Логотип персонального сайта В.Стецюка
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Етногенетичні процеси в… / Мовні і культурні контакти… / Сліди мовних контактів у лексиці тюркських та…

Сліди мовних контактів у лексиці тюркських та індоєвропейських мов


Скорочення, прийняті в текстах.


Якщо говорити про тюрксько-індоєвропейські лексичні відповідності, то багато в чому ця область мовознавства залишається все ще невивченою в достатній мірі. Результати досліджень, проведених графоаналітичним методом, дозволяють подивитися на взаємини індоєвропейських та тюркських мов в новому ракурсі. Пропонована тут робота є тільки першим кроком такого підходу і, безумовно, якась частина тюрксько-індоєвропейських відповідників, які тут приводяться є випадковою. Але автор вважав своїм обов'язком привести також і сумнівні випадки, бо краще прийняти до розгляду всі можливості, ніж відразу відкинути що-небудь цікаве або навіть важливе. З часом, коли будуть знаходитися інші поясненням окремим відповідностям, вони будуть виключатися зі списку. Треба мати на увазі, що список складений лише для підтвердження європейської прабатьківщини тюрків і не є етимологічним довідником. На жаль, є досить багато таких "критиків", які побачивши один-два помилкових випадки, зразу перекреслюють увесь список. Це логіка "кам'яного віку", але, як не дивно, досить широко поширена і в наш час.

Безсумнівно, у тюркських та індоєвропейських мовах присутня певна кількість коренів, які можна віднести до загальної ностратичної спадщини з тих часів, коли стародавні предки тюрків та індоєвропейців заселяли сусідні ареали в межиріччі Кури і Араксу в Закавказзі.

Контакти між давніми тюрками і давніми індоєвропейцями продовжилися і після переселення обох етносів із Закавказзя в Східну Європу. Найближчими сусідами тюрків на території Східної Європи були протовірмени. Відповідно, у вірменській мові слів тюркського походження було виявлено досить багато, хоча, очевидно, далеко не всі. Через давньовірменську частина тюркських слів потрапила навіть до давньогрецької. Нижче наводяться тюркізми у вірменській мові, яким іноді є відповідності в грецькою і латинською.

вірм. ałtiur “волога низина, луг, болото” – тур., тат., карач., балк. alt “низ”, “нижній” та ін.

вірм. aŕu “канал” – пош. тюрк. aryk “арик”.

вірм. acux“вугілля” – спільне тюрк. o:j'ak “піч” (чув. vučax, тур. ocak та ін.), крім того туркм. čog, тур. şövg, каз. šok, узб. čůg “розпечене вугілля” та ін.

вірм. alap’ aŕnem “грабувати” – чув.ulput “пан”, д.тюрк. alp, тат alyp та ін. “герой, богатир”, тур. alp “герой”, "сміливий".

вірм. alik’ “хвиля”, “вал” (друге значення “сива борода, сиве волосся”, Гюбшман повязує між собою обидва значення, що непереконливо), гр.αλοζ “борозна”тур. oluk, гаг. xolluk, чув. valak “жолоб” карач., балк. uuaq “хвилястий”.

вірм. antaŕ “ліс” – гаг. andyz “чагарник, гай”, тур. andız "дев'ясил".

вірм. atkhi “нога” – сп. тюрк. ajaq/adaq “нога”.

вірм. çŕuk “морда, пика”, гр. γοργοσ “страшний”туркм. gorky “страх”, тур. korku “страх”, гаг. korku “страх” та ін.;

вірм. çup “патик” – пош. тюрк. čybyk „лозина”.

вірм. garš-i-m “гребувати, гидувати” – туркм. garšy, гаг. karšy, тур. karşi, чув. xirěs “проти”.

вірм. gjuł “село” – гаг. küü “село”

вірм. goř “ягня” – пош. тюрк. gozy/kuzy “ягня”.

вірм. hełg “лінивий” – спільне тюрк. jalta/jalka “лінивий” (карач., балк. jalk, чув. julxav, тат. jalkau, каз. žalkau та ін.)

вірм. ji, гр. ιπποσ “кінь”, лат. equa, рум. iapa “кобила” спільне тюрк. jaby, jabu “кінь”, туркм. jaby, чув. jupax. У вірменській в інтервокальному положенні р зникає. Гюбшман пов’язує вірм. слово із скр. haya “кінь”, яке далеке фонетично.

вірм. kamar “склепіння”, гр. καμαρα “склеписте приміщення”, лат. camurus “викривлений, склепистий”, camerare “утворювати склепіння” – тур. kubur “футляр, труба”, узб. диал. qumur , каз. діал. quvyr “комин”. Очевидно, турецькі слова є дериватом від köpür “міст” (див. нижче).

вірм. kamurj’ “міст”, гр. γεφυρα “гребля, міст” – сп. тюрк. köpür “міст” (чув. kěper, карач., балк. köpür, тат. küper та ін.). Сер Джерард Клоусон припускає походження тюркського слова від кореня köp- «пінитися, кипіти», що абсолютно непереконливо. Можливо, сюди слід віднести також вірменське, грецьке та інші індоєвропейські слова зі значенням “козел, цап” (лат. caper, кельт. caer, gabor ). Пізніше в деяких германських мовах з'явилися слова зі значенням, близьким до значення міст, але вже запозичені з латинської (гол. keper, нем. Käpfer “верх балки” та ін.)

вірм. sta-na-m “купувати” – чув. sut “продавати, тур. satın “купівля”, балк., карач. satyb “купівля” та ін.

вірм. šeł “косий”, гр. σκολιον “кривий” – чув. čalaš “скіс”, тат. čulak, тур. (alık “кривий”.

вірм. tal, гр. γαλωσ, лат. glos „невістка“ – тюрк. gelin „невістка“.

вірм. tarap’ “злива” – чув. tapăr “водопій”.

вірм. tełi “місце” – чув. těl “місце”.

вірм. t'uk' “слина” – туркм. tüjkülik, карач., балк. tükürük “слина”, гаг. tükürmää“плювати” та ін.

вірм. thošel “літати” – тюрк. düš- “падати”.

Не всі тюркізми збереглися у вірменській мові, а деякі ще не виявлені, тому є група тюркських коренів, присутніх тільки в грецькій мові. Немає сумніву, що для частини з них з часом можуть бути знайдені відповідності також і у вірменській. Окремою групою серед грецько-тюркських лексичних відповідностей стоять грецько-чуваські, які походять з більш пізнього часу. Старовинні булгари, перебуваючи в у Причорномор'я протягом тривалого часу, запозичали з грецької певну кількість слів, але для них вірменські відповідності необов'язкові. Вони подані в тому самому списку.

гр. αγροσ, лат. ager, нім. Acker “поле” – тюрк. ek- (чув. ak, akăr) “сіяти”. Фріск вважає індоєвропейські слова запозиченими.

гр. αιτε “просити, вимагати” – чув. vitěn “благати”, тур. ötünmek "просити, клопотатися", д.-тюрк. ajit- “питати” та ін. Фріск не дає надійної етимології слова.

гр. ακακια, лат. acacia “акація” – сп. тюрк. agač “дерево”. Фріск вважає грецьке слово “чужим”.

гр. αλφι “ячмінь”, αλφ&уеф “ячмінна крупа” – сп. тюрк. arpa “ячмінь”.

гр. αμα “ліки” – сп. тюрк. em- “ліки, лікувати” (туркм., гаг., тур. em).

гр. αραχνη, лат. araneus "павук" – чув. erešmen, гаг. örümžäk, аз. hörümšêk "павук". Фріск вважає можливим споріднення з αρκυσ “сітка”, яке не має надійної етимології.

гр. αρωμα "запах" – тюрк. aram/erem (чув. erĕm ) "полин". Див. також чув. armuti. Фріск нотує слово як “незрозуміле”.

гр. αρσην “людина” – чув. arçyn “людина”. За Фріском, є ідентичні іранські слова: ав., д.-перс. aršan-. Подібне слово є і у вірменській – aŕn (з давнього arsn). Однак, судячи за фонетикою, чуваське слово було запозичене з грецької.

гр. αρταω “вішати, розвішувати” – чув. urtăn “виснути”, тур. тат., каз. art- “навішувати“ та ін. Фріск вважає грецьке слово похідним від αειρω, що сумнівно. Це запозичення з тюркської.

гр. αταλοσ "юний" – чув. atalan "розвиватися".

гр. δεω “зв'язувати” – сп. тюрк. düv- “вузол” (туркм.düvün, чув. těvě та ін.) Фріск пов'язує грецьке слово з д.-інд. ditá- "зв'язаний".

гр. ηθμοσ “сито, решето” – чув. атма “сітка ловити риби, птахи”. Фриск не дає надійної етимології грецькому слову, але воно походить від ηθεω "просіювати через сито". Очевидно чуваське слово запозичене з грецької.

гр. κηλη "пухлина" – чув. kěle "п'ятка"

гр. κηλησισ “чарівна сила” – чув. kělě “молитва”. Сумнівна паралель.

гр. κηροσ “віск, стільники” – чув. karas “стільники”. Джерело запозичення в чуваську невідоме, оскільки корінь слова індоєвропейського походження і наявний в багатьох мовах.

гр. κορβανοσ "храмова скарбниця" – чув. kărman "кузов".

гр. κορωνη "будь-який зігнутий предмет" – чув. xuran "казан, котел".

гр. λακκοσ, лат. lacus, ірл. loch та ін. “яма, калюжа, озерце” – чув. lakăm “яма”,

гр. λισγαριον (λισγοσ) “мотика” – крим.-тат. ülüskär, каз. lesker “мотика” . Фріск не знаходить надійного пояснення слову.

гр. λάτρις "служниця", λατρεύς "слуга", лат. latro 1. "слуга". 2. "розбійник", д.-анг. loddere "жебрак", д.-в.-н. lotar "порожній, марний", нім. Lotterbube "ледар, нікчема" – чув. lutra “низький”.

гр. μηκον “мак” – чув. măkăn’ “мак”.

гр. μηλον “дрібна худоба, вівці” – сп. тюрк. mal "худоба, майно".

гр. μονασ “гордий” – чув. mănas “самітній”.

гр. μόσσυν “дерев'яна башта” – чув. maš “башта”.

гр. παλτον “спис, дротик” – сп. тюрк. balta “сокира”.

гр. παστη “тісто” – карач., балк. basta “каша”.

гр. πυργοσ “башта”, лат. burgus “замок, башта” – д.-тюрк. barq “дім, будівля”, чув. purak “(циліндричний) короб”, герм. *burg (нім. Burg “бург, місто"), алб. burg “тюрма”. Фриск вважає можливим запозичення грецького слова з германських. Очевидно, до цього кореня можна віднести поширене у багатьох мовах словобарак неясного походження.

гр. πυροσ “пшениця”, лит. pūraĩ "озима пшениця", укр. пирій – чув. pări “полба”. Слово індоєвропейського походження. Джерело запозичення в чуваську невідоме.

гр. σακκοσ “мішок”, лат. saccus “мішок”, – чув. sak “верша”, укр., рос., сак “рибальська снасть в вигляді мішка” та ін. слов'янські слова цього типу.

гр. σαρδινη “оселедець” – чув. çărtan “щука”.

гр. θαλασσα “море” – пош. тюрк. talaj, talaš “море”.

гр. υλη “ліс” – чув. ulăx “заливний луг”.

гр. φιλεω “любити” – чув. pĕl “знати, вміти, звертати увагу, відчувати”.

гр. χαρτησ “папірусна карта”, лат. carta “папір, аркуш” – чув. xărta “латка”. Фріск відмічає слово як неясного походження.

гр. χολη “жовч” – чув. xăla “буланий” (світложовтий). Слово індоєвропейського походження, але грецька форма найбільш близька до чуваської.

гр. χορτοσ “кошара, обора”, лат. hortus “сад”, герм. gardon “сад” – чув. karta “огорожа”.


З третього тисячоліття до н.е. частина давніх тюрків, відомих як носії культури бойових топірців і шнурової кераміки переселися на Правобережжя і далі у Центральну Європу. Нам невідомо, скільки і які саме з тюркських племен перейшли Дніпро. Достеменно відомо лише, що більша частина з них асимілювалася серед індоєвропейців та доіндоєвропейських аборигенів. Тільки одне тюркське плем’я, а саме плем’я давніх булгарів зберегло свою етнічну ідентичність. Першими, з ким тюрки вступили у мовний контакт на Правобережжі, були носії трипільської культури. Очевидно якійсь слова з мови трипільців збереглися у мові сучасних чувашів, які є нащадками давніх булгар. Крім того, давні булгари мали би мати в ті часи мовні контакти з італіками та іллірійцями. Від того часу і походять знайдені лексичні паралелизми у латинській і тюркських мовах. Природно, що в наведених прикладах найбільше чуваських слів:


лат. abbas “абат” – чув. apăs “жрець”. В етимологічному словнику латинської мови (Walde A.1965) слово не розглядається і вважається запозиченим через грецьку з арамейської (abbā "батько"). Спочатку воно ніби вживалося в молитвах у значенні "мій батько" (Kluge Friedrich. 1989, 7). Однак чув. апăс "жрець", яке походить від давнього тюркського слова на означення близьких родичів і в тому числі батька (aba/apa), як джерело запозичення має мати перевагу, бо при запозиченні з арамейської і вживанні у молитвах слово abbās вживалося би при звертанні до Бога, а не до Його служників.

лат. alga “водорість”, норв. діал. ulka “твань” – чув. yălkha “твань, мул, слиз”. Корнілов ставить в паралель також чув. jylxa "протока".

лат. amicuc “друг”, amō “люблю” – чув. діал. ami “друг”, брат”. Латинське слово вважається запозиченим з невідомої мови (W.)

лат. arca “ящик” – чув. arča “скриня”. Латинське слово походить від arceō “закриваю”, споріднене з грецьким αρκεω “зберігаю” (W.);

лат. artemisia “полин” – чув. armuti “полин”. Нім. Wermut “полин” теж сюди. В етимологічному словнику латинської мови це слово не розглядається (W.);

лат. cama “коротка дошка, нари, полиця” – чув. khăma “дошка”. Латинське слово вважається запозиченим з кельтоіберських.(W.);

лат. candēre "бути розпеченим", гр. κανδαροσ "розпечене вугілля, жар" та ін. і.-є. – чув. кǎнтǎр "полудень, південь".

лат. casa “хатка, хижа” – чув. kasă “вулиця”,раніше мало значення “поселення”. Латинське слово відносять до слів поширеного кореня kat- зі значенням “хата”;

лат. caudex, cōdex “стовбур, пень” – тур., гаг. kütük “стовбур, пень”. Вважається, що латинське слово є похідним від cūdere “бити” (W.);

лат. cicuta “цикута, віха” – чув. kiken “чемериця”. Обидві рослини отруйні. Латинське слово не має переконливих і.-є. паралелей (W.);.

лат. citare "надавати руху", cito "швидко" – чув. xytă "сильний", "швидко", карач., балк. qaty "швидкий";

лат. Cocles, власне “кривий” – чув. kuklek “кривий”. Латинське слово не має надійної етимології, можливо запозичене з грецької (W.);

лат. cupa “відро, бочка” – тур., турк. kova, чаг. qopa та інші подібні “відро”. Індоєвропейські слова подібного значення не зовсім відповідають фонетично (див. W. );

лат. cura “піклування” – чув. khural “захист”. Зв'язки латинського слова непевні (W.);

лат. cursarius “пірат” – чув. xarsăr “сміливий”, карач., балк. ğursuz “злий”, тур. hırsız “злодій” та ін. Латинське слово вважається похідним від currare “бігти”, що виглядає сумнівним;

лат. delirium “маячіння” – чув tilěr, тат. tile “божевільний”. Латинське слово не має етимології (W.);

лат. fàbula “плитки” – чув. pavra “балакати, теревеніти”.Латинське слово не має близьких паралелей в індоєвропейських мовах, але вважається, що воно походить від і.-є. *bha- “говорити” (W.);

лат. * falterna рослина сімейства кирказонових (Aristolochia) – чув. věltěren “кропива” (Urtica Gen) – латинське слово реставроване Мейером-Любке на підставі французького fauterne та старопровансальського fauterna з приміткою “Woher?” (звідки?). Можна припускати давньобулгарське походження слова.

лат. farnus “ясен” – чув. věrene “клен”. Гадане етруське походження слова необґрунтоване (W.);

лат. faux "горло" – гаг. buaz кирг. buvaz, тур., каз., карач., балк. boğaz та ін. “горло, глотка”. Латинському слову надійних паралелей в індоєвропейських мовах нема (W.);

лат. felix "плодючий" – чув. pulǎx "плодючість";

лат. finis "кінець, межа" – чув. pinĕš "тисяча";

лат. homo “людина, чоловік” – запозичене в італіків слово предки чувашів пізніше втратили, але його сліди збереглися в другій частині чув. păjaxam “дівер”. Перша ж частина слова означала “сестра”. Воно теж втрачене в чуваській, але є в інших споріднених тюркських мовах: туркм. bajy, “сестра чоловіка”, тур. bacı “сестра”. В цілому слово розшифрувати як “чоловік сестри”, але дівер – це брат чоловіка. Така невідповідність пояснюється тим, що відношення споріднення тої самої людини може бути різним в залежності від от сторони спорідненості, що нерідко приводить до зміни значення того самого слова. Можливо, сюди ж можна віднести чув. xǎrxǎm "раб", яке можна перекласти як "боязлива людина" (чув. xǎra "боязливий").

лат. ius, iuris 1. право – чув. jărăs “прямий”, тур. yasa “закон, статут”, карач. džoruq закон та ін. Віднесення латинського слова до індоарійських слів зі значенням “здоровий, священний” (д. інд. voh) дуже сумнівне (див. W).

лат. ius, iuris 2. юшка – чув. jaška – загальна назва перших страв, juškăň мул, твань. Віднесення латинського слова до і.-є кореня iūs “помножувати” виглядає сумнівним (див. W).

лат. lacūna “болото, заглиблення, провалля” – чув. лакăм “яма”. Латинське слово належить до і.-є кореня *lacu “волога низина” (W.)

лат. lama “болото, багно” – чув. lăm “вологість”. Латинське слово пов'язується з лтс. lāma “низьке місце, калюжа”, лит. lama “низьке місце на полі”, болг. лом “яма, льох” (W.).

лат. mactare, macto “прославляти”, “приносити в жертву” – сп. тюркське (туркм. magtamak, чув. muxta карач., балк. maxtarğa, узб. maqtamoq “хвалити”, якут. maxtan “дякувати” і т. д. Надійної етимології латинському слову нема, припускається його походження від magnus “великий” (W.)

лат. mel “мед” – тюрк. ba:l “мед” присутнє в гагаузькій, турецькій, казахській, узбецькій , киргизькій та ін. мовах. Сер Джерард Клоусон (Gerard Clauson) пише в своїй роботі: «Загально прийнято, що це слово (тюркське – В.С.) є дуже раннім запозиченням з якоїсь індоєвропейської мови, котре можна датувати періодом коли m було неприйнятне на початку слова і тому замінялось на b. Найближчою паралеллю є лат. mel; санскритська форма – madhu». Але санскритська форма належить до індоєвропейського кореня *medhu (див. Pokorny). Гр. μελι «мед» та ін. подібні слова, наявні в германських, кельтських, вірменській є ліпшими відповідниками, однак походження цього слова визначити складно.

лат. mūtāre "міняти, перетворювати" – чув. mutala "плутати, переплутати".

лат. noxa "шкода, збитки" – чув. nuša "біда, нещастя".

лат. ordo “ряд”, “порядок”, “бойовий порядок”, “загін” – сп. тюркське orda «армія» (туркм., каз. orda, чув. urta тур., аз. ordu та ін. “армія”). Латинське слово може бути віднесене до і.-є. * ar- “зв’язувати, визначати”. В такому разі це давній ностратичний корінь.

лат. pandura "трьохструнна лютня" – чув. păntăr-păntăr – наслідування бренкіту, триньканню струн, păntărtat – 1. бренькати, тринькати, видавати бренькаючі звуки (про струнні інструменти), 2. тріщати, гуркотіти (про барабан).

лат. publikare “публікувати” – чув. puple “говорити, розмовляти, бесідувати”.

лат. pudis “воша” – спільне тюрк. bit “воша” (чув. pyjta, решта bit/pit).В етимологічному словнику латинської мови це слово не розглядається (W.);

лат. pūris, pūs “гній” – чув. pür “гній”. Слово індоєвропейського походження (*pu- “гнити”);

лат. quattuar “чотири” – Chuv tăvattă “чотири” в такій формі запозичене давніми булгарами в італіків (в решті тюркських – dört/tört).

лат. Roma - чув. uram, кар. oram “вулиця”. Не виключається походження назви міста від “малоазійського» *rōme “село”. Як відомо, Рим розвинувся з одної вулиці (див. W.)

лат. saliva “слина” – скорш за все запозичене з тюркської (чув. sěleke, туркм. selki, тат. silegej та под. “слина”, а не споріднене з кельтськими словами віддаленого значення і форми (напр., д.ірл. sail). Див. W.

лат. sapa, півн.-герм. safe та інші подібні германські “сік” – чув. săpăkh “сочитися”.

лат. sāpa, ōne, анг. soap, нім. Seife та інші подібні германські “мило” – чув. supăn “мило”.

лат. sarda, sardina “різні види риб” – чув. çărtan “щука”;

лат. scopula “мітла” – чув. šăpăr “мітла, віник”.

лат. sĕrra “пилка” – чув. sĕr “терти, пиляти”.

лат. sollicitare “трясти” – спільне тюрк. (чув. sille, туркм. selkildemek, тур. silkmek та под. “трясти”). Вважається, що латинське слово походить від ciēre “рухати, спонукати, хвилювати” (W.), що фонетично небездоганно.

лат. taberna “шинок” – чув. tăvar “сіль”. Як вже відзначалося в попередніх роботах (Стецюк Валентин, 1998, стор. 57), для булгарів сіль була основним предметом експорту і тому набула значення „товар”. У вірменській мові tavar означае „вівця” і „стадо овець”, в тюркських мовах йому відповідають кум. tuuar „стадо”, тур. tavar „майно”, „худоба”, балкар., кр.тат. tu’ar „т.с.” В багатьох іранських мовах є слова tabar/ teber/tevir „сокира”, натомість у фінно-угорських слова цього кореня мають значення „ тканина” (саам. tavar, мар. тувыр, хант. tàgar). Все ці речі, які були предметами обміну і торгівлі, тобто товаром. Латинське слово *taber невідомого значення щезло, але лишився від нього дериват taberna, походження якого виводиться від trabs “балка, колода”, що непереконливо. Так само непереконливе запозичення з етруської мови (W.)

лат. (сабінське) teba “горбик, гірка” – спільне тюрк. (чув. tüpe, тур. tepe, каз. töbe і под. “гора, вершина”).

лат. tergus “зад” – чув. tĕrke “оберемок, жмут, клумак”.

лат. tortus “звивистий, витий” – чув. tărta “вити, мостити гніздо”. Латинське слово не має надійної етимології (W.)

лат. torus “узвишшя” – чув. tără “вершина”.

лат. tuba “труба” – чув. tupă “гармата”.

лат. ūsus, ūtor “користь, користування, звичай” – чув. usă “користь”. Індоєвропейські паралелі численним латинським словам цього кореня непевні (W.)

лат. vacca “корова” – чув. văkăr “бик”. В українській мові є слово вакар “пастух великої рогатої худоби”. Воно вважається запозиченим з рум. văkar “те саме”, котре походить від лат. *vacarius, пов’язаного с лат. vacca (Мельничук О.С. 1982, 321). Лат. vacca пов'язується з д.-інд. vasa “ялова корова” (W.).

лат. vallis “долина” – чув. valak “жолоб”.

лат. vapor “пара, дим, вогонь” – чув. Vupăr “нечистий дух”.

лат. vetare “забороняти, заперечувати, заважати” – чув. vit “крити, оберігати, перемагати”.

лат. villa “заміська садиба” – чув. vělle “вулик”.

лат. virga “гілка, лозина” без відповідностей в інших індоєвропейських мовах (див. W.)– д.тюрк. bergä "лозина, різка, хлист", хакані, уйгур. berge "батіг". Джерард Клоусон (Gerard Clauson) пише: «Припускається, що це запозичення латинського virga ‘лозина, палиця’ прийняте через посередництво средньоперської, але не видно жодних слідів цього слова у перській і теорія необґрунтована». Сюди ж відноситься угор. virgácz "прут, різка" запозичення якого з латинської сумнівне. У такому разі, з ними можна зіставити угор. virgon "моторний, в'юнкий, живий" якому є відповідність в чуваській – virkěn "мчати". Очевидно, ця мандрівне слово, сліди якого в різних, але близьких значеннях можна виявити в багатьох мовах (напр, ерзя verka "швидкий", укр. бирка та інші подібні слов'янські слова зі значеннями "прутик", "сережка, котик" та ін., нім. Birke та інші подібні германські "береза", угор. virag "квіти", курд. wurg "живий "). Якщо носії трипільської культури були семітами, то першоосновою усіх цих слів може бути слово подібне до ар. firh та гебр. perax "квітка". Тоді лат virgō "діва" неясного походження (W.) треба також віднести сюди (пор. "дефлорація").

лат. vulgus, volgō, vulgus “народ”, “стадо”, “юрба”, лат vulgaris “звичайний, простий” – чув. pulkkă “стадо”, “зграя", "юрба”, булгари – назва одного з тюркських племен, нім. Volk, анг. folk, "народ", д.-інд. vargah "група", кілька кельтських слів та етнонім вольки теж сюди (W.)


Окремо


Чувасько-германські мовні відповідності

Давні тюрксько-слов’янскі мовні зв’язки


Література


Мельничук О.С. (Ред.) 1982-1989 – . Етимологічний словник української мови. Київ.

Наделяев В.М., Насилов Д.М., Тенишев Э.Р., Щербак А.М. 1969. Древнетюркский словарь. Ленинград.

Фасмер Макс. 1964-1974. Этимологический словарь русского языка. Москва. «Прогресс».

Clauson Gerard, Sir (1972). An Etymological Dictionary of Pre-Thirteenth-Century Turkish. Oxford.

Frisk H. (1970). Griechisches etymologisches Wörterbuch. Heidelberg.

Hübschman Heinrich ( 1972). Armenische Grammatik. Erster Teil. Etymologie. Hidelsheim – New York.

Kluge Friedrich (1989). Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache. Berlin – New York.

Meyer-Lübke W. (1992). Romanisches etymologisches Wörterbuch. Heidelberg.

Pokorny J. (1949-1959). Indogermanisches etymologisches Wörterbuch. Bern.

(W.) – Walde A. (1965). Lateinisches etymologisches Wörterbuch. Heidelberg.





Free counter and web stats            

           

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2017 В.М.Стецюк

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 2516

Модифіковано : 8.03.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.