĕ „сонячний”. Пор. назву села Кевелове.

Річка Латорица – чув. лутра „низький”, хоча можливе походження від рум. lotru «бистрий» (Янко М.П. 1998, 205).

Річка Салатрук, пп Бистриці-Надвірнянської, лп Дністра. Назва виглядає тюркською. В ній можна бачити чув. салат „розкидати, розбризкувати”. Складніше з другою частиною назви. Слів з початковим r в тюркських мовах нема, тому можна було би розглядати тюркське aryq „арик, канал”, але відповідне слово в чуваській мові не зафіксоване. Пропоноване раніше ÿрěк „швидкий” небездоганне фонетично.

Сучава, річка, пп Серету, лп Дунаю і місто Сучава в Румунії на цій річці – чув сěт (в інших тюркських sut/süt) „молоко, молочний”, шывĕ "річка". Ср. Саджава

Річка Тевшак, лп Апшиці, пп Тиси. Очевидно, назву слід перекладати як "петляста" (чув тĕв "петля", -шак – суфікс прийменника).

Річка Теребля. Перший компонент, очевидно, той же, що і назвах двох річок нижче, для якого нічого іншого як чув. тăрă 1."вершина, верх", 2."чистий, ясний" не знайдено. Для другого компонету цієї назви може підійти чув. пулă "риба". Тоді тăрă пулă можна було б перекласти як "верхова риба".

Річка Терешова. Чуваський вираз тăрă шывĕ означає "прозора вода".

Річка Тересва. Очевидно, в назві річки сталася певна трансформація. Це тим більш зрозуміло, що Терешова є допливом Тересви і трансформація сталася для уникнення змішування двох назв.


Назви населених пунктів


Село Акрешори. У першій частині назви цього села можна бачити рум. acru „кислий”, але для другої частинини нічого ліпше, ніж şură "сарай" у румунській мові не знайдено. Сполучення цих слів сумнівне тому, можна розглядати чув. укăр „дубильна речовина”, котре, очевидно, має те ж походження, що і румунське acru та чув. шуры як форму 3-ї особи від шур "болото". Тоді назву можна розуміти як „дубильне болото”. Біля Акрешор болота є.

Місто Болехів. В основі назви може лежати слово близьке до чув. пулăх «родючість, плодючість»; сумнівне походження від імені Болеслов (Янко М.П. 1998, 55);.

Село Вороненка. Село розташоване посеред гір на дивовожним для гір рівному і досить великому просторі. Назва може мати слов’янське походження, але можна розглядати і чув. вырăн „місце” та яка „гладкий, рівний”. Очевидно спочатку село называлося Вороняка чи Вороняки, як місцевість на Подільській височині, а вже пізніше назва прийняла суфікс -енка.

Село Ворохта. Село розташоване в гірській ущелині, тому як апелятиви можуть розглядатися чув. варак „яр” и ту „гора”.

Село Дашава. Назву можна перекласти як „гірська вода” (чув. ту „гора”, шывĕ „річка”), село розташоване у передгір'ях Карпат.

Села Жукотин (у Львівській та Івано-Франківській областях) – ми вже прийшли до висновку, що –тин не присвійний суфікс, а давнє мандрівне слово, яке має значення, "село", "поселення". Додатково про булгарське походження слова свідчить одне з історичних чуваських міст тої самої назви. У зв'язку з цим першу частину свова можна пов'язувати з чув. çăка „липа”. Лип в селі Жукотин Турківського району Львівської області дуже багато.

Місто Калуш. Для назви добре підходить чув. хулаш „городище” від хула "місто" (в сучасній чуваській мові х часто стоїть на місці старого к). В багатьох тюркських мовах присутнє qala/kala "фортеця, місто", яке вважається запозиченим арабського qalha "фортеця, цитадель". Однак в основі цих слів може лежати давній ностратичний корінь kal-/kel-, що мав значення "укривати, ховатися", який в різних мовах отимав значення "житло, будівля, укріплення, місто" (івр. kele "тюрма", лат. cella "камера, комора", д.-інд. çālā "дім, будинок", нім. Halle "навіс, зала" і т.д). Див. також. Коломия, Колочава.

Село Кевелове, річка Кевеле. Засобами чуваської мови можливі різні розшифровки назв: кĕвĕ: "мелодія, наспів", кĕвĕле "співати, грати", кивĕ "старий", лав "віз", чув. кивел „ставати старим”. Але найліпше підходить чув. хĕвел "сонце", хĕвеллĕ "сонячний" (в сучасній чуваській мові х часто стоїть на місці старого к).

Село Келечин. Два чуваських слова добре пасують одне до одного – кĕлĕ "молитва" і чун "душа" і у поєднанні могли би стати назвою села, але є підстави сумніватися в цьому, бо в Закарпатті є село з подібною назвою Перечин, яку розшифрувати засобами чуваської мови складно, тому слов'янське слово чин може бути присутнім в обох назвах. Хоча слово келе не схоже на слов'янське. Складний випадок.

Місто Коломия, село Колочава. Назви цих населенихх пунктів можуть походити від от укр. коло, але сумнів викликає незрозуміле –чава. В зв'язку з цим можна розглядати чув. хула „місто”. Таке пояснення було б дуже правдоподібним, але для другої частини назви Коломия нічого доречного в чуваській мові не було знайдено, крім мăя "намисто", "в’язка, плетениця". Для другої частини назви Колочави могло б підійти чув. шывĕ „річка”, розглядалося вище.

Село Космач – українською космач – „патлата людина”, але можна розглядати як апелятив і чув. касмăч „мотикаа, гак”.

Село Лумшори. Якщо взяти до розгляду чув. лăм „волога, сирість” і шуры як присвійну конструкцію від шур „болото”, отримуємо цілком логічне словосполучення „сире болото”. Пор. Акрешори.

Село Саджава. Для можливої первісної форми Сатшава непогано підходять чув. сĕт „молоко”, шывĕ „річка”. Пор. Сучава.

Є в Карпатах і Прикарпаттю кілька сіл з дещо дивною для українців назвою Сихів. Українське закінчення -ів могло бути додане до чувшаської основи сых „пильний”.

Місто Турка . Вважається, що назва походить від слова тур "бик". Дійсно, в Карпатах є назви населених пунктів, що мають у своєму складі прикметник турій , але в даному випадку незрозумілим залишається суфікс – к -. Крім того, в Україні є ще одна Турка у Коломийському районі Івано-Франківської обл., а в Люблінськму Воєводстві Польщі є навіть три села тої самої назви. До них треба додати ще десять сіл в Росії і одне село в Білорусі під назвою Турково. Це просто неймовірно, щоб усі ці топоными походили від слова тур. Їхня поширеність говорить за те, що вони мають походити від слова, яке б не залежало від місцевих обставин і було часто вживаним у повсякденному житті. Отож, була зроблена спроба знайти інше пояснення цим назвам. Турка здавна була торговим центром на шляху з Угорщини в Галичину, тому було висунуте припущення про можливий зв'язок назви міста зі словом торг. З огляду на широку присутність у Карпатах булгарської топонімії виникла гіпотеза про розгляд походження назви від д.-булг. *turku "стоянка, торжище". Від цього слова походить слов'янське торг і подібні йому слова в багатьох інших мовах. В чуваській мові тепер такого слова немає, але похідні від нього є. Детальніше це питання розглядається в розділі про передісторичну торгівлю.

Села Ценява (два села в Івано-Франківській області). В основі назви сіл може лежати слово близьке до чув. çěнě „новий”.

Село Шепарівці біля Коломиї. Можливе походження назви від слова подібного до чув шăпăр „мітла”.

Село Шешори біля Косова. Назву можна розшифрувати як „мочар” (чув. шÿ „мокнути” і шур "юолото"). Щось схоже на Лумшори.

Найбільше скупчення булгарських топонімів збереглося в важкодоступній частині Карпат в районі Чорногори, у той час як у районі невисоких Бескид практично єдиним булгарським топонімом є назва села Жукотин Турківського району Львівської області. Очевидно це пояснюється тим, що тут знаходяться невисокі перевали Середньоверцький (висота 839 м над рівнем моря) і Ужоцький (883 м), через які проходили шляхи міграцій кочових народів – гунів, аварів, угорців. Природно, що автохтонне населення тут не утрималося і місцевість з часом зовсім спорожніла:


Турка разом з усією околицею від Старого Самбора до Бескида до половини 14-го ст. являла собою абсолютно незаселену, дику лісову пустелю (Pulnarowicz Władysław. 1929, 1).


Є історичне свідчення про перехід короля Людвіга Угорського через Середньоверецький перевал навесні 1352 року, під час якого від голоду загинуло 40 коней, а люди так знесилили, що не могли осідлати коня (Там же, 2). Безумовно, свита короля не терпіла б таких поневірянь, якщо б край був більш-менш заселений. Його освоєння почалося ближче до кінця 14-го ст., коли польський король Владислав Ягайло став наділяти землями в Карпатах дрібну шляхту, серед якої були і волохи, як тоді називали румунів. «Волоська колонізація» проходила по гірським відрогам Карпат з території сучасної Румунії і почалася, можливо, дещо раніше другої половини 14-го ст. (Демосилецкая М.В. 1990, 187) та залишила свої незначні сліди в топонімії лише у незаселених раніше місцях. Прикладом може бути назва села Лімна в Турківському районі, яка походить від від рум. lemn-os «деревина».

Булгари заселили Карпати, просуваючись в гори з території сьогоднішньої Львівської області. Спустившись з гір, досить велика їх частина пішла далі, заселяючи територію сучасної Угорщини і, можливо, південь Словаччини, де кілька топонімів можуть мати булгарське походження.



Скупчення булгарської топонімії
в Західній Україні, Східній Польщі і Угорщині


Масштаб карти не дозволяє показати всі географічні об'єкти в їх найбільшої концентрації. Крім того, булгарські топоніми знайдені у великих кількостях в Чехії, Німеччині, Прибалтиці, Фінляндії, Швеції і при продовженні пошуку стає неможливим показати їх розміщення на звичайних картах. За таких обставин, немає вибору, окрім як розміщати нові дані на карту в системі Google Map (див. нижче). Для кожного нанесеного на карту топоніма дається пояснення на англійській мові




На мапі значками у вигляді фіолетових точок позначені населені пункти з назвами булгарського походження, які можуть відповідати часам шнурової кераміки або близьким до них. Бордовими – більш пізнього, скіфського часу.



УГОРЩИНА.


Після аналізу топонімії Карпат на наявність в ній булгарських слідів, була зроблена спроба відшукати їх також в суміжних областях Угорщини. Як виявилося, тут досить багато місцевих назв теж можуть мати булгарське походження. Те, що деякі з цих топонімів не є угорськими, доводиться їх латинськими варіантами римських часів. Оскільки пам'ятники КШК в Угорщині відсутні, тутешня булгарська топонімія відноситься до скіфського або більш пізнього часу.


с. Абашар (Abasár) у комітаті Гевеш – чув. упа «ведмідь», шур «болото»;

с. Арло (Arló) у комітаті Боршод-Абауй-Земплен – довге ó в кінці назви може говорити на користь того ж походження, що і чув. урлав «поперечина»;

с. Буй (Buj) у комітаті Сабольч-Сатмар-Берег північніше Ньїредьхази – чув. пуй «багатий»;

с. с. Буяк (Buják) у комітаті Ноград, поруч з Пасто – чув. пуй «багатий», ак "сіяти, засівати";

м. Бюк (Bük) у комітаті Ваш – чув. пўх «набухати»;

м. Веспрем (Veszprém, лат. Vesprim) північніше оз. Балатон – чув. веç «кінець», пĕрĕм «моток»;

м. Дунакесі (Dunakeszi) у комітаті Пешт – перша частина слова – угорська назва Дунаю, друга частина відповідаэ чув. касă «вулиця, село», дуже поширений формант чуваських топонімів.

м. Захонь (Zahony) на кордоні з Україною – чув. çăхан «ворон»;

с. Інке (Inke) у комітаті Шомодь – чув. инке "невістка";

с. Комйати (Komjati) на півночі комітату Боршод-Абауй-Земплен – чув. хум «хвиля», йăт «піднімати»;

с. Онга (Onga) у комітаті Боршод-Абауй-Земплен східніше Мишкольцу – чув. ункă «кільце»;

с. Пакод (Pakod) у комітаті Зала – чув. діал. пăк «заснути, вмерти», ут «кінь»;

м. Пасто (Pásztó) у комітаті Ноград – пор. чув. пустав «сукно»;

с. Сай (Sály) у комітаті Боршод-Абауй-Земплен південніше Мишкольцу – чув. сулă «пліт»;

с. Тарпа (Tarpa) у комітаті Сабольч-Сатмар-Берег – чув. тăрпа «комин»;

м. Тата (Tata) у комітаті Комаром – чув. тутă «ситий», назва міста Татабанья, очевидно, похідна, бо її друга частина має слов'янське походження;

м. Тура (Tura) у комітаті Пешт – можливе походження від чув. тăрă 1. «гора», 2. «чистий» або від тура 1. "гребінь", 2. "божественний".

с. Як (Ják) у комітаті Ваш – чув. йăк «біда»;

р. Зала (Zala), впадає в оз. Балатон – чув. çула «лизати»;

р. Керка(Kerka), лп Ледави, лп Мура, лп Драви, пп Дунаю – чув. кĕркке «форель»;

р. Лашко (Laskó), пп Тиси, лп Дунаю – чув. лашка «тяжко йти»;

р. Такта ( Takta), лп Шайо, пп Тиси, лп Дунаю – чув. тăк «лити, виливати», ту «гора».


На Західній Україні давньобулгарське населення залишилося не тільки в Карпатах але і на рівнині. Згодом воно було асимільоване українцями, проте залишило свій слід в українській народній культурі, в першу чергу у вишивці, у різьбленні по дереву, піснях. Угорсько-булгарські контакти, які почалися ще у скіфські часи у Північному Причорномор’ї, могли поновитися знову, коли мадяри під тиском печенігів перейшли Карпати і знайшли свою нову батьківщину на тій території, яку займають тепер. Сліди цих контактів особливо відчутні в мовах, але стратифікувати їх досить складно.

Виявлені серед інших сліди булгарської топонімії в Румуніі можуть бути пов'язані з поселенням булгарської орди, яка прийшла сюди під проводом хана Аспаруха в кінці 7-го тис., тому цей факт виходить за хронологічні межі наших досліджень.


Давньобулгарська топонімія в Україні (повний список)