Логотип персонального сайта В.Стецюка
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Субстратні явища в етногенетичних процесах.

Субстратні явища в етногенетичних процесах.


Преамбула


Вперше огляд субстратних явищ в історії мов у рамках проведених досліджень був зроблений в роботі, опублікованій 15 років тому (Стецюк Валентин, 2000, 55-60). Трохи пізніше відповідні тексти англійською, українською та російською мовами були по черзі опубліковані на кількох моїх сайтах з періодичними уточненнями і доповненнями. Судячи за показниками лічильників, за весь цей час з представленими матеріалами познайомилися тисячі відвідувачів. Тим не менше, я не отримав жодного відгуку про цей аспект моєї роботи. Можна припускати, що незвичайність отриманих результатів змушує людей сумніватися в їх достовірності. Проте на різних мовах публікуються тисячі книг, в яких доводяться, незважаючи на близьку спорідненість з іншими, виняткова стародавність тієї чи іншої мови і великі досягнення в далекому минулому народу, який цією мовою говорить. Такі книги користуються великою популярністю і читачі вірять явним антинауковим нісенітницям. Коли ж я намагаюся переконати у своїй правоті своїх знайомих, вони, як правило, вишукують заперечення і ніхто ніколи не намагається знайти своє власне підтвердження моїм висновкам. Очевидно це особливість людської натури, бо при бажанні додаткове підтвердження може бути зроблено досить просто. Наприклад, я стверджував, що назва української народної гри скопердін є субстратом прадавньої північногерманської мови, але не приводив цього переконливого доказу, не маючи на той час під рукою словника ісландської мови. І тільки через 15 років, знову звернувшись до цього питання, я такий доказ легко знайшов. Гра полягає в киданні зігнутої палиці таким чином, щоб вона відскакувала від землі двома кінцями почергово. Так от, і фонетично назві гри скопердін, і самому характеру гри добре відповідають ісл. skoppa "відскок" і jörðin "земля". Знайти цю відповідність міг хто завгодно, аби тільки спробував її пошукати. Те ж саме стосується і багатьох інших моїх висновків. Колективними зусиллями відтворення історичних етногенетичних процесів могло би піти значно швидше і глибше, ніж стараннями одинака. Більше половини відвідувачів мого сайту є громадянами України, серед яких, очевидно, є представники академічної науки. Якби вони розвинули мої дослідження, то результат спільної роботи не мав би навіть близького аналога ніде. Зараз всюди можна зустріти нарікання на відсталість української науки (див. хоча б статтю "Наука в «вакуумі» українських університетів", але можливість перейти на передові позиції хоча б в одній галузі все-таки є. Хоча в наш час вона може бути не особливо престижною.


В процесі досліджень етногенетичних процесів в Євразії було помічено, що певні території характеризуються своїми особливими, хоча і нечисленними мовними ознаками та культурними особливостями, які продовжують своє існування тривалий час незважаючи на зміни етнічного складу населення. Це дає підставу припускати, що прибульці підпадають під культурний вплив попереднього населення, сприймаючи необхідну для нових умов лексику, топонімію, технології, деякі звичаї і елементи обрядів. Іншими словами, при такій суперпозиції культура і мова тубільного населення являє собою субстрат, який впливає на подальший розвиток культури і мови нового населення даної території. Ступінь цього впливу залежить від співвідношення рівня культури старожилів і прибульців.

Відновленню процесу суперпозиції добре допомагають знайдені етно-формуючі ареали, на яких в різний час з початкової мови формувалися діалекти, які пізніше розвинулися в самостійні мови. Етно-формуючі ареали розташовані в кількох місцях на земній поверхні, але субстратні явища дуже добре проявляються в басейні Середнього Дніпра, який неодноразово заселявся людьми різної мовної приналежності. Дослідження проводилося саме тут (див. мапу нижче).


Мапа етноформуючих ареалів у Східній Європі, яка ілюструє почерговість субстратних впливів.
На тих самих ареалах в різний час з первісної мови формувалися діалекти, які пізніше розвивалися у самостійні мови. Сучасними назвами позначені предки відповідних народів. Цифри на ареалах відповідають таким періодам: 1. Формування індоєвропейських мов. 2. Формування германських та іранських мов. 3. Формування слов'янських мов. 4. Східнослов'янські племена часів Київської Русі.


Найбільш помітний субстрат в ономастиці. Велика кількість українських топонімів, які не піддаються розшифровці за допомогою слов'янських мов, можуть бути пояснені засобами німецьких, іранських, слов'янських, тюркських. Детально ця тема розглядається в розділі Передісторична топоніміка Східної Європи. В цілому ж в культурному субстраті України переважають сліди залишені предками сучасних чувашів, якими були протобулгари, пізніші скіфи. Протобулгари як одне з тюркських племен заселяли лісостепову частину Правобережної України з часів бронзи до приходу туди слов'ян. Як наслідок, у культурі чувашів і українців виявлені відповідності в народній пісні, танцях, вишивці, ремеслах. Однак вони можуть мати не тільки субстратне походження, але і бути свідченням культурного обміну. Українські прізвища гіпотетичного булгарського походження дають підставу припускати, що протобулгари проживали в тісному сусідстві з українцями ще досить довгий час, аж до історичних часів. Інакше б ми повинні були думати, що деякі прізвища з'явилися більше двох тисяч років тому. Очевидно булгари входили до складу "чорних клобуків", серед яких були тюркські племена торків, берендеїв, ковуїв. Літописні свідчення про них тягнуться до 13-го ст., після чого їх залишки, очевидно, розчинилися серед українського населення. При таких обставинах відокремити субстратное спадок від пізніших запозичень дуже складно.

На відміну від культурного субстрату вплив мовного субстрату є менш помітним, його треба шукати цілеспрямовано в мовах тих народів, предки яких заселяли етно-формуючі ареали. Проте, навіть не знаючи про їх існування, А. Мейе знаходив сліди впливу субстрату на мову прибульців в фонології завдяки знанням багатьох мов. Одну з причин його прояву саме в фонетичних відповідностях він бачив у використанні нащадками тубільного населення успадкованих навичок розмовної мови, що не втрачаються при оволодінні новою мовою і підкреслював, що вплив субстрату в першу чергу позначається в вимові: "нові звуки, як правило, не відтворюються з абсолютною точністю". Крім того, в мові прибульців проникають назви рослин, тварин, звичаїв, яким немає в їхній мові точних еквівалентів (Мейе А., 1954, 68).

Проте, значимість мовного субстрату довгий час заперечувалося іншими лінгвістами, в тому числі і Юліусом Покорни, оскільки вплив мови попереднього населення на мову прибульців позначався нерідко лише через кілька поколінь після вторгнення або завоювання, що здавалося неймовірним. Пізніше, погодившись з явищем впливів субстрату, Покорни пояснив таке запізнення тим, що підкорений народ до певного часу перебуває на нижчих соціальних щаблях і його мова нехтується у вищих верствах суспільства, на яких головно і знаходяться прибульці. Однак після інфільтрації в них представників місцевого населення ставлення до мови змінювалося і тоді починався її вплив, незважаючи на те, що мова могла втратити певні свої риси. Такий підхід, зокрема, може пояснити розчленування латинської мови під впливом різного субстрату в Іспанії, Франції, на Балканах (Pokorny Julius, 1968, 178-180).





   

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2019 В.М.Стецюк

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 5349

Модифіковано : 21.05.2019

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.