Логотип персонального сайта В.Стецюка
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Давні балти за межами етнічних територій

Давні балти за межами етнічних територій


В процесі ономастических досліджень в рамках скіфо-сарматського періоду було виявлено, що деякі топоніми в степах Північного Причорномор'я і Приазов'я, а також імена деяких історичних персонажів можуть бути розшифровані засобами балтійських мов. Давно відомо, що балтійська топонімія зустрічається далеко за межами Прибалтики. Однак, судячи з усього, серед фахівців встановилася думка, що гідроніми відносяться до більш давніх часів в порівнянні з ойконімами і тому обмежували свої дослідження здебільшого гідронімією, надаючи менше значення назвам населених пунктів. Прикладом такого підходу може бути капітальна робота російських вчених, які проводили пошуки балтійської гідронімії в басейні Верхнього Дніпра(Топоров В.Н. Трубачев О.Н. 1962). Такому упередженню суперечить той відомий факт, що деякі європейські ойконіми не мають надійного пояснення засобами мов, носії яких проживають в Європі вже кілька тисяч років. Не маючи розшифровок, вчені відносять їх до палеоєвропейських. У деяких випадках так воно і є, але часто пошукам пояснень заважають усталені уявлення про про етнічну композицію доісторичної Європи.

Виходячи з цього, була зроблена спроба пошуку топонімів балтійського походження далеко за межами етнічних територій балтів. При цьому пошуки не обмежувалися гідронімією, хоча почалися саме з аналізу вже отриманих даних інших дослідників. При цьому виявилося, що, що деяка частина топонімів, які віднесені авторами до балтійських, мала виразні відповідності на значно більшій території і не тільки в гідронімах, але і в назвах населених пунктів. Велику допомогу в роботі надали також сучасні технології, особливо механізм підказок в системі GooglMap і списки однакових географічних назв у Вікіпедії. Знаючи розташування прабатьківщини балтів, визначеної за допомогою графоаналітичного методу, і її прив'язку до певних хронологічних рамок, можна було співвідносити балтійські топоніми в просторі і часі. На карті, складеній Топоровим і Трубачовим видно, що на своїй прабатьківщині балти залишили досить значні сліди в гідронімії. Велика щільність балтійських гідронімів в межиріччі Верхнього Дніпра і Західної Двіни не відповідає прабатьківщині балтів, а свідчить про один з напрямків їх міграції (див. мапу нижче)



Балтійська гідронімія Верхнього Подніпров'я (там же, карта 3.
Мапа доповнена межами прабатьківщини балтів, зазначені автором червоними цятками.


На наведеній карті є сліди численних гідронімів, ідентифікувати які абсолютно неможливо. Тільки дуже невелику частину з них вдалося розмістити на GooglMap, але це не є великим недоліком з двох причин. По-перше, Топоров і Трубачов відносили багато назв до балтійських з великим сумнівом. По-друге повна етимологізація всіх дрібних об'єктів цікава в основному місцевим краєзнавцям і тільки може зайвий раз підтвердити вже зроблені висновки на підставі інших більш надійних даних.




На наведеній карті є сліди численних гідронімів, ідентифікувати які абсолютно неможливо. Тільки дуже невелику частину з них вдалося розмістити на GooglMap, але це не є серйозним недоліком з двох причин. По-перше, Топоров і Трубачов відносили багато назв до балтійських з великим сумнівом. По-друге повна етимологізація всіх дрібних об'єктів цікава в основному місцевим краєзнавцям і тільки може зайвий раз підтвердити вже зроблені висновки на підставі інших більш надійних даних.


На карті GooglMap видно, що топоніми гадааного балтійського походження знайдені на великому просторі, що може свідчити про значну експансії балтійських народів в доісторичні часи. Однак підтвердження коректності зробленого тлумачення топонімів практично немає через відсутність надійних прив'язок до особливостей рельєфу місцевості, грунту, русла річок. Крім того, незважаючи на цененаправлене виключення з розгляду слов'янських коренів близьких до балтійським, частина з них, що збереглася тільки в місцевих говорах і знайшла відбиття у топонімаії, може свідчити про їх слов'янське походження. В таких умовах необхідну допомогу надає певна система в розташуванні топонімів на місцевості. При уважно аналізі можна побачити, що деякі з них становлять більш щільну групу або утворюють ланцюжки, що не може бути випадковим. Особливо виразною є ланцюжок топонімів, що йде від міста Суми в Україні в напрямку Передкавказзя. Розглянемо їх по порядку:

Локня, села в Суджанському районі Курської обл. та Яковлівському районі Білгородської обл., три села і три річки в Кролевецькому, Роменському, Глухівськлму і Сумському районах Сумської обл. – лит. luknė "жовті глечики" (Trautmann Reinhold, 1970, 163). В Прибалтиці є кілька подібниї гідронімів – лит. Luknė, лтс. Lukna та ін. (Топоров В.Н. Трубачев О.Н. 1962, 193).

Лопань, приплив річки Уди в басейні Сіверського Дінця – Топоров і Трубачов впевнено пов'язують цей і подібні гідроніми з балтийською назвою лисиці (лит. lapė, лтс. lapsa) і надають такі приклади в Прибалтиці: д.-прусс. Lapaynen, лит. Lapinas, лтс. Lapaina (там же, 21, 194).

Вільча, селище міского типу (смт) у Вовчанському районі Харківської обл. – д.-прусс. wilkis, лит. vilkis, лтс. vilks "вовк". Звертає на себе увагу, що відстань між Вовчанськом і Вільчою не більше п'яти кілометрів. Подібні топоніми дуже поширені в Прибалтиці і Білорусії, навіть в Румунії є місто Римніку-Вилча.

Рудовка, села в Сватівському та Марківському районах Луганської обл. – назви можуть мати слов'янське походження, але віддається перевага балтійського (лит. rudas "червоний", лтс. ruds "рудий"), оскільки вони є ланками ланцюжка балтійських топонімів.

Можаївка, хутір в Тарасівському районі Ростовської обл. – лит. mažai, лтс. mazs "маленький", що має відповідності у назві міста Мажейкяй (Mažeikiai) в Тельшяйському повіті Литвы.

Сибільов, хутір в Каменському районі Ростовської обл. – лтс. sebris "риба рибець" відповідає блр. сибиль "верховодка" (Лаучюте Ю.А. 1982. 148).

Ізварино, смт в Луганській області, Краснодонська міська рада – лит. išvara "громадське пасовище".

Юдіно, хутір і Родіоново-Несвітайському районі Ростовської обл. – лит. judinti "пересувати, рухати". В Росії є близько двох десятків населених пунктів з такою назвою, але відповідного кореня в російській мові нема. Неможливе походження від фін. joutua "потрапляти, приходити", це запозичення з балтійських, і, крім того, в фінно-угорських мовах звук d відсутній в споконвічних словах.

Середні Чубурки, хутір в Кущовському районі Краснодарського краю – лит. gubur "горбик"

Лопанка, село в Целинському районі Ростовської області – див. Лопань.

Лаба, ліва притока Кубані – лтс. labs "хороший, добрий", labā "на користь".

Ачуєво, село в Слав'янському районі Краснодарського краю – лит. ačiū "дякую".

Чембурка, хутір північніше Анапи на березі Чембурського озера – лит. розм. čempoti "чалапати по болоті". Озеро відоме своїми лікувальними грязямі.

Анапа, місто-курорт на Чорному морі – лит. anapus "по той бік".


Підтвердження присутності балтів в Північному Причорномор'ї і Приазов'ї можна знайти в темних місцях творів древніх істориків і епіграфій, залишених учасниками або свідками реальних подій. При цьому написи на твердих матеріалах є хоча і мізерним, але все ж більш надійним джерелом, бо позбавлені відомої упередженості істориків. Вперше зібрав і опублікував епіграфію Причорномор'я російський вчений В. В. Латишев. Його дані використовували і доповнювали М. Фасмер, В.П. Петров, В.І Абаєв, Я. Гарматта, А. Алеманія і ряд інших фахівців. Їх зусиллями багато написів було переконливо розшифровано, але в опублікованих роботах багато розшифровок мають все-таки імовірнісний характер, а інші тлумачаться абсолютно помилково через все ту ж упередженість. Упередженість в цьому випадку полягала в тому, що для розшифровок темних місць залучалося обмежене коло мов відповідно до своїх уподобань істориків, які, як правило, обходили увагою балтійські мови. Усунення цього недоліку разом з використанням нових знань може певною мірою прояснити картину давно минулих днів, у чому можна переконатися на розшифровках, наведених нижче.

Κυρηακοσ (Kyreakos, ім'я неодноразово зустрічається в Північному Причорномор'ї (Виноградов Андрей. 2015. Херсон. Надгробие Кириака,.. IV–V вв.)) – лит. kūrėjas «творець».

Μαζισ, Μαζασ, Μαζαια (Madzis, Madzas, жіночі імена, за Лукіаном та ін.) – від ав. maz- (в осетинській відповідності нема) "великий" або до лит.mažas, лтс. mazs „маленький”?. Судячи з варіацій імен, в їх основі лежить балтійське слово.

Οσμαρακοσ (Osmarakos, ім'я, особа не встановлена, Танаїда) – сумнівно для імені пояснення Фасмера як "дружиновбиця" (ос. osæ «жоужина» marun „вбивати”). Ліпше підходить лит. asmuo «лице, особа», ragas «ріг».

Ουσταναοσ (Oustanos, Фанагорія, IV–V вв.) – вапнякова стела з цим ім'ям в написи була виявлена в 1962 р в хуторі Солоному Краснодарського краю. Переклад напису не однозначний, але в цілому немає сумнівів в тому, що Устан, син Агафа , був старостою села Χιμιρισ (про балтійське походження назви див. нижче). Як завжди, вважється, що ім'я має іранське походження і В.І. Абаєв переклав його як "добре складений" від д.-ір. hu-stāna (Абаев В.И.. 1979, 291). Ім'я Устан в боспорської епіграфіці зустрічається мінімум двічі і імена їхніх батьків завжди грецькі(Виноградов Андрей. 2015. Фанагория. Надгробие Устана, сына Агафа). Однак нелогічно припускати, що Устан, будучи греком за походженням і одночасно старостою села балтів, носив іранське ім'я. Навпаки, добру відповідність імені можна бачити в похідному *austanos від лит. austi "ткати" і в переносному значени "швидко літати". В такому випадку можна припустити, що Устан отримав своє прізвисько від жителів села. А оскільки це ім'я зустрічається неодноразово, балти становили значну частину населення Боспору.

Παταικοσ (Pataikoc, ім'я, особистість не установлена, Горгіпія) – Абаєв пов'язує ім'я з ос. фæтæг "вождь" (Абаев В.И.. 1979, 298). Навряд чи простого жителя назвали б вождем. Швидше ім'я слід пов'язувати з лит. pataikus «улесливий».

σαπερδησ (saperdes), назва риби у скіфів, за Гесіхієм Олександрійським – кого розумів Гесихій під «скіфами» в 5-му столітті н.е. встановити складно і це слово могло б допомогти наблизитися до відповіді на це питання, проте надійної розшифровки назви риби поки не знайдено. Найбільш подібними за звучанням є назви риб в балтійських мовах: згадуване вище sebris, а також наведене Фасмером лит. šapalas, лтс. sapals «головень», споріднені з д.-інд. saphara «вид коропу» (Фасмер Макс. 1967, 334).

Σαυαγ (Savag, імена трьох осіб на пам'ятках Таманського півострова і Пантикапею, V ст. (Виноградов Андрей. 2015. Владельческая надпись Савага) – пов'язується з с ос. saw "чорний" разом із суфіксом -ag (Абаев В.И.. 1979, 395), але за фонологією більш ймовірнне балтійське походження імені (лит. sauga «охорона, захист», suaugęs "дорослий").

Τιργαταω (Tirgoao, за Полиеном меотянка, дружина царя синдів Гекатея, IV ст.) – лтс. tirgoties "торгувати,торгуватися", tirgotājs «торговець». Ім'я для цариці не підходяще, але це могло бути її прізвисько через сварливу вдачу.

Χιμίρις (Khimiris, Фанагорія, IV–V ст.) – топонім на стелі з хутора Солений (див. Ουσταναοσ) – лит. čemerys 1. "чемериця".

Ζαβαγ (Zavag, Китей, IV ст.) – очевидно як Саваг (см. Savag).


Те, що на Правобережній Україні є багато топонімів балтійського походження, давно вже не новина, зокрема ця тема докладно розглядається в солідній індивідуальній монографії (Трубачев О.Н.. 1968). Однак в Румунії також можна виявити топоніми, які можуть бути віднесені до балтійських. Розглянемо деякі з них:

Балта-Албе (Balta Albă), комуна і село в жудеці Бузеу – найпереконливіший балтійський топонім в Румунії, оскільки подвійна назва складається з балтійського і румунського слів, що мають однакове значення "білий" (лит. baltas, лтс. balts, рум. alb). Якою була первинна назва, ще належить з'ясувати.

Билтень (Bâlteni), комуна і село в жудеці Горж – можливе як балтійське, так и слов'янське походження назви (лит. baltas, лтс. balts "білий", прасл. bolto "болото").

Берешти (Bărăști), населені пункти в жудецях Алба, Арджеш, Бузеу, Олт, Сучава – хорошу фонетичну відповідність маємо в лит. berešt "береста", хоча можливе і слов'янське походження назв.

Вирлени (Vârleni), село в жудеці Вилча – лит. varlė "жаба".

Лемніу (Lemniu), село в жудеці Селаж, Лемнія (Lemnia), комуна в жудеці Ковасна – в Литві є кілька озер Лімінас (Liminas), гідронімы Лемна і Лемня – в Росії, Білорусі (Топоров В.Н. Трубачев О.Н. 1962, 192). Румунські назви походять від рум. lemn "деревина", але це слово може бути запозичене з якоїсь балтійської мови. В. Майер-Любке відносить румунське слово до лат. lignum "деревина" (Mayer-Lübke W. 1992, 408), але фонетично ближче стоять лит. liemuo "тіло, корпус", liemenėlis "ствол".

Паланга (Palanga), села в комуні Попешть, жудець Арджеш, і в комуні Амерешть, жудець Вилча – в Румынии и Молдове имеется шесть населенных пунктов под названием Паланка (Palanca). В их основе лежит рум. (palancă) "засека, сечь", однако название Palanga может иметь балтийское происхождеие ибо для него есть хорошее соответствие в Литве (Паланга, город-курорт на берегу Балтийского моря).

Цецора (Țuțora), село в жудеці Ясси – добру відповідність назві можна бачити в топонімах Прибалтики: озеро Чичиріс (Čičirys) на північному сході Литви неподалік від села Сувейки Зарайського району, річка Ціецере (Ciecere), пп Венти в Латвії. В Україні є село Цицори (Тернопольська область).

Болгарський вчений Дуріданов Іван, дослідивши фракійсько-балтійські та даксько-балтійські мовні зв'язки, виявив 60 переконливих сепаратних лексичних відповідностей між дакскими і балтійськими мовами і ще 16 можливих, а між фракийською і балтийськими – 52 і 19 відповідно. При цьому спільних фракійско-даксько-балтійських відповідностей виявилося всього 14. (Duridanov Ivan. 1968, 100). Ці числа можуть здаватися малими, але слід мати на увазі, що лексика фракійської і дакської мов збереглася в дуже незначній кількості, тому важливі не абсолютні цифри, а їх порівняння з даними про зв'язки фракійської і дакської мов з іншими, близькими до балтійським. В першу чергу маються на увазі слов'янські мови, проте спеціальних даксько-слов'янських або фракійсько-слов'янських зв'язків не виявлено. Оцінюючи отримані результати, Дуріданов припускає, що предки фракійців, даків і балтів проживали в тісному сусідстві, але де саме були місця їх поселень, залишається відкритим питанням (там же).

З огляду на дані топонімії, ми можемо припускати, що балти в якийсь час мігрували через Україну на територію Румунії, де і вступили в контакт з фракйцамі і даками. Коли то могло відбуватися, ще належить з'ясувати.




   

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 В.М.Стецюк

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 496

Модифіковано : 21.11.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.