Логотип персонального сайта В.Стецюка
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Етногенетичні процеси в… / Давні греки та італіки на території України і Росії

Давні греки та італіки на території України і Росії


Малороссийский язык
своею нежностью и приятною звучностью
напоминает древнегреческий.

А.П. Чехов. "Человек в футляре".


Україна стане колись новою Грецією;
прекрасне підсоння цього краю, весела вдача народу,
його музичний хист, родюча земля колись прокинуться;
з тільки малих племен, якими також колись були греки,
постане велика культурна нація і її межі простягнуться
до Чорного моря, а звідти ген у великий світ.

Йоган Готфрід Гердер
"Herders Werke". 1969. Bd 1. S. 135.


Згідно з результатами досліджень передісторичних етногенетичних процесів з використанням графоаналітичного методу грецька мова почала формуватися в етноформуючому ареалі між Нижньою Березиною, Дніпром, Нижньою Прип’яттю і Случчю (лп Прип’яті). Під тиском германців, ареал яких був розташований за Случчю, а також, очевидно, і з інших причин, греки в процесі "Першого Великого переселення народів" рушили на пошуки нових місць поселення. Без сумніву переселенці використовували водний шлях по Дніпру, рухаючись ним до Чорного Моря, а далі вздовж його берегів до гирла Дунаю. Подальший шлях до Пелопоннесу йшов вверх по Дунаю і далі суходолом через Балкани.


Карта поселень давніх індоєвропейців, визначених графоаналітичним методом.


Як завжди буває при переселеннях великих мас людей, на цьому довгому шляху якась частина переселенців залишалися на постійне проживання у зручних для цього місцях, бо ж не мали греки кінцевою метою переселення у якесь певне місце, вони лише шукали вільні землі. Однак на Україні, особливо в степовій частині в той час панували тюрки, тому більшість греків і мусила рухатися далі.

Є факти, які дають підстави припускати, що грецькі поселенці на Україні довший час не були асимільовані іншими народами, а жили з ними у мирному співіснуванні. Геродот у своїй Історії згадує хліборобське плем'я калліпідів, за його словами, напівелінов і напівскіфов, яке заселяло територію вздовж Гипаніса (Південного Бугу) західніше Борисфена (Дніпра). Очевидно, давати Геродоту підставу вважати калліпідів напівеллінамі могла їхня мова, яка розвинувся із спільної для всіх греків прамови, але вже в певній мірі відрізнялася від класичної грецької після кількох століть власного розвитку в ізоляції від основної маси еллінів. Саме вони могли бути предками тих давніх греків, які залишилися на території України з давніх давен.


Праворуч: Більске городище.


З другого боку, Геродот, описуючи дерев'яне місто Гелон в землі будинів, зазначає, що його населяли будини і гелони. З Гелоном пов'язується велике Більське городище на Ворсклі, а будинів історики впевнено ототожнюють з мордвою, яка залишила в топоніміці чимало слідів по берегах Ворскли, а також Сули і Псла. Описуючи мешканців Гелону, Геродот зазначав: "А гелони – це первісно елліни, що виселилися з емпореїв і оселилися з будинами. Вони користуються то скіфською, то еллінською мовами" (Геродот, 1993, 205). Тобто грецький історик вважав, що греки Гелону були переселенцями з грецьких колоній Причорномор'я. Причин для переселення бути не могло, тому М.И. Артамонов, пов’язуючи Гелон с Більським городищем, зазначив, що приводом для ототожнення Геродотом мешканців Гелона з греками було лише співзвуччя «гелоны – эллины» (Артамонов М.И. 1974, 93) і вважав гелонів одним зі скіфських племен. Однак тут також кидається в очі подібність іранського етноніму "гілянці" до назви міста Гелон та його мешканців. Досліджуючи родинні взаємини іранських мов (див. розділ Іранські племена в Східній Європі за часів бронзи), ми визначили, що ареал формування гілянської мови лежав між верхів’ями Сіверського Дінця та Осколом, тобто буквально по сусідству з Гелоном. Деякі грецько-гілянські лексичні паралелі свідчать про можливість контактів гілянців з греками:

гр. κορη "дівчина" – гіл. kor"т.с";

гр. δάμαρ "дружина", δαμάζω "підкоряти, видавати заміж" – гіл damad "зять";

гр. ῥοή "потік, течія" – гіл. "дорога, путь";

гр. γάμος "шлюб, весілля" – гіл. hamser "дружина, чоловік";

гр. φανός "світлий" – гіл. fanus "ліхтар".

У передскіфські часи усі іранські племена займали велику територію у межиріччі Дніпра і Дону і лексичні збіги між іншими іранськими та грецькою мовою можуть служити доказом присутності греків у цих місцях у ІІ тис. до н.е. Деякі з таких збігів були виявлені в процесі досліджень. Наприклад, грецькому εσχαρα "вогнище" добре відповідають слова іранських мов із значенням "яскравий": перс. ašekar, гіл. еšêkеr, курд. aşkere, ягн. oškoro і т.д. Від грецького τιμωρεω "захищати", напевно, походять перс. timar, гіл. timеr, курд. tîmar, тал. tümo "піклування". З грецьким σασ "міль" можуть бути пов’язані перс., курд. sas "клоп", гіл. sеs "т.с". З грецької запозичене пушт. lamba "полум’я” (від гр. λαμπη "смолоскип", "світло"), rawdəl "смоктати" (від гр. ῥυφέω "сьорбати, ковтати") і, очевидно, пушт. julaf "ячмінь" (гр. αλφι з тюрк. arpa "ячмінь"), тал. külos „корабель”, „корито” (гр. γαελοσ "відро", "вантажний корабель"). Однак не можна виключати того, що деякі з вказаних тут грецьких слів проникли в іранські мови в елліністичний період, який започаткували завоювання Олександра Македонського. Ця тема потребує окремих ретельних досліджень.

Так само можна знайти грецькі запозичення в мордовських мовах. Наприклад, безперечно грецького походження, всупереч Серебрянікову, мок. ватракш "жаба" (гр. βατραχοσ "т.с"). Є ще кілька безперечних відповідностей ерз. виськс, мок. визькс "сором" – гр. αισχοσ "сором, ганьба", эрз. нартемкс "полин" – гр. ναρθηξ "фенхель" (обидві рослини мають гострий запах), мок. клёк "добрий" – гр. γλυκυσ "солодкий", мок. стирь "дівчина" – гр. στειρα "ялова". Покорни відносить гр. Πινδοσ до і. є. *kuei "світити" („leuchten“). Цьому слову є паралель в мок. – пиндельф "блиск", поодиноке слово серед фінно-угорських мов. Марійському слову каля "миша" добре відповідає гр. γαλη "куниця", "ласиця", "тхір", мар. лаке "яма" тотожнє гр. λαχη "яма" від λαχαίνω "копати".

У прибалтийско-фінських мовах є слова, походження яких є загадкою для фахівців. Наприклад, в етимологічному словнику сучасної фінської мови припускається можливість стародавнього запозичення з германських мов фін. hepo (зменшувальне від нього hevonen), ест. hobu, hobune, вепс., карел. hebo – усі "кінь", мар. чома і комі чань – обидва "лоша". Однак при цьому відзначається, що навіть віддаленої подібності цим словам серед германської лексиці нема (Häkkinen Kaisa. 2007, 192). Фінському лінгвістові не спало на думку привести у відповідність прибалтійсько-фінським словами гр. ιπποσ "кінь" фонетично адекватне фін. hepo. Далі, фін. і вепс. paimen "пастух", ідентичне грецькому ποιμην "те саме", але К. Гяккинен пов'язує ці слова з лит. piemuo "пастух" (там же, 853) при тому, що фонетично грецьке слово відповідає їм значно ліпше.

Ще одною загадкою для фахівців є походження в прибалтійсько-фінських мовах назви кажана: фін. lepakko, карел. yölepakko, вепс. öläpakkoine. Фонетична різноманітність говорить про запозичення, але з якої мови? Очевидно з давньогрецької, в якій слово ἱέρᾱξ, -ᾱκος означало "яструб, сокіл" і Фріск його пояснював як "той, хто високо літає". Можна ще відмітити, що ест. aur "пара" нагадує гр.αηρ "повітря".

Всі ці наведені приклади грецько-іранських та грецько-західнофінських зв’язків дають підставу припускати, що колись якесь грецьке плем’я осіло в пограниччі іранської та фінно-угорської областей. Присутність греків в районі Гелону підтверджує знайдене у процесі досліджень скупчення грецької топоніміки по берегах Ворскли, але пізніше виявилося, що вона спорадично зустрічається і в інших місцях:


Абазівка, село Зачепилівського району Харківської області – гр. ἄππας "жрець". Є також село Абазівка в Полтавській області, але його назва нібито походить від прізвища Абаза.

Коврай, село в Золотоніському районі Черкаської області – гр. κουρά "стрижка волосся, вовни; підрізання гілок".

Олбин, село в Козелецькому районі Чернігівської області – гр. ὄλβος "благополуччя, щастя", ὄλβιος "благословенний, щасливий".

Полтава, місто і села в Харківській, Луганській і Ростовській областях – засобами грецької мови назва може мати різне тлумачення, але найліпше підходить гр. πόλις "фортеця, місто" і ταΰς "великий".

Сагуни, селище у Подгоренському районі Воронезької області, Сагунівка у Черкаському районі – гр. σαγήνη "велика рибальська сітка".

Стасі, село в Диканьківському районі Полтавської області і Стаси у Чернігівському районі – гр. στάσις "стоянка".

Тарандинці, село в Лубенському районі Полтавської області – гр. τάρανδος "лось, олень".

Тахтаулове, село в Полтавському районі – гр. ταχύς "швидкий", Θαύλιος епітет Зевса.

Трахтемирів, село в Канівському районі Черкаської області – гр. τραχύς, "сирий, кам'янистий, грубий", θέμερος "солідний, міцний, твердий".

Хорол, місто в Полтавському районі – гр. χωρα, χωροσ "місце, місцевість, село".

Халеп'я, село Обухівського району Київської області – гр. χαλεπός "тяжкий, твердий, небезпечний".




Давньогрецька топоніміка на території України.


Як можна бачити в багатьох випадках має місце добра фонетична близькість топонімів словам грецької мови. Крім того, і компактність їх розташування підвищують вірогідність зроблених тлумачень. Релігійно-культурна особливість місцевості, позначена такими топонімами як Абазівка, Тахтаулове була продовжена і словянським населенням, що може бути підтверджене існуванням на ній сіл Божки, Божкове, Божківське.

Також цікаво, що в басейні Сіверського Донця і у найближчій місцевості є біля десятка топонімів, які містять в собі складову Лиман. Це слово не слов'янське і вважається, що воно запозичене з грецької через турецьку, кримськотатарську (гр. λιμήν "стояча вода, озеро, гавань") уже в історичні часи. Це може бути справедливим для топонімів степової зони, яких є досить багато, але ми не приймаємо їх до уваги, бо вони, дійсно, можуть походити з пізніших часів. Однак запозичення мало імовірне, коли йдеться про Харківську і Воронезьку області.

Отож, є досить свідчень про перебування греків на Лівобережній Україні, однак неясно, яким шляхои вони туди потрапили. Можливих варіантів є два. Або вони, спустившись зі своєї прабатьківщини Дніпром, поселилися в долинах його приток, або це були калліпіди, які прийшли з берегів Гіпанісу. Є підстави розглядати перший варіант, оскільки вздовж Десни і Дніпра і далі у напрямку до Полтави знайдено кілька топонімів, які не піддаються розшифровці жодними іншими мовами, крім грецької, і можуть маркувати шлях міграції греків. Мова йде про такі населені пункти як Стаси, Олбин, Халеп'я, Трахтемирів, Коврай, Хорол та деякі інші.

В цей ланцюжок топонімів вкладається і Київ, етимологія назви якого темна. Можливо, вона теж має грецьке походження, якщо прийняти до уваги гр. κίω "приводити в рух". Оскільки легенда про заснування Києва присутня у вірменській літературі, ми припустили, що дату заснування Києва треба віднести на чотири тисячоліття назад (див. розділ "Про час заснування Києва"). Якщо це, дійсно, так, то населені пункти вздовж Дніпра були засновані греками під час їх руху на Балкани і існували як порти аж до історичних часів.

Перебуваючи довший час на території України, давні греки зробили певний вплив на мову і культуру пізнішого населення, зокрема українського. В ареалі між Нижньою Березиною, Дніпром, Нижньою Прип’яттю і Случчю після грецької почала формуватися північногерманська, потім тут проживали балти, мова яких залишається для нас невідомою, але вона зробили якийсь вплив на формування в цьому ж ареалі української. За принципом суперпозиції грецький культурно-історичний субстрат як спадок проіснував до поселення тут слов'ян. Після українців в цьому ж місці поселилися білоруси, тому грецький субстрат присутній і в білоруській мові та культурі.

У процесі проведених досліджень впливи культурного субстрату спеціально не вивчалися. Однак певні аналогії в культурі греків і українців були виявлені. Наприклад, і у стародавніх греків, і в українців існували народні танці під тією самою назвою "Журавель". Судячи з описів, танці дуже схожі один на одного. Отже, цей танець існував у греків ще п'ять тисяч років тому, самі вони його вже забули серед бурхливих подій власної історії, але українці, більш прив'язані до своєї традиції, зберегли його до наших днів.




Вгорі: Грецький танець "Журавель" з вази музею Борбоніко, Неаполь.
Внизу такий же український танець


Можна також вказати на іншу грецько-українську культурну паралель, яка має аналогії також у інших східнослов'янських народів. Українським словам коровод, хоровод (рос. хоровод, бр. карагод та ін.) добре відповідає гр. χορεια «хоровод» і χοροσ «хор». Слов'янські слова не мають задовільної етимології, тому цілком ймовірно, що вони є стародавнім грецьким культурним субстратом, як і сама традиція водити хороводи.

Грецьким культурним субстратом, але дуже загадковим, можуть бути також українські ігри з палицею, що мають подібні назви скопердин і шкопирта, сенс яких у киданні дугоподібної палиці таким чином, щоб вона, відскакуючи, почергово вдарялась об землю обома кінцями. Макс Фасмер ставив у відповідність цим словам гр. σκαπερδα "гра юнаків під час діонісій" (Frisk H.. 1970), але пізніше відмовився від цієї думки, оскільки вважав, що слова могли бути запозичені з новогрецької, проте подібного слова в ній нема (Фасмер Макс, 1971, 649-50). Однак загадка не в цьому. Грецька гра, хоч і з палицею, значно відрізняється від української, а подібність є тільки в назві. Як виявилося, слово скопердин добре розшифровується за допомогою ісландських слів skoppa "підстрибувати" і jörðin "земля", які точно відповідають характеру гри.

Грецький мовний субстрат виявлений в українській мові значно краще. Безсумнівно, субстратним словом є *krene “криниця, джерело”, хоча більшість спеціалістів заперечують зв’язок укр. криниця та блр. крыніца з гр. κρηνη (еольське κράννα) “т.с.” Однак Г. Фриск і Ф. Гольтгаузен це слово, як і κρουνός "джерело, приплив, потік, струмінь" ставить у зв’язок з д. ісл. hrønn "хвиля", д.-анг. hræn "хвиля, приплив, море". Очевидно, північні германці і англосакси перейняли це слово у решток грецького населення, а від них воно у більш вузькому значенні потрапило до предків українців, котрі додали до слова слов’янський корінь – иця, а вже в українців слово запозичили білоруси, росіяни і поляки.

Інші приклади можливого грецько-північногерманського субстрату:

гр. βλεμμα “погляд, очі” – ісл. blim-skakka “косити оком” (ісл. skakka “кривина”) – укр. блимати.

н.-гр. γλεπω ”дивлюся” – дат. glippe шв. glippa “кліпати, дивитися” – укр. глипати.

гр. κωβιοσ “пічкур” (Gobio gobio) – ісл. kobbi “молодий тюлень”, шв. kobbe “тюлень”) – укр. ковбик, коблик “пічкур” , блр. ковбель “т.с.” Подібні слова є в балтійських і російській мовах (А. Лаучуте Ю.А., 1982, 143), але фонетично вони стоять далі. Можливо, це мандрівне слово.

гр. σκαπερδα “гра юнаків під час діонісій” – ісл. skoppa “відскок” і ісл. jörðin "земля" – укр. скопердин як назва гри, в якій кидають палицю так, щоб вона по черзі вдарялася об землю обома кінцями.

гр. σμῶδιξ "смуга", "синець" – ісл. smuga “вузька долина” – укр. смуга.

гр. χαρισ “краса” – д.-ісл. hannr "майстерний" – укр. гарний.

Ізольовані лексичні збіжності між українською і грецькою мовами вже неодноразово привертали до себе увагу мовознавців. Зокрема, О.Д.Пономарів (Пономарів О.Д., 1973,) наводить цілий ряд грецько-українських паралелей, серед яких більша частина відносно недавніх запозичень, серед яких єгипта, єродула, спудей, халепа. Ці слова ніколи не були широко поширені в українській мові (може, за винятком “халепи”) і побутували переважно серед духовенства та учнівської молоді, що і пояснює природу запозичення. Однак такі слова як атеринка “краснопірка”, дзема “юшка”, лавута “дурень”, лаката “риболовна сітка”, рамат “вид жіночої хустки”, скорода “осока”, хоча теж мало поширені, в принципі могли бути субстратними запозиченнями з давньогрецької, але не на спільній грецько-українській прабатьківщині, бо не мають відповідників у північногерманських мовах, а десь на Полтавщині.

Більш впевнено можна говорити про запозичення у греків України слова парус (д.-рус. парусъ, гр. φαροσ "парус, полотнище"). Фріск зазначив це слово як ізольоване, а Фасмер відмічав, що воно у давньогрецькій мало поетичний характер і пізніше не зустрічалося (Фасмер М. 1971. Т.ІІІ, 210). В північногерманських подібного слова нема, але воно поширене у кількох слов'янських і вважається запозиченим з грецької (там же). Очевидно сумніви виникають через неможливість контактів слов'ян з давніми греками. Їхня присутність на Україні значно спрощує справу.

Відносно недавно була опублікована робота про українсько-давньогрецькі паралелі в антропонімії з цікавим спостереженням:


При зіставленні хронологічних ліній «давньогрецька мова – сучасність» і «українська мова – давньогрецька» в одних хронологічних рамках, вражаючою виявляється подібність у семантиці, структурі, функціях, творенні, організації антропонімічної системи української і давньогрецької мов, що дозволяє припускати наявність цих спільностей у праслов’янській і єдність їх джерел (Горпинич В.О., 2006, 36-44).


Автор вважає, що вказана подоба між грецькою та українською мовами мала би бути присутньою і в праслов'янскій мовы, але насправді це вплив грецького субстрату. Можна сподіватися, що фахівцями буде виявлено більше прикладів подібності в мові і культурі стародавніх греків і українців.

Перебування древніх греків на Україні добре вписується в картину передісторичних етногенетичних процесів не тільки завдяки свідченням їх культурних і мовних зв'язків з українцями, мордвою, іранськими племенами, а й зв'язками з древніми булгарами (предками сучасних чувашів), які довгий час були сусідами греків. Нижче на підтвердження цього наводиться невеличкий список грецько-чуваських лексичних відповідностей:


гр. ηθμοσ (e:thmos) “сито, решето” – чув. атма “сітка ловити риби, птахи”. Фриск не дає надійної етимології грецькому слову, але воно походить від ηθεω "просіювати через сито". Очевидно чуваське слово запозичене з грецької.

гр. κηλη (ke:le:) "пухлина" – чув. kěle "п'ятка"

гр. κηροσ (ke:ros) “віск, стільники” – чув. karas “стільники”. Джерело запозичення в чуваську невідоме, оскільки корінь слова індоєвропейського походження і наявний в багатьох мовах.

гр. λακκοσ (lakkos), лат. lacus, ірл. loch та ін. “яма, калюжа, озерце” – чув. lakăm “яма”,

гр. μηκον (me:kon) “мак” – чув. măkăn’ “мак”.

гр. μονασ (monas) “гордий”, μονοσ (monos) "єдиний" – чув. mănas “самітній”.

гр. μόσσυν (mossun) “дерев'яна башта” – чув. maš “башта”.

гр. σαρδινη (sardine:) “оселедець” – чув. çărtan “щука”.

гр. υλη (ule:) “ліс” – чув. ulăx “заливний луг”.

гр. φιλεω (fileo:) “любити” – чув. pĕl “знати, вміти, звертати увагу, відчувати”.

гр. χαρτησ (kharte:s) “папірусна карта”, лат. carta “папір, аркуш” – чув. xărta “латка”. Фріск відмічає слово як неясного походження.


Працюючи зі словниками фінно-угорських мов, я звернув увагу на те, що деякі слова дуже подібні на латинські. Одночасно деякі топоніми Центральної Росії невідомого походження добре пояснювалися латинською мовою. Оскільки присутність давніх греків на Україні має переконливі свідчення, тому можливість присутності давніх італіків в Росії не могла видаватися абсурдною. Коли були проведені цілеспрямовані пошуки, ця смілива думка отримала підтвердження. На даний час доказів перебування італіків серед фінно-угрів небагато і деякі з них можуть бути непереконливі, однак згідно з теоремою множення імовірностей імовірність випадковості одночасного настання певної кількості незалежних подій наближається до нуля.

Отож наведемо приклади лексичних збігів між латинською і фінно-угорськими мовами, імовірність їх невипадковості не є все-таки безконечно малою величиною. В першу чергу треба звернути увагу на подібність досить рідкісного слова, яке має значення "жувати жуйку" (про тварин). В латинській мові таким словом є rūmigāre, яке походить від лат. rūmen "горло, стравохід". Латинські слова мають відповідність в д.-інд romanthah «пережовування». (Walde A. 1965). У фінно-угорських мовах у тому самому значенні вживаються вепс. märehttä, ест. mäletseda, карел. märehtie, фін. märehtiä, комі рöмідзтыны, удм. жомыстыны. Спеціалісти вважають, що усі вони мають спільне походження, але різноманітність їх форм не знаходить історичного обґрунтування і тому нема певності в реконструкції висхідного фінно-угорського кореня: *märз або *rämз (Häkkinen Kaisa. 2007, 759). Кайса Гяккінен, упорядник етимологічного словника сучасної фінської мови чомусь не долучив до фінно-угорських слів єрзя і мокша рямигамс "ремигати, або румегати". Подібність мордовських і українських слів дає можливість припускати запозичення фінно-уграми українського слова через мордовські, але воно саме запозичене з румунської в історичні часи і тому не могло бути широко поширеним у дуже віддалених тепер фінно-угорських мовах. У тому, що румунське слово походить з латинської сумнівів нема (Мельничук О.С. (гол. ред.). 2006, 140). Фінно-угорські слова не могли бути запозиченими з давньоіндійської через велику фонетичну віддаленість. Так ми отримуємо перший факт, який може засвідчувати присутність італиків у Росії в доісторчні часи.

Якщо не брати до уваги сучасну лексику, найбільше відповідників латинським словам має марійська мова. Щоправда, деякі з них мають паралелі в давньоанглійській, бо англосакси були також присутні в Росії, але пізніше (див. розділ Англосакси біля джерел російської державності). Отож, мар. пундо «гроші» можна співвідносити з д.-анг. pund «фунт, міра ваги і грошова одиниця». Це слово могло потрапити до марійців через мордву, в мовах яких є пандомс «платити», пандома «плата», запозичені в англосаксів. Подібні слова є і в інших германських мовах. Нема сумніву, що вони є запозиченнями з латинської, де є pondō «фунт» и pondus «вага» (Kluge Friedrich, Seebold Elmar, 1989, 542). Марійське слово є ближчим до латинських і давньоанглійського а не до мордовських слів, тому запозичення могло статися тільки від англосаксів або від італіків. Мар. арча «скринька» відповідає лат. arca "ящик, скриня", але воно може бути запозиченням з інших мов (чув. арча «скриня», д.-англ. earc(e) «ковчег, ящик»). Мар. под, фін. pata і подібні в інших фінно-угорських мовах в значенні «котел» також мають відповідність в лат. pottus "горщик". Латинському fundus «дно, основа» добре відповідає мар. пундаш "дно", "підошва". З марийскої це слово потрапило в комі та удмурську мову – коми пыдöс, удм. пыдэс "дно". Сепаратними марійско-латинськими відповідностями можуть бути такі: мар. вурго «стебло» – лат. virga «лозина», мар. рат «толк» – лат. ratio «розум», мар. туто «повний» – лат. totus «цілий, весь».

Прабатьківщина марійців була визначена в ареалі, обмеженому річками Дон, Вороніж і Хопер. В якийсь час вони почали міграцію до до місць своїх сучасних поселень. На цьому були знайдені топоніми, які не мають тлумачення ні фінно-угорськими, а російською чи тюркськими мовами, але розшифровуються за допомогою латини. Серед них є такі:

Вірга, село в Нижньоломовському районі Пензенскої області – лат. vīrga "лозина", vīrgo «діва».

Кандиївка, село в Башмаковському районі Пензенської області -лат. candere, candeo "сяяти, блищати".

Кондоль, село в Пензенській області, райцентр, розташований на річці тої самої назви -лат. condolere "співчувати".

Пенза, обласний центр Росії – лат. pensio "оренда, чинш".

Рузаївка, місто в Мордовії – лат. rus "країна" aevum "вічність".

Частина топонімів утворює скупчення навколо Пензи. На території Республіки Марі Ел топонімів можливого італьского походження не виявлено. Очевидно, італіки пройшли частину шляху разом з марійцями, але припинили подальший рух, знайшовши зручними для поселення місця в районі Пензи. Так чи інакше, давні італіки залишили достатньо свідчень про своє перебування по сусідству з марійцями. Було би дивно, якби латинське слово rūmigāre, про яке мова йшла вище, не залишило жодних слідів у марійській мові, але фахівці його не знайшли. Однак цілеспрямовані пошуки дали результат – в марійській мові є слово му́гыртыш "відрижка", яке змінилося з праформи до невпізнання, але семантична близькість видає походження слова.


Праворуч: Місця поселень греків і італіків на Україні і в Росії

На мапі прабатьківщина греків та їхні пізніші поселення позначені синім кольором, англосаксів – червоним. Прабатьківщина марійців позначена жовтим кольором, а територія республіки Марій Ел – помаранчевим

Якщо перебування італіків у сусідстві з марійцями засвідчено достатньо добре, то їхній шлях з прабатьківщини у Центральну Росію не залишив чітких слідів у топонімії. Якщо припустити, що він йшов приблизно по прямій, то на цьому шляху вони могли заснувати такі поселення:/p>

Охтирка, місто в Сумській області – назва міста не має переконливого тлумачення. Можна припускати її походження від лат. actor "погонич, пастух".

Ромни, місто в Сумській області – назва міста може походити від того самого слова, що і назва Риму (romanus "римський").

Таврове, село в Білгородському районі Білгородської області, мікрорайон у Воронежі, колишнє місто Таврів – лат. taurus "бик").

Сатинка, селище у Тамбовській області, райцентр – лат. satio, -one "час сівби, пора року").


Крім греків та італіків в доісторичні часи на території України, Білорусі і Росії проживали також інші індоєвропейські народи, які в процесі своїх міграцій затримувалися поблизу своєї прабатьківщини надовго. В першу чергу це германські, іранські, фракійські племена. Інші ж, такі як іллірійці, кельти, вірмени, фрігійці, індоарії практично не залишили своїх явних слідів. У процесі проведених досліджень вони були б виявлені в кількості достатній для доказу їх проживання в Україні чи Росії. Однак багато дослідників, висуваючи власні гіпотези, ведуть пошуки фактів в їх підтвердження, але переконливих фактів не знаходять. З'являються час від часу публікації про зв'язки українців чи росіян, наприклад, з індоаріями, що викликають великий інтерес читацької публіки, яку приваблюють наповнені таємничістю сенсаційні матеріали, особливо, якщо вони суперечать академічній науці. Певна таємничість є і в перебуванні на Україні та на території Росії греків та італіків. Ця тема має бути цікавою для більш широких досліджень.





Free counter and web stats

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2019 В.М.Стецюк

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 3866

Модифіковано : 12.01.2019

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.