Логотип персонального сайта В.Стецюка
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Етногенетичні процеси в… / Перші неолітичні племена у Східній Європі

Перші неолітичні племена у Східній Європі


На відміну від більшої частини Східної Європи, де населення все ще вело свій традиційний спосіб життя мандрівних збирачів-мисливців, полювання, збиральництво, і рибальство втрачають на вазі в економіці Північного Причорномор'я у зв'язку з особливостями степового ландшафту. В добу пізнього мезоліту на цій території виникає кукрекська культура, носії котрої, не залишаючи традиційних форм господарювання, починають використовувати свійську велику рогату і дрібну худобу. Лукова рослинність степів забезпечувала добру кормову базу для розвитку тваринництва,тому нечисленному населенню не було необхідності переходити до землеробства. Однак культурний потік, що проникав з Анатолії у південно-східну Європу через егейський простір вніс рішучі зміни в економіку населення Східної Європи. З ним пов'язується початок місцевого неоліту.

У степовому Причорномор'ї між Інгульцем і гирлом Дунаю поширені пам'ятки гребениківської культури, в основі економіки якої було полювання на тура і коня. Генетичны корені цієї пізньо-мезолітичної культури ховаються на Балканах. Напроти, інша пізньо-мезолітична культура, яніславецька, поширена у Польщі між Віслою та Німаном, має західні корені в пізній культурі Маглемезе. Пам'ятки цієї культури сягають Подніпров’я (Залізняк Л.Л. 1995-3, 6-8).




Поширення неолітичних і енеолітичних культур з Передньої Азії через Балкани і Кавказ у Європу.
Мапа скомпільована на основі даних Атласу до історії (Berthold Lothar (Leiter). 1973. 4.II)


На Балканському півострові і в районі нижнього Дунаю в VI тис. до н.е. повстає ряд окремих культур, які мали спільні передньоазійські корені. Мігруючи вздовж західного берега Чорного моря, носії цих культур принесли неолітичні форми господарювання на територію України, але українські вчені за давньою радянською традицією зовнішні культурні впливи не переоцінюють:


Поява найдавніших неолітичних культур на Україні відноситься, очевидно, ще до середини VI тис. до н.е. Перші з них виникли в південних і південно-західних районах республіки – на Дністрі, Південному Бузі, у пониззі Дніпра, Закарпатті і в Криму. Склалися вони в основному на місцевій мезолітичній основі, часто під впливом неолітичних цивілізацій Давнього Сходу і Середземномор’я (Археология Украинской ССР, 1985, 113).


Праворуч: Положення границі ліс-степ в неоліті і теперічньому часі
(за даними палінологічного аналізу). Основні розрізи голоценових відкладень на часовий зріз 5800 – 5500 років тому. (Спиридонова Е.А., Алешинская А.С. 1999, 28.

Умовні позначення: а – положення границі ліс-степ 5800 – 5500 років тому, б – сучасне положення границі ліс-степ.

Трикутниками позначені торфовища, точками – поселення та ін.


Продуктивну економіку на територію Східної Європи від Дністра до низин Дону принесли власне землероби і скотарі, які проникали сюди з південного заходу і частково, можливо, і з Кавказу (Бромлей Ю.В., 1986, 292). Ці прибульці і поширювали неолітичні культури на сході Європи в процесі відходу лісової зони на північ і наступу степу (див. марту вище). Зокрема, в Карпатському басейні з появою в IV тис. до н.е. племен, що займалися землеробством і тваринництвом, відбувається поступовий перехід від мезоліту до неоліту (Herrmann Joachim, 1982, 43).

На розселення носіїв протонеолітичних культур у Східній Європі вплинула трансгресія Чорного моря, яка проявилася у затопленні водами Чорного моря суходолу вздовж його берегів і на місці теперішнього Азовського моря, якого на той час не існувало. Геологічні дослідження шельфу Чорного моря, проведені американськими дослідниками дали їм підстави висловити припущення про затоплення Чорного моря (тоді ще прісноводне озеро) водами, які прорвали Босфорську перетинку близько 5,6 тис. до н.е. (Pitman Walter, Ryan William. 1999). Ця гіпотеза суперечить теорії поступового наступу вод Чорного моря на сушу, розроблену ще радянськими науковцями і містить в собі суперечливі положення (Залізняк Л.Л. 2005, 6-8). Однак у будь-якому випадку населення Причорномор'я мусило мігрувати на північ і північний схід:


… масштабний процес неолітизації Правобережної України балкано-дунайськими переселенцями започаткувала потужна гребениківська міграція середини VIІ тис. BC, імовірним стимулятором якої могла бути трансгресія Чорного моря. Від того, яким був наступ моря — раптовим чи поступовим, значною мірою залежала швидкість просування неолітичних колоністів на Правобережну Україну. Тобто на запитання, була це інтенсивна міграція чи поступова інфільтрація в середовище місцевих мисливців та рибалок, можуть відповісти лише майбутні дослідження, зокрема й чорноморських трансгресій (там же, 11).



Міграції протонеолітичного та ранньонеолітичного населення у другій половині VІІ — на початку VІ тис. до н. е., можливо, частково стимульовані ранньоатлантичною трансгресією Чорного моря..
Оригінал мапи (там же, 10. Рис. 4) тонований кольором автором. Синім кольором позначена акваторія Чорного моря на початку голоцену, блакитним – затоплений суходіл.


У Середньому Подунав'ї відомо кілька взаємопов'язаних неолітичних культур, в цілому належних колу лінійно-стрічкової кераміки, яка виникла в районі Карпатської дуги поширюється на значній території Європи аж до Франції. Найперша з них, культура Кереш (Криш), створена людьми південнобалканського походження (Шушарін В.П., 1971,12). Ця культура разом з пам'ятками Старчева і Каранова утворювала культурно-історичну область раннього неоліту (див. мапи вище).


Подальшим розвитком неолітичних культур на Балканах була культура Вінча (VI – V тис. до н.е.) Одним з її варіантів чи відгалуженням була культура Діміні (Фессалія, Греція).


Ліворуч: Посудина культури Діміні


Перед тим якась група прибульців у Східну Європу створила буго-дністровську культуру (VII—VI тис. до н.е.), яка, можливо, мала зв'язки з більш розвиненими синхронними культурами Південно-Східної Європи.

Микола Товкайло вважає, що після встановлення контактів з культурою Кереш в «середовищі буго-дністровської культури поширились зачатки продуктивного господарства – землеробства і тваринництва» (Товкайло М. Т., 1998, 1). Але можна допускати також, що елементи нового господарювання були внесені не тільки внаслідок простих контактів, а разом з переселенням частини балканського населення в степове Побужжя. Процес зміни культур представляється так:



Започаткована гребениківцями неолітизація Правобережної України відбувалася за своєрідним принципом доміно. кожна наступна хвиля неолітичних переселенців виштовхувала попередню далі, на північний схід. Неолітичні прибульці передавали навички відтворювального господарства та керамічного виробництва мезолітичним аборигенам, з якими контактували на колонізованих землях. Останні під тиском з південного заходу переселялися далі у північно-східному напрямку, несучи неолітичні новації автохтонам Подніпров’я та Полісся. Зокрема, мисливці та рибалки кукрецької культури басейну Південного Бугу у другій половині VIІ тис. BC перейняли від гребениківських та кришських переселенців із Подністров’я неолітичну відтискну техніку обробки кременю, перші навички керамічного виробництва, землеробства та скотарства. Внаслідок синтезу місцевих кукрецьких та принесених з південного заходу неолітичних традицій постала синкретична буго-дністровська культура (БДК), ранні пам’ятки якої синхронні з гребениківськими (Залізняк Л.Л. 2005, 10-11)


Праворуч: Трипільська кераміка


Так чи інакше, але зв'язки трипільської культури, яка існувала в V-III тис. до н.е. на території Правобережної України (детальніше ця тема розглядається в розділі "Етнічність трипільців"), з балканськими культурами достатньо виразні. Можна хоча б порівняти кераміку трипільської культури і кераміку культури Діміні. Спільними елементами, що вживалися при розпису глиняного начиння, були мотиви спіралі і деякі інші. Дані антропології підтверджують думку про те, що творці трипільської культури автохтонами не були:


Для фізичного типу людей трипільської культури характерні граціальность і доліхокранія. Риси цього морфологічного типу досить широко поширені в Західній Європі, Середземномор'ї, Передньої Азії, причому особливу близькість із трипільськими показують краніологічні серії Середньої Європи і Середземномор'я (Кондукторова Т.С., 1973, 49).


Реконструкція зовнішнього вигляду трипільців наочно демонструє цей факт (див. малюнок 19).



Мал. 19. Зовнішній вигляд трипільців
Графічна реконструкція М. М. Герасимова на підставі знайдених черепів (Массон В.М., Мерперт Н.Я. 1982. мал.)


Тривалий час від середини першої до початку другої чверті ІV тис. до н. е. бузько-дністровська і ранньотрипільська культури співіснували на одній території і підтримували тісні взаємини (Товкайло М. Т., 1998, 14-15). Одночасно (V тис. до н.е.) неолітичні культури через Закавказзя поширюються на Східній Україні (сурсько-дніпровська і дніпро-донецька). Розповсюдження йде і шляхом розселення, і частково шляхом запозичення продуктивного господарства. Творцями дніпро-донецької культури були індоєвропейці, які мігрували в басейн Дніпра з Кавказу. Підставою для такого твердження є практично повний збіг області поширення цієї культури з визначеною за допомогою графоаналітичого методу територією поселень індоєропейців (див. розділ Індоєвропейці.) Значну частину степових культур, зокрема середньо-стогівску і пізнішу ямну слід пов'язувати з древніми тюрками, які рухалися слідом за індоєвропейцями (див. розділ Тюрки). Фінно-угорські та самодійські племена були творцями культур ямочно-гребінцевої кераміки в басейні Волги та її правих приток (див. розділ Фінно-угри і самодійські народи). Звичайно останні культури вчені так і пов'язують з фінно-уграми, в той час як середьостогівську і ямну – з індоєвропейцями. При такому погляді виникає питання, хто ж тоді створив дніпро-донецьку культуру? Її носії не могли зникнути без слідів або бути асимільовані шнуровиками, як це мало місце з носіями культур Центральної Європи, адже на місцях поширення дніпро-донецької культури культур шнурової кераміки не було. Детальніше ця проблема розглядається в розділі Етнічність неолітичних та енеолітичних культур Східної Європи.


Можна припускати, що існував ще й третій міграційний потік носіїв неолітичних культур із Середньої Азії вздовж східного узбережжя Каспійського моря на правий берег річки Урал і далі до Нижньої Волги. Архаїчна єлшанська неолітична культура в межиріччі цих річок може свідчити про таку можливість:


Не виключено, що у зв'язку з аридізацією територія Середньої Азії перетворювалася в напівпустелю. Умови життя різко погіршувалися, що спричинило за собою відтік частини населення в більш північні, сприятливі для заселення райони. Такою територією і могло стати лісостепове Поволжя. Прибулі групи населення змішувалися з аборигенами і могли запозичувати місцеві традиції виготовлення кам'яних знарядь (Турецкий М.А., 20073, 53).


Демографічна експансія землеробських громад на територію Східної Європи була спричинена відносним перенаселенням на їх первісних місцях поселення в Анатолії і Закавказзі, точніше досягненням рівня так званої "максимальної господарської функції", котра становить межу зросту населення на певній території, котрий відбувається не тільки природним шляхом, але і за рахунок втягнення в землеробську громаду дрібних сусідніх колективів (Арутюнов С.А., 1982, 72).

Взаємини між прийшлим і автохтонним населенням мали мирний характер. Конфліктувати не було причин, бо на широкому просторі Східної Європи до рівня максимальної господарської функції було ще дуже далеко. Крім того, розвитку тісних взаємин з регулярним обміном матеріальних цінностей сприяв принцип екзогамії, який панував у первісних суспільствах, за яким шлюби укладалися між партнерами з різних родів і племен. Дослідивши на археологічних матеріалах взаємини населення буго-дністровської і і ранньотрипільської культур, М.Т. Товкайло приходить до висновку, який має бути загальним і стосуватися взаємин носіїв будь-яких різних культур:


Співіснуючи на одній території і підтримуючи протягом тривалого часу тісні взаємини, буго-дністровська та ранньотрипільська культури поступово зближують свої господарські системи, досягаючи близького рівня економічного розвитку. (Товкайло М.Т. 2004, 38).


Вивчення передісторії людства допомагає нам глибше зрозуміти причини збройних конфліктів, якими пересичений наш час.


Прабатьківщина ностратичних народів


Індоєвропейці


Фінно-угри


Тюрки





   

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2019 В.М.Стецюк

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 5407

Модифіковано : 17.03.2019

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.