Логотип персонального сайта В.Стецюка
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Етногенетичні процеси в… / Мовні і культурні контакти… / Спільна тюрксько-індоєвропейська лексична…

Спільна тюрксько-індоєвропейська лексична спадщина в назвах рослин.


Є одна мало досліджена галузь науки, що може засвідчити перебування стародавніх тюрків в безпосередньому сусідстві з поселеннями індоєвропейців і, зокрема, булгарів на території Правобережної України. Біологам відомо, що народні назви тих самих видів можуть значною мірою відрізнятися в різних місцевостях. При цьому схожі назви можуть вживатися для різних, але схожих видів рослин, риб, птахів і навіть звірів, у той час як для одного й того ж виду можуть вживатися різні назви. Народні назви біологічних видів є буквально скарбницею для історичного мовознавства, оскільки зберігають маловідомі слова з незапам'ятних часів, проте розпочата робота по збору та систематизації таких назв до сих пір не розгорнута належним чином. Особливо це стосується до назв рослин через їх велику численність, хоча перші ботанічні словники на Україні і в Росії були опубліковані півтораста років тому (Волян В. 1854, А. Анненковъ Н. 1878). Солідний словник Юрія Кобіва, який вийшов досить недавно (А. Кобів Ю. 2004) все-таки не охоплює всього багатства українських народних назв рослин і далеко не завжди містить інформацію про поширення того чи іншого слова по регіонах України. Дані ж для інших мов взагалі поки недоступні, але все-таки в процесі проведених досліджень деякі паралелі в тюркських та індоєвропейських назвах рослин були зібрані.


Спільнотюркське agač "дерево" – лат. acastus "клен"; звертають на себе увагу також гр. ακακια, лат. acacia "акація", але оскільки( на індоєвропейської прабатьківщини акація не є ендемічною рослиною, то походження цих слів залишається неясним.

Чув. армути "полин" (Artemisia Gen) – нім. Wermut, анг. wormwood, лат. artemisia всі – "полин". Слово безсумнівно тюркського походження, оскільки чуваське слово складається з поширеного тюркського aram / erem (чув. єрĕм) "полин" і спільнотюркського "трава" ot / ut (чув. утă "сіно"). Німецьке та чуваське назви є найбільш схожими, що відбиває сусідство стародавніх тевтонів і булгарів. Латинське слово могло виникнути з іншої тюркської мови при метатезі t і m.

Спільнотюркське arpa (чув. урпа) "ячмінь" – герм. *arwa, нім. Erbse "горох". Зміна значення в названих їстівних рослин явище не рідкісне. Те ж тюркське слово без зміни значення було запозичене в інші індоєвропейські мови (див. нижче).

Спільнотюркське arpa “ячмінь” – гр. αλφι “ячмінь”, αλφη “ячмінна каша”; алб. el'p "ячмінь", ір. julaf (з *arbhi) "ячмінь", сюди ж слов’янські назви лободи.

Чув. ǎвǎс “осика” – д.-прус. abse, лат. apse, анг. asp, нім. Espe, прасл. *opsa – усі “осика”.

Чув. вěрене "клен" (Acer Gen) – лат. farnus “ясен” (Fraxinus Gen).

Чув. вěлтěrен “кропива” (Urtica Gen) – лат. * falterna "кирказон" (Aristolochia). Латинське слово реставроване В. Майером-Любке (W. Meyer-Lübke) з фр. fauterne, ст.-пров. fauterna с поміткою “Woher?” (звідки?). Можна припускати, що з булгарської.

Чув. йăлха “твань”- лат alga “водорість”.

Чув. йěлме “ільм, берест” (Ulmus Gen) – лат. ǔlmus, нім. Ulme, анг. elm, “берест”.

Чув. кикен “чемериця” (Veratrum Gen), отруйна рослина – лат. cicuta “болиголов” (Conium L), отруйна рослина.

Чув. кÿкен, кр.-тат. kögem “терен” (Prunus Spinosa) – гр. ;κοκκοσ “кісточка” лат. coccum “зерно, ягода”.

Тюрк. *labař “якась духмяна або отруйна рослина”, каз. лапаз “пізньоцвіт осінній” (Colchicum autumnale L.), чув. л(б(р (?) “чортополох” (Carduus Gen), – гр. λαβυζοσ “духмяна рослина”, лат. laurus “лавр” (Laurus Gen), рос., укр. лабазник (Filipendula ulmaria, рослина з духмяними квітами, медоніс), рус. лабузье “бур'ян”, укр. лабуриця “айстра” (Aster oleifolius).

Чув. мăкăнь “мак” (Papaver Gen) – гр. μηκων, нім. Mohn “мак” (герм. *mæhon).

Чув. мǎян “лобода” (Amarantus Gen) – нім. Mai, Maien “букет квітів”, укр. маяти “прикрашати зеленню на Зелені свята". Кущ лободи схожий на букет.

Чув. пиçен “осот” (Sonchus Gen) – нім. Vesen 1. “полба”, 2. "висівки". Осот сусідить культурним злакам.

Чув. пăри “полба” (Tricutum spelta) – гр. πυροσ “пшениця”, лит. purai "пшениця", д.-анг. furs, fyrez “пшениця”. М. Рясиненен (M. Räsinän) припускав запозичення індоєвропейських слів з чуваської.

Чув. пултăран, тур. baldiran, каз. baltyrgan “борщівник” (Angelica) – нім. Baldrian, лтс. baldrini “валеріана” (Valeriana officinalis). Можливо, латинська назва валеріани Valeriana, зовнішньо схожу на борщівник (пор. ліворус валеріана, праворуч борщівник), було змінено під впливом лат. valere “бути сильним”, а первісна форма була інша. Німецьке слово схоже більше на тур. baldiran та інші тюркські назви цього або подібних рослин (в балкарській, татарській, ногайській, алтайській та ін.), тому неясно, яка з мов, германська чи італьска запозичили це слово з тюркських.


Чув. уртăш “ялівець” – лат. *artus, реставроване В. Майером-Любке (W. Meyer-Lübke) з ісп. arto “глід” (Crataegus Gen).

Чув. xyr, xyră (в багатьох інших тюркських qarağaj) “сосна” – д.-анг. furho, д.-пн.-нім. fura, нім. Fohre “сосна”.

В українській мові можливі запозичення назв рослин з тюркських мов порівняно недавнього історичного часу, таких як, наприклад, комиш, курай (Salsola). Такі запозичення поширені головно в степовій смузі України або в її східній частин. Для нас же доказову силу мають чувасько-західноукраїнські відповідності. Нижче подаються чувасько-українські лексичні паралелі, знайдені при аналізі словника Юрія Кобіва (Кобів Ю., 2004).

Чув кăшкар «кінський щавель» – укр. кашкарі «рододендрон карпатський». З причини абсолютної несхожості рослин збіг звучань слів може бути випадковим.

Чув. кепçе вживається як загальна назва для рослин із порожнім стеблом – укр. кіпець поширене в основному в степовій частині України для злакових рослин Koeleria.

Чув. сарана вживається як загальна назва їстівних цибулинних рослин, тат. сарана "лілія" – на Західній Україні В. Воляном було зафіксовано в 19-му столітті слово сарана для одного з видів лілії (Lilium martagon) (Волян В., 1854, тому воно не може бути запозиченим з російської мови, як зазначено в Етимологічному словнику українскої мови (А. Мельничук О. С., 2006, 181). Анненков відмічав, що зазначений вид лілії вживався в їжу в сирому та печеному вигляді (А. Анненковъ Н. 1878). Він же вказував, що подібне слово було зафіксовано у Вятській губернії. Очевидно, це запозичення з чуваської або татарської.

Чув. çепçе «мишачий горошок» (Vicia cracca), багаторічна рослина з лазячий стеблом і синьо-фіолетовими квітами – укр. чепчик «чебрець повзучий» (Thymus serpilium), багаторічний напівчагарник з ліловими квітками. Подібні назви рос. чебрець, укр. чебрець, чебрик, болг. чубер, ч. čabr, пол. cząbr та інші широко поширені в багатьох слов'янських мовах для різних видів чебрецю. Фасмер вважав, що праслов’яславянску форму реконструювати неможливо. Очевидно, всі вони мають булгарське походження при оформленні слов'янськими суфіксами.

Чув. тырса «ковила», в інших тюркських мовах не зафіксовано – рос. тирса «вид ковили» Фасмер вважав слово «темним». Укр. тирза, тирса широко поширені для назви різних видів ковили (Stipa) і осоки (Carex), у тому числі і на Західній Україні (Волинь, Закарпаття, Середнє Подністров'я). Є також молд. tyrsa (в румунській не знайдено).

Чув. хăвăш «жимолость», подібних слів в інших тюркських мовах не виявлено – укр. хабз, хабоз, хабуз, хабзина вживаються для назв різних видів бузини, осоту і різного бур'яну взагалі. Можливість запозичення з булгарської невизначена.

Чув. хăях «осока», у багатьох інших тюркських мовах слово має форму qyjaq - укр. кияк, киях, кіяшина, кіяшник, кіях, кіяшки вживаються для назв дев’ятисилу (Carlina), аїру (Acorus), рогозу (Typha) і навіть кукурудзи в Карпатах і частково в степовій Україні. Осока формою листя схожа на водні або болотні рослини аїр і рогіз і, крім того, зростає на зволожених, болотистих місцях. Судячи по формі українських слів можна впевнено говорити, що запозичення сталося з древнього булгарської мови, а не з інших тюркських.

Чув. чакан «рогіз»; тат. чакан «те саме» вважається запозиченим з чуваської – це слово поширене в Росії на Нижній Волзі і Дону для назви болотного рослини Typha (Даль В. 1956). Для тої ж рослини на Слобідській Україні і в степовій частині зафіксовані назви чакан і чакон. У Західній Україні поки що такої назви не виявлено.

Чув. чечек, çеçке «квітка», подібні слова присутні в багатьох тюркських мовах, в тому числі і в кримськотатарській – укр. чічка «квітка» особливо поширена в Карпатах. З якої тюркської мови відбулося запозичення встановити важко.






Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2019 В.М.Стецюк

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 2443

Модифіковано : 31.01.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.