Давні тюрксько-слов’янскі мовні зв’язки.

Скорочення, прийняті у текстах

Першим на давні зв'язки слов'янських та тюркських мов звернув серйозну увагу чеський дослідник Й. Пайскер (J. Peisker, 1905). Його погляди було розкритиковано, зокрема Любором Нідерле, оскільки вважалося, що слов'янсько-тюркських контактів бути просто не могло, якщо йшлося про якесь “туранське зближення”. Зважаючи на присутність давніх булгар-скіфів на території нинішньої Західної України (Стецюк Валентин. 2000, 18-20), давні контакти західних слов'ян із тюрками (тюркомовними скіфами) мають реальну основу та пояснення. Значна частина булгар залишалася на місцях колишнього поселення до приходу слов'ян після того, як інша частина їх відійшла в степи. Певний період вони мешкали у тісному сусідстві з українцями, доки зовсім не асимілювалися серед них. За цей час українці та найближчі сусіди засвоїли від булгар деякі елементи культури та мови. Скіфи говорили давньобулгарською мовою, яка більше інших тюркських зберегла особливості давньотюркської. Їх продовженням в даний час є чуваська. Такої думки дотримуються не всі тюркологи. Досі остаточно не вирішено питання чи є чуваська тюркською мовою, як і будь-яка інша, або утворює окрему групу, що займає особливе положення між тюркськими та монгольськими в алтайській мовній сім'ї. Відповідно, ставлення до чуваського лексичного матеріалу залишається стриманим (Stachowski Marek. 2019, 7). Ця робота є одною із покликаних змінити існуюче становище. Подібну мету переслідує стаття Чувасько-германські мовні відповідності. В основі обох робіт лежить факт присутності стародавніх тюрків у Європі в доісторичні часи.

Тюркські мовні впливи на слов'ян охоплюють дуже широкий період, але пізніші тюркські запозичення, яких дуже багато як у південнослов'янських, так і в східнослов'янських мовах, можуть бути пояснені відомими історичними обставинами. Найбільш давніми можуть бути тільки ті з них, які є в чуваській, ті ж, які не мають у ньому відповідності, повинні бути запозиченнями історичного часу. Найбільше таких слів у російській мові. До них можна віднести, наприклад, такі як бабак, барсук, бугай, каблук, кушак, палач, сундук, чулан і багато інших. До цього класу треба віднести слово ковпак, що відстутує в Давньотюркському словнику. Хоча в чуваській мові є слово калпак, воно є запозиченим з татарської пізнішого часу,(Севортян Э.В. 1997, 236). У той же час наявність лексичних відповідностей чуваським словам у західних слов'янських мовах може пролити світло на доісторичні процеси. Щоправда, тюркізми могли проникати в польську мову через українську, а в словацьку та чеську – через угорську. Наприклад, слц. čakan "мотика" явно тюркського походження (чагат. čakan"бойова сокира"), але є угор. csakany, тому це слово не можна брати до уваги. Те ж саме можна сказати і про слц., ч. salaš, рус. шалаш "халабуда", якому є відповідності і в тюркських, і угорській мовах. Таких слів багато, однак, є в етимологічному словнику Махека приклади тюркізмів, шляхи проникнення яких у чеську та словацьку мови залишаються загадковими. (Machek V., 1957).

Однак у чуваській мові є слова без надійних паралелей в інших тюркських мовах, які мають відповідності в українській. У цьому дослідженні переважно розглядатимуться слов'янські відповідності саме чуваським словам. Запозичення могли бути обопільними. При цьому слід нагадати, що у мовах населення Східної Європи існував спеціальний звук, шиплячий вібрант rz/rs, котрий міг у різних мовах переходити або у r/l , або у s/š (Стецюк Валентин. 2000, 29, 55). Те, що такий звук міг існувати, підтверджує польська та чеська граматики, які передбачають позначення rz і ř для певної фонеми, яка замінила у чеській та польській мовах праслов'янський м'який r’. В чеській мові ř відповідає звукам rž і rš, а польський rz – звукам ž і š. Оскільки давні предки сучасних чехів заселяли ареал неподалік ареалу скіфів-булгар (Стецюк Валентин. 2000, 38), заміна праслов'янского r’ на rz могла статися під впливом булгарського субстрату, а в польській мові подібне явище сталося під впливом чеської. Існування особливого звуку, схожого на r підтверджує і вірменська орфографія, яка розрізняє два звуки, r і rr (долгое). І для написання вірм. antar "ліс", слова, яке має тюркську відповідність andyz, використовується саме довгий rr, чим і відбивається той факт, що в даному випадку в мові протовірмен мав місце крім звичайного сонорного r, також дещо інший звук, що свідчить на користь гіпотези про існування у тюркській мові звуку rz/rs. Предки вірмен і гагаузів були сусідами на прабатьківщині (Стецюк Валентин. 1998, 52,56), що передумовило наявність відповідностей у їхніх мовах. Тюрки, які переселилися до Азії, принесли цю особливість своєї фонетики також туди. Стародавні предки монголів і тунгусів, запозичивши багато тюркських слів, артикулювали цей звук із самого початку як r, тоді як булгари спростили вимову rz/rs в звичайний r значно пізніше, але однаковий результат заміни складного звуку на простіший тепер дає підставу говорити про уявні булгаро-монгольські зв'язки, які насправді ніколи не мали місця. У вченому світі явища уявних переходів z у r і навпаки називаються ротацизмом чи, відповідно, зетацизмом. Нижче наводиться список виявлених стародавніх тюрксько-слов'янських лексичних відповідностей, який, природно, постійно доповнюватиметься новими знахідками. З фонологічних особливостей наведених прикладів, крім вібранта rz/rs, що позначається буквою ř, можна звернути увагу на досить частий перехідb↔ m і те, що у чувшском мові глухі звуки перед голосними вимовляються майже як дзвінкі, що не знайшло відображення в орфографії..

У наведеному нижче списку тюркські слова, що приводяться у відповідність до слов'янських, у переважній більшості, відповідно до наявних можливостей зводяться до загальнотюркських та міжтюркських односкладових лексичних основ (стло) так, як це прийнято у випусках Етимологічного словника тюркських мов у латинській графіці (Севортян Э.В. 1974 – 2003). Давньотюркськими позначені слова взяті з давньотюркського словника (Наделяев В.М. та ін 1969)

Укр. бабай “дід”, здебільшого вживається в сенсі “страшний дід”, яким лякають маленьких дітей – д.-тюрк. baba "батько", туркм. baba "батько", "дід", кбалк. "прадід",чув. папай “дід”, стло baba. У скіфів, предків чувашів головним божеством, за свідченням Геродота, був Папай. Предки українців чужого бога визнавали, але не шанували і, очевидно, боялись надаючи йому страшних рис.

Укр. (зах. діалект), батяр, пол. batiar, baciarz “молода людина легкої поведінки, гульвіса” – чув. матяр "легковажний, вітряний". У етимологічних словниках чуваської мови це слово не розглядається, але наводиться чув. матур "молодець", жвавий", "красивий", "сильний", яке порівнюється з чув. паттăр "герой, богатир", (Егоров В.Г. 1964.; Федотов М.Р. 1996, Т.I, 345) яке сходить до д.-тюрк. batur "герой, богатир".

Укр. бачити, пол. baczyć, рос., слц. bačit' та ін. “дивитися, звертати увагу” – д.-тюрк., тюркм., кирг. та ін. bak- "дивитися", "оглядати", чув. пăх "дивитися", стло baq "дивитися", "бачити", виглядати".

Псл bъrzъ, рус. борзой, укр. борзий "бистрий", ч. brzy "скоро", пол. bardzo "дуже" та ін. слов. – чув. пăр з *пăрз "про моментальну дію". Спорідненість слов'янських слів з буря відкидається, але можливий зв'язок з лат. brevis(Фасмер М. 1964, 194), що дуже сумнівно.

Укр. брага, рос. брага – Макс Фасмер припускає можливість походження слова від чув. пěрага “брага, рідке пиво” (Фасмер М. 1964. 205). . Очевидно, він мав на увазі чув. пăрака "барда". У етимологічних словниках чуваської мови це слово не розглядається.

Рос. бугор, укр. бугір, магура – д.-тюрк. bükri "кривий", "зігнутий", "горбатий", кирг. bükür "горбатий", тат. börre "горбатий", "сутулий", чув. мăкăр “горб, шишка”-

Укр. будз “свіжий овечий сир” (виготовляється у формі головки) – чув. пуç “голова”, яке висходить до стло baš "голова", "вершечок", "початок".

Рос., укр. ватага “юрба, група” – М. Фасмер припускає булгарське походження слова (Фасмер М.. 1964. 278). Пор. ст.-чув. *vătağ “родина, дім”, д.-тюрк. otağ "шатро", "житло", туркм. otağ "кімната та ін., які висходять до стло otağ "халабуда", "житво", "вогнище", "стан".

Рос. вереница “ряд” – чув. *vĕren “мотуз, канат”. Всупереч Фасмеру чуваське слово пов'язується зі стло urğan "канат", "аркан", "трос" (Егоров В.Г. 1964, 523;Федотов М.Р. 1996. Т.I, 117).

Укр. вирій, ірій “казкова країна, куди летять птахи восени, теплі краї” – Походження цього слова має таке пояснення. В чуваській мові є слова ир "ранок" та уй «поле, степ». М. Фасмер припускає первісну форму слова як *vyroj. Тоді булгарське *iroj могло означати "ранішній (тобто східний або південний) степ". Коли слов’яни ще жили в лесовій зоні, вони могли бачити, як птахи восени летять кудись на південь, в степи і тоді казали, что птахи летять в “ірій”, вживаючи субстратне булгарське слово.

Псл. vьrĕti, укр. вріти, ч. vřiti, wrzeć “кипіти” – чув. вĕре “кипіти”. Слов'янські слова мають відповідності до балтійських, а походження чуваського слова невизначене.

Псл. gǫba, пол. gęba, укр., рос. губа, ч. houba “губа, гриб” – чув. кăмпа “гриб”. Чуваське слово "запозичене в давнину (у булгарську епоху) зі східнослов'янської мови коли там ще існував носовий голосний звук Юс великий" (Егоров В.Г. 1964, 99).

Псл gǫsli, болг. гъсла, рос. гусли укр. гусль, ч. housle, слц. husle – чув. кĕсле 1.“гусли”, 2. "пута для овець". Чуваське слово вважається запозиченим з російської (Федотов М.Р. 1996, Т.I, 284; Егоров В.Г. 1964, 109). Це твердження викликає сумнів через наявність другого значення слова при тому, що походження слов'янських слів здогадне. Витоки чуваської музики йдуть значно глибше слов'янських (див. Сліди культурних зв'язків народів Східної Європи в музиці.

Західнослов'янське *dъbati (укр. дбати, пол. dbać, ч. dbati) "піклуватися, підтримувати в порядку" – чув. тăп "акуратний", "охайний". Походження чуваського слова у словниках не розглядається. Походження слов'янських слів припускається від вихідного значення "шукати", "одержувати", "дослідити місцевість" (Мельничук О.С.. 1085, 15-16). Це справа віри.

Сл. *zerz “залізо, іржа”. Більшість лінгвістів відновлює слов’янське слово для назви іржі у в формі *rъdja у відповідності з пол. rdza, болг. rъžda, рос. ржа, укр. іржа, ч. rez, при слов’янському *ruda “руда”. Але у верхньо-лужицькій мові є слово zerz “іржа”, котре не може бути дериватом слова *rъdja. Корінь слов’янського слова має тюркське походження. Тюрки вживають слова jez, zez, čes (чув. йěс) для назви міди або бронзи, котрі походять від давньої форми jerz/zerz. Індоєвропейці запозичили це слово з тюркських мов в часи, коли ще не була відома технологія виплавки заліза і використовували його для назви міді і бронзи. Пізніше це слово було перенесене в деяких індоєвропейських мовах на назви заліза (детальніше про індоєвропейські назви металів). Саме первісна тюркська форма назви міді збереглася в лужицькому слові zerz “іржа”. Ця форма трансформувалася в слов’янських мовах в *zelz-o зі значенням “залізо” (Укр. залізо, рос. железо, болг. желязо, пол. żelazo і т.д.). З іншого боку, давня тюркська форма слова zerz в дещо зміненій формі збереглася в укр. жерс-ть (подібне російське слово жес-ть втратило r). Для вчених залишається загадкою, звідки ж в українському слові з’явилось r, якщо і російське, і українські слова походять від тюркського žes, що у принципі визнається.

Сл želězo “залізо” (рос. железо, укр. залізо, пол. żelazo і т.д) – див. zerz.

Укр. каганець, рос. каганец, пол., kaganiec, слвц., ч. kahan “найпростіший світильник з ручкою” – М. Фасмер вважає це слово "темним", але допускає порівняння з чув. кăкан "ручка" (Фасмер М.. 1967. 155).

Укр. капар (діал.) “бідный, убогий”, рос. капара "хвороблива людина" – – чув. kapar “жадібний до їжі”, "ненаситний". Походження чуваського слова у словниках не розглядається.

Рус, укр. карман – чув. кăрман "плетінка", "кузов". Походження слов'янських слів із тюркських заперечується, але переконливої етимології не знайдено (Фасмер М.. 1967. 201; Мельничук О.С.. 1085, 304).

Укр. кияк, киях, кіях “рогіз (Typha)” – чув. хăях, кирг., казах., тат., башк. кыяк “осока (Carex)”. Осока і рогіз – схожі водні (болотні) рослини. Судячи з фонетики українського слова, воно може бути запозиченим не з давньобулгарської

Псл. *kъniga “книга” (рус., укр.. книга, пол. kniga, ч. kniha і т. д.)– М. Фасмер та інші лінгвісти згодні з тюркським походженням слова при д.-чув. *końiv (Фасмер М.. 1967. 263), проте Брюкнер відстоював слов'янське походження слова від kna (kien), що здається надуманим (Brückner Aleksander. 1996, 278). За іншою гіпотезою подібність книги складкам частини шлунка жуйних тварин, що має назву книжка, дало підставу для перенесення її на друковану продукцію (Мельничук О.С. 1985, 473). Мало би було бути навпаки.

Псл. *kobyla (укр. кобила, рос. кобыла, ч., слвц. kobyla і т.д.), лат. caballus “кінь”, перс. kaval “швидкий кінь», гр. ιπποσ, фін. hepo, ест. hobu “кінь” тв ін. – за однією з версій усі ці слова визнаються "мандрівними" (там же, 476), однак вони ведуть своє походження від тюркського jaby "кінь", походження якого фахівці вважають не ясним (Левитская Л.С. (Отв. ред.) 1989, 49). Також не ясним є джерело запозичення у слов'янські мови.

Рос. ковер, ч., слвц. koberec, пол. kobierzec “килим”, анг. cover "накривати, крити" – Макс Фасмер припускає булгарське походження слов’янських слів (д.-чув. *kavêr ← *kebir), маючи на увазі тюркские слова kiviz, kigiz “килим”. Сюди ж д.-тюрк. küvüz "вовняна підстилка". Очевидно вихідна форма küvürz.

Рос. ковыль, укр. ковил, ковила, болг. ковил – Карл Менгес давав три можливих варіанти тюркського походження цього слова (Менгес К.Г., 1978). Усі три варіанти далекі семантично і фонетично. (Пор. 1. уйг. qomy “бути в русі, турбуватися”. 2. алт. gomyrğaj “рослина з порожнистим стеблом”, «дудка». 3. тюрк. qavla “скидати шкіру, листя”). Булгарська мова як джерело запозичення підходить більше, бо чув. хăмăл “стебло, стерня” схоже на слово ковла і за формою, і за змістом більше. Слово цього кореня є також і в татарській- qamlı.

Укр. колимага, рос. колымага, ст. пол. kolimaga, ст. ч. kolimah та ін. “віз різного типу” – багато вчених вважають, що це запозичення з монгольської (монг. xalimag “калмик, власне, високий віз”). Але шлях проникнення монгольського слова у слов’янскі мови лишається темним. Скорш за все слово має булгарське походження (чув. кÿл “запрягати”, юпах ← jubax “кінь”). В такому випадку монгольське слово є запозиченим з тюркських (jabaq, jaby “кінь” широко розповсюджені слова в тюркських мовах). Укр. кульбака "сідло" того же походження.

Сл. korьcь, рос. корец, укр. коряк, пол. korzec та ін. слов. “ківш, коряк, мірка зерна” – чув. курка “ківш”.

Укр., рос. корчма, пол. karczma, ч., слвц. krčma і т.д. “шинок” – М. Фасмер вважав це слово "темним", але воно має булгарське походження (чув. кăрčама “брага”). А. Брюкнер вказував, що у церковно-слов’янській слово мало значення не тільки «шинок», але і хмільний напій (Brückner Aleksander. 1996, 220).

Рос., костра, укр. костриця “льняна, конопляна костра”, пол. kostra “конопляна костра” та ін. слов. – чув. кăштра “полова, відходи”, очевидно, запозичене раніше з фракійської (алб. kashtё “полова, солома”).

Рос. крица “грудка заліза, покрита шлаком”, укр. криця “сталь” – чув. хурǎç, хурçǎ (тат. korıç, каз. quryš та ін.) „сталь” (раніше „гострий”), стло kurč "твердий", "сильний", "крихки", "сталь".

Рос., укр. куга, кука “рогіз (Typha)” – чув. кука “рогіз (Typha)”, кр.-тат. kuğa, каз. qoğa “рогіз”.

Рос. кудрявый, курчвый, серб., укр. кудра, ч. kudrna, слвн. kodrasti, укр. кучерявий, хорв. kovrčava – Фасмер вважав це слово спорідненим слову кудель, котре пов'язував з кудло (Фасмар М. 1967, 399). З ним згідний Мельничук (Мельничук О.С.. 1989, 123), але це зовсім інше гніздо слів. Насправді мова має йти про запозичення з давньобулгарської – чув. кăтра "кучерявий" було запозичене у двух формах кутъра (дало кудря) і кутьра (дало кучера). Те саме походження має ім'я Катерина. Існує навіть сталий український вираз "кучерява Катерина".