Начерк давньої історії готів

Стецюк Валентин, Твердохлеб Александр

Прабатьківщина германських народів на всьому індоєвропейському просторі, визначеному за допомогою графоаналітичного методу, розташовувалася в міжріччі річок Німан, Нарев, Ясельда, а її східним кордоном була річка Случ, ліва притока (лп) річки Прип'ять (див. Мал.1)

Мал. 1. Поселення давніх індоєвропейців

Після Першого "Великого переселення народів", коли більшість індоєвропейських племен почали міграцію на нові місця проживання, давньогерманське плем'я як і раніше залишалися поблизу своєї прабатьківщини, хоча значно розширило територію свого розселення.

Переселення призвело до великих змін у прабатьківській германській мові. Припускається, що загальна мова для усіх германців існувала до 3-го ст. н.е. і розчленувався після міграції германських племен до Центральної та Північної Європи [Schmidt Wilhelm. 1976, 44]. Проте аналіз германських мов графоаналітичним шляхом призводить до інших висновків.

Для аналізу спочатку були взяті такі сучасні германські мови: німецька, англійська, голландська, шведська, а також мертва готська. Пізніше шведськомовний матеріал був доповнений лексикою з інших північногерманських мов, до дослідження залучалася і фризька мова. На основі аналізу етимологічних словників німецької, давньоанглійської, готської та нідерландської мов [A. Kluge Friedrich, Seebold Elmar; Ven P.A.F van, Sijs Nicolina van der, 1989; Holthausen F. 1934; Holthausen F. 1974] та двомовних словників інших германських, головним чином північногерманських мов була складена і потім використовувалася для необхідних розрахунків Таблиця-словник германських мов. Вона, як і таблиці для інших мовних сімей, розміщена в базі етимологічних таблиць Базе этимологических таблиц. Список германських фоносемантичних гнізд налічував 2628 одиниць. 1424 їх було визнано загальногерманськими словами, інші ж систематизовано за відповідностями. Потім була підрахована кількість спільних слів в окремих мовних парах, і результат представлений у таблиці нижче.

Таблиця. Кількість спільних слів у парах германських мов

Використовуючи ці дані, досить легко будується модель спорідненості германських мов (див. Мал. 2). Відстані між мовними областями на схемі обернено пропорційні кількості спільних слів у парі мов.

Рис. 2. Графічна модель спорідненості германських моов.

Після неодноразових доповнень Таблиці-словника схема спорыдненості не мінялася. Розташування англійської, німецької, голландської та північногерманської мов на схемі завжди було тим самим, але надійне розміщення на ній готської не вдалося через недостатність даних. Включення до схеми фризської мови суттєво не допомогло вирішити ситуацію.

Оскільки у нас є лише чотири надійні вузли графа, дуже складно знайти правильне розташування моделі на карті — можливі різні варіанти. Прийняте розташування буде вірнішим, якщо воно буде підтверджено іншими фактами. Допустимо таке розташування моделі, що ареал англо-саксів лежить на прабатьківщині італіків між річками Тетерів, Прип'ять та Случ (пп Прип'яті). У цьому випадку ареал предків сучасних німців (назвемо їх для зручності тевтонами) може розташовуватися в <є href="https://www.v-stetsyuk.name/uk/Hypotheses/Areas. річками Случ, Західний Буг та Прип'ять. Етноформуючий ареал по обох берегах Західного Бугу підходить предкам нідерландців (назвемо їх задля зручності франками). Відповідно, північні германці мали заселити етноформуючий ареал між Прип'яттю, Дніпром і Березиною, де раніше формувалася грецька мова. Цей варіант вже розглядався раніше [Стецюк Валентин. 1998, 45].

Розміщення північногерманської прабатьківської мовної області на тому самому місці, що і грецької мови, підтверджується наявністю грецького субстрату в сучасних північногерманських мовах. Як один із багатьох прикладів можна навести такий: ісл. hrønn "хвиля" відповідає грецькому κρηνη "криниця, джерело". Інші приклади можливого греко-північногерманського субстрату наведено у статті Германські племена в Східній Європі в епоху бронзи. Цей вибір підтверджує розташування прабатьківських ареалів інших германських мов.

Прийнявши зазначене вище розміщення германських мов, бачимо, що для готської і фризької залишився лише одне вільний ареал між Прип'яттю і верхів'ями Німану від Ясельди до Случи. Розміщення тут прабатьківщини готів, вандалів і буругундів суперечить недостатня кількість спільних слів між нідерландською та готською мовами, що змушує нас вважати, що ці давньонімецькі племена не були сусідами франків. Між ними мали бути ще поселення якихось інших племен. Можливо, ними були пращури сучасних фризів. Кількість спільних слів між фризьким та іншими німецькими мовами не суперечить такому припущенню. У такій ситуації вирішення проблеми може бути наступним: франки заселяли територію не по обидва береги Західного Бугу, а лише його лівий берег, а на правому мали бути поселення фризів. Локалізація прабатьківщини готів на території Білорусії підтверджується литовською назвою білорусів ,gudai, тобто "готи" (Фасмер М. 1964, 400). Отже, можна думати, що готи населяли обидва береги річки Шари, лівого припливу річки Неман, тобто там, де була спільна прабатьківщина всіх германських народів. Назву цієї річки слід розглядати як палеоєвропейський субстрат, сліди якого можна знайти в деяких германських мовах, порівн. англ. shore "берег", нім. Schaar "ділянка моря, де можна переходити вбрід". Загальна німецька територія може бути представлена на карті мал. 3.

Рис. Германські племена у II тис. до н.е..

Розташування прабатьківщини готове підтверджується місцевими топонімами готського походження. За їх розшифровці використовувався словник Ф. Гольтхаузена (Gothic Dictionary, Holthausen, 1934) і частково словник ісландської мови як найближчої до готської. Нижче наведено приклади можливих готських топонімів у Білорусі:

Аброва, село в Івацевицькому районі Брестської обл. – гот. *abr-s "сильний, бурний".

Альба, села у Брестській та Мінській областях – гот. *alb-s "демон".

Бастинь, село в Лунинецткомк районі Брестской обл. – в большинстве германских языков присутствует слово bast "лыко" (др.-исл., нид. bast, др-анг. bæst, нем. Bast). Несомненно, такое слово имелось и в готском языке, но не сохранилось в письменных источниках в виду специфики значения.

Ванги, деревня в Гродненской области – др.-исл. vang-r "сад, огород".

Гневенщина, деревня в Гродненском районе Гродненской обл.– гот. hneiwan "наклоняться, опускаться".

Зэльва, районный центр в Гродненской области – гот. silba, др.-фриз. selva "сам".

Индура, деревня Гродненского района Гродненской обл. – гот. in daurō "в воротах".

Румлёво, лесопарк в Гродно – гот. *rúm "пространство, место", lēw "случай, повод".

Одельск (белор. Адэльск, польск. Odelsk), агрогородок, административный центр Одельского сельсовета в Гродненском районе – гот. ōþal "наследство".

Великие Эйсмонты, деревня, Берестовицкий район, Гродненская обл. – гот. eis "лед", munþ "устье".

На прабатьківщині готів є ще кілька топонімів, які розшифровуються за допомогою слів інших германських мов (Греськ, Нарев, Реклівці і, можливо, інші), подібні слова є або, можливо, були в готській мові, тому судити про їхнє походження важко. Найчастіше зустрічається топонім Гута (п'ять чи шість випадків). Однак у готській мові не було зафіксовано слово подібне до д.-сак. hutta або нім. Hütte у значенні "халупа". Можна тільки припускати, що таке слово в ній існувало, тому топоніми Гута на прабатьківщині готів все-таки відзначені.

Якщо сліди готів залишаються в топоніміці на їхній прабатьківщині, то тим більше готські топоніми повинні зберігатися в місцях їхнього пізнішого проживання. Зрозуміло, що пошуки розпочалися у сусідніх районах, тобто у східній Польщі і швидко увінчалися успіхом. Готські топоніми утворили ланцюжок, який привів до міста Гданьськ (Данциг).

Кундзин (Kundzin), село в гміні Сокулка Підляського воєводства – гот. kunþi "родня, дім".

Хильмони (Chilmony), село в гміні Нови Двур Сокульського повяту Підляського воєводства – гот. hilm "шлем".

Фасти (Fasty), село в Білостоцькому повяті Підляського воєводства – гот. fastan "тримати, охороняти".

Сайно (Sajno), озера в Августовському повяті Підляського воєводства і у Пишському повяті Варминьсько-Мазурського воєводства – гот. sainjan "зволікати, вагатися".

Елк (первісно Лек) (Łek), місто у Варминьсько-Мазурсьеому воєводстві – гот. leik "корпус, тіло".

Укта (Ukta), село в Пишськомі повяті Варминьско-Мазурського воєводстве – гот. ūhtwō "світанок".

Валдики (Wałdyki), село в Ілавському повяті Варминьсько-Мазурського воєводства – гот. waldan "мати перевагу, керувати".

Markovo (Markowo), села в гміні Дубенинки в Голдапському повяті і у гміні Моронг в Острудском повяте Варминьсько-Мазурского воеводства – гот. marka "знак", "граница'.

Грута (Gruta), село в Грудзьондзському повяті Куявсько-Поморського воєводства – гот. grūts "зерно".

Вандово (Wandowo), село в Квидзинському повяті Поморського воєводства – гот. wandjan "повертати".

Кальдово (Kaldowo), село в Мальбурськом повяті Поморського воєводства – гот. kald-s "холодний".

Назву Данцига розшифрувати не просто, але було знайдено свідчення того, що він був заснований готами(см. Мис. 4).

Рис. 4. Текст з книги Даніеля Гралата

На малюнку зображено копію сторінки з книги Даніеля Гралата "Спроба історії Данцига за надійними джерелами та рукописами" (Gralath Daniel, 1789, 4).
Копія зроблена з книги, що зберігається в бібліотеці університету Чикаго і розміщена в інтернеті. Переклад тексту з німецької:

І в старі і нові часи історики та географи, одностайні у своїх повідомленнях, дійшли висновку, що готська народність проживала по Віслі та на берегах Балтійського моря, з чого можна укласти з незаперечною достовірністю, що місто Данциг було закладено готами. Морська подорож Піфея з Марселя, який жив за три століття до народження Христа і якого згадує Пліній Старший, і також замлеописання Помпонія Мели та Клавдія Птолемея будучи найдавнішими джерелами, однозначно вказують на місця поселень готів саме тут, а трохи пізніше знаходимо цьому ж свідчення у готськогол єпископа Йордана, званого також Йорнандом, який це підтверджує, і жоден історик не поставив під сумнів усі ці повідомлення.

Далі так само багатослівно Даніель Гралат інтерпретує свідчення Йордана, що Данциг (тобто Гданськ) було закладено королем готів Берихом і заперечує інші версії. Справа в тому, що повідомлення Йордана дещо суперечливе. Він стверджував, що готський король прибув на трьох кораблях у гирло Вісли зі Сканції (Скандинавії), а засноване місто назвало Готеншанц, тобто "готські шанці". І нібито це ім'я поступово трансформувалося на Данциг, очевидно через проміжну форму Гданськ, що збереглася в польській мові. Це "народна" етимологія. Про походження назви Данцига йтиметься нижче. Прибуттю готів зі Скандинавії суперечать дані топонімії, згідно з якими готи прийшли до Померанії від берегів Прип'яті та Німану.

З іншого боку, про перебування готів у Скандинавії може свідчити гот. rauþs «червоний», що виразно нагадує фін. ruotsi, яке нібито походить від д.-шв. rōþs, етимологічно пов'язане з дієсловом, що означає "веслувати" (Häkkinen Kaisa. 2007, 1073). Цим словом, яке могло мати значення "гребці", фіни називають шведів, і його лінгвісти виводять слово русь. Однак така назва шведів могла виникнути тільки в тому випадку, якщо самі фіни не займалися веслуванням і навіть не мали власного слова для подібного заняття, що дуже сумнівно. Усвідомлюючи це, Хякінен дає пояснення фінської назви шведів через назву невеликого району в Швеції, що не виглядає переконливим. Швидше за все готи називали рудобородих шведів червоними, а від них це слово потрапило до фінів у той час, коли готи могли бути одночасно сусідами фінів та шведів. Очевидно було сполучення між Скандинавією і Помор'ям і якась частина готів могла залишитися там на постійне або тимчасове поселення, а потім повернутися назад. Назва острова Готланд у Балтійському морі свідчить про це. Однак і археологічні джерела теж не узгоджуються з письмовими відомостями, що викликало тривалі дискусії (Бірбрауер Ф. 1995, 32). З готами зв'язується вельбарська культура, на території якої були знайдені готські топоніми (см. мапи на Мал. 5).

Мал. 5. Зіставлення топонімії та пам'яток вельбарської культури в районі Гданська

Ліворуч: Готські топоніми в районі Гданьська. ПРаворуч: Вельбарская культура у фазі В1 (Бирбрауер Ф. 1995, 34, рис. 4 з: Wołągiewicz R. 1986. Stan badań nad okresem rzymskim na Pomorzu).

Готи з'являються у Північному Причорномор'ї у ІІ. н.е. і їм належить основна роль у створенні черняхівської культури, ранні пам'ятки якої знаходяться в областях Західної України (Баран В.Д. 1985, 47). Туди ж доходить смуга пам'яток вельбарської культури (див. мапу нижче), що дозволяє припускати розвиток черняхівської культури на її основі. Однак, незважаючи на те, що пам'ятки вельбарської культури або її елементи виділяються серед черняхівських у всіх регіонах, повна трансформація вельбарської культури в черняхівську піддається сумніву (там же 1985, 74). Археологи не можуть дійти єдиної думки, чи особливості гончарного посуду, спільні для вельбарської та черняхівської культур, є головною етнічною ознакою (Вакуленко Л.В. 2002, 18).

Рис. 5. Ареал археологічних культур другої чверті І тис. н.е.

Умовны позначення: 1 – черняхывська, 2 – киъвська, 3 – вельбарська, 4 – культура карпатських курганыв (Баран В.Д. 1985, 46, рис. 8).

Можна погодитися з тим, що на формування черняхівської культури вплинули різні фактори, але слід зазначити, що роль слов'ян у цьому процесі переоцінюється з хибного припущення про їхнє проживання в Нижньому Подніпров'ї до приходу готыв. Більш впевнено можна говорити про аланський вплив, оскільки алани також були одним із германських племен. Тим не менш, видається очевидним, що носіями як черняхівської, так і вельбарської культур в основному були готи навіть без уваги на подобу кераміки цих культур.

Ареал черняхівської культури загалом збігається з територією поширення готської топонімії, хоча через відсутність повних словників готської мови їх виявлено небагато. Проте характерно, що готична топонімія на Лівобережжі Дніпра добре відповідає там пам'ятникам черняхівської культури.

Насамперед звертає на себе увагу тісне скупчення топонімів явно неслов'янського походження поблизу міста Харкова, серед яких: Люботин, Мерефа, Минківка, Одринка, Мерчик, Шарівка та і слов'янське походження назви Харкова теж під сумнівом. Розглянемо їх у порядку.

Дуншівка, історичний район міста Люботин – назва має те саме походження, що й назва Данциг (Гданськ). Назва міста була утворена від готського слова, подібного uf-þanjan "розтягатися", яке походить від д.-герм. þan-eja- “розтягатися” [Kluge Friedrich, Seebold Elmar. 1989? 131] і готського суфікса прикметника -(i)sk,що дало форму Данськ. Цю назву готи принесли з берегів Балтики, і так назвали тут свою нову столицю.

Люботин – гот. lubō "любов", *tūn "селище" з д.-герм. tūna "огорожа", "житло", "село". В готській зафіксоване особисте им'я *Tūnila, яке походить від цього слова (Holthausen F. 1934, 109).

Мерчик – гот. *merka "маркирувати", meаrka "знак, границя", ыс. merkja "маркирувати".

Минкивка – гот. *mink "норка", слово відсутнє в готському словнику, але поширене в споріднених англійській та північногерманськиъ.

Одринка – гот. *odor "живопліт", "огорожа", "житло" из герм. edara "огорожа" (OE eodor), гот inn "всередині".

Шарівка – гот. *skar "юрба, ватага, маса" споріднене з нім. Schar "те саме", оскільки існує гот. skarja "ватажок юрби".

Харків – іс. hörg-r "кам'яний жертовник, споруджений на висоті, або жертовна піраміда, побудована на відкритому повітрі і без зображень" (Cleasby Richard, Vigfusson Gudbrand. 1874). У словнику готської мови таке слово не представлене, але він був складений на основі перекладу Біблії єпископом Ульфілою і автор навмисне не використовував у тексті слова язичницької термінології, тому, таке слово могло бути присутнім у готській мові, бо готи та північні германці були близькими сусідами прабатьківщині.

Декілька топонімів відзначають шлях готів до Харкова з правого берега Дніпра, де проживала їх більша частина. Всі готськкі топоніми нанесені на мапу Google My Maps (див. нижче).

Поселення та міграції готів у Східній Європі до кінця IV ст. н.е. у дзеркалі топонімії.

На мапі готські топоніми відмічені зеленими зірочками. Ареал черняхівської культури у III столітті н.е. виділено темно-зеленим кольором. Червоною лінією відзначено кордон черняхівської культури у IV столітті н.е.

На території міжріччя Дніпра та Дністра, де була поширена черняхівська культура у III ст. н.е., можна знайти масу топонімів германського походження, які могли бути залишені не тільки готами, а й аланами, яких ми пов'язуємо з англосаксами, а також німецькими колоністами, які почали заселяти Північне Причорномор'я з 18 століття. Більш впевнено про готське походження можна говорити наступних топонімів:

Сатанів, смт в Хмельницькому районі Хмельницької обл. – гот. satjan "садити, класти, розміщати".

Літин, місто у Вінницькій обл. – гот. litein-s "заступництво, опікунство".

Гнівань, місто у Тиврівському районі Вінницкої обл. – гот. hneiwan "нахиляти".

Гайсин, місто, райцентр Вінницької обл – гот. hajs "факел".

Любашівка, смт в Подільському районі Одеської обл. – гот. lubō "любовь", skilla "дзвіночок".

Голта, историчнкий район в місті Первомайськ Микоолаївської обл. – гот. hulþ "славнй, милий".

Шпола, місто в Звенигородському районі Черкаської обл. – гот. *spōla "котушка".

Крім того, у тій же місцевості є кілька топонімів, які можуть походити від гот. *skar "юрба, маса" (див. вище).

У IV столітті н. черняхівська культура поширилася на територію Румунії, недалеко від її пам'яток можуть бути знадені і топоніми готського походження. Подальша історія готів відображена в історичних документах.

Як це було неодноразово зазначено, давнє населення залишало сліди свого перебування на певній місцевості не лише в топонімії, а й у антропонімії. Це має стосуватися і готів, проте вони проживали в оточенні англосаксів і виділити серед явно германських антропонімів англосаксонські та готські складно. Визначити етнічну належність топонімії буває значно простіше, коли топоніми утворюють скупчення. Так і в нашому випадку скупчення готських топонімів є біля Харкова та їхня належність підтверджується скупченням пам'яток черняхівської культури в цих місцях.

Якщо ж говорити про антропоніми, то район Харкова відрізняється наявністю великої кількості прізвищ, які можуть мати германське походження. Серед них такі: Доценко (542 носія у Харкові) та того ж походження Даценко (247 носіїв у Харкові), Стеценко (568 носіїв у Харкові та 57 у Харківському районі, більше лише у Києві), Вінник (140 носіїв у Харкові та більше ста у сусідніх районах, найбільша щільність в Україні), Шахова (154 носії тільки у Харкові, найбільше в Україні), Смаль (133 носії у Харкові та 91 у сусідньому Дергачівському районі), Шимко (114 у Харкові). Розглянемо їх у порядку.

Доценко и Даценко – др.-англ. dōc "незаконннорожденый" (укр. "байстрюк").

Стеценко – В Україні є близько 30 тисяч носіїв прізвищ Стеценко, Стецюк, Стецько та ін., вони можуть мати як англосаксонське, так і готське походження. Зазвичай вважається, що вони походять від імені Степан. Насправді, в їхній основі лежить прагерм. корінь *stek-a, похідні від якого утворили семантичне поле у значеннях "колоти, проколювати, втикати, палиця, кіл, стрижень тощо". У давньоанглійській мові відповідне слово представлене як steca "палиця, жердина". У словнику готської мови є слово "stikka "палиця", яке Хольтхаузен відновив у такій формі за аналогією з ісл. stikka з іт. <ш>stecca, steccolo "гостра паличка", що є готським субстратом. Очевидно, він помилився, у готській мові мало існувати саме stekka.

Вінник – дуже сумнівне українське походження прізвища. Для її розшифровки добре підходять слова давньоанглійської та готської мов (пор. ін.-англ. winn "робота", "старання", "страждання", гот. winna "страждання").

Шахова – на "Карті прізвищ Україні" подано лише жіночу форму прізвища, очевидно, є і чоловічі. Оскільки прізвище представлено переважно у районі Харкова, тобто. серед готських поселень, то її походження має бути готським. Однак з усіх германських мов підходяще слово було знайдено тільки в давньоверхньонімецькій scah/skāh і у середньоверхньонімецькій scaсh "розбій, грабіж". Подібне слово могло бути присутнім і в готській.

Смаль – прізвище може мати і англосаксонське, і готське походження (пор. д.-англ. smæll "вузький", "тісний", "маленький", гот. smal-s" маленький").

Шимко – це прізвище теж може мати і англосаксонське, і готське походження (пор. в.-англ. scima "промінь, світло, блиск", гот. skeima "світло").