Початкова сторінка

Валентин Стецюк (Львів)

Персональний сайт

?

Українські прізвища булгарського походження.


Пропонований список прізвищ був перевірений на відповідність чуваським словами і доповнений іншими варіантами розшифровок Олегом Дмитровичем Максимовим (Москва). Висловлюю йому сердечну подяку за допомогу.



Поштовхом до пошуків українських прізвищ булгарського походження стали знахідки слідів прадавнього населення України в топонімії (Стецюк Валентин. 2002, 13-20). В процесі цілеспрямованих пошуків було виявлено більше сотні назв, які не мають іншого тлумачення, як тільки засобами чуваської мови. Ця мова була залучена для розшифровок географічних назв, оскільки вона близька до мови давніх булгар, прабатьківщина яких була визначена графоаналітичним методом на лівому березі нижнього Дніпра (Стецюк Валентин. 1998, 50-52). Перші вдалі спроби розшифровок заохотили до розширення території дослідження. За весь час пошуків по всій Європі було виявлено більше тисячі можливих булгарських топонімів (див. Булгарська топонімія в Східній Європі, Булгарська топонімія в Центральній і Північній Європі, Булгарська топонімія в Карпатах і Угорщині). В процесі цих пошуків виникло припущення про можливість булгарських слідів також і в антропонімії. Підставою для такого припущення стало прізвище Бакусевич подібного до старовинних чуваських чоловічих імен Паккуç, Пакус, Пакаç в селі Гавареччина Золочівського району Львівської області. Назва села, в якому поширене ремесло чорнодимленої кераміки, має булгарське походження, бо розшифровується з допомогою чуваської мови приблизно як Гончарівка. Можливість існування прізвища Бакусевич і подібних до нього в інших місцях була перевірена в базі даних про прізвища України представленої в Інтернеті на Карті поширення прізвищ України. На карті позначена кількість і місця поширення кожного з українських прізвищ. Завдяки цій карті було виявлено, що прізвище Бакус в Україні мають 175 носіїв і з них 50 припадає на Пустомитівський район Львівської області (Ушковичі – 22, Неліпине -16), де існування булгарських поселень може бути підтверджене булгарською топонімією і археологічними даними черепинсько-лагодівської групи пам'яток, яку була визначена як булгарська (Стецюк Валентин. 2000, 20). Прізвищ Бакусевич зафіксовано 20, найбільше в Золочівському районі Львівської області (7). Очевидно, якась невелика частина булгар українізувалася, але зберігла свої питомі імена ще у дохристиянські часи, а з поширенням християнських імен вони стали додатковим ідентифікатором як прізвище. Значення вказаних імен у чуваських словниках не наводиться, можливо, вони походять від чув. пак "швидко" або пакка "лупити, дубасити, бити" у поєднанні з афіксом уç. Цей афікс, так само, як і – аç, – еç вживається для утворення іменників. Таким чином, можна бути впевненим, що і деякі інші українські прізвища існують ще з доісторичних часів, так само, як і назви сіл, в яких вони живуть. З метою пошуків таких прізвищ були розпочаті дослідження, перші результати яких подаються в цьому розділі.

За базу досліджень був взятий "Реєстр прізвищ Наддністрянщини" (Стецюк В. 2001, 156-214). Реєстр складався учасниками експедиції "Дністер" Товариства Лева (Львів) у 1989-2001 роках і містить в собі більше, ніж 2 тисячі різних прізвищ, які є типовими для населених пунктів Дністровського краю. При пошуку прізвищ можливого булгарського походження з реєстру були виписані слова явно не українського походження, яким шукались добрі фонетичні відповідності у чуваській мові як у окремих словах, так і у лексико-семантичному матеріалі словосполучень. З них були вибрані ті, що надаються для використання в якості власних імен, тобто такі, які характеризують певні людські якості або говорять про можливе походження людини чи рід занять. В процесі цієї роботи в коло досліджуваних прізвищ включалися випадково знайдені в засобах масової інформації, які з вигляду теж не здавалися українськими. Слова тільки з доброю фонетичною подібністю, але з сумнівною можливістю використання в якості імені відкидалися. Наприклад поширені в багатьох селах Наддністрянщини прізвища Ченчик, Чинчик, яким фонетично досить добре відповідає чув. ченчĕке "острога", навряд чи надаються для власного імені, тим більше, що ці прізвище можуть походить від слова чернець (пор. ченці).

В інших випадках можливі різні пояснення прізвищ, тому їх булгарське походження теж може залишатися під знаком запитання. Наприклад чув. пуç "голова" добре відповідає прізвищам Будзан, Будзяк, Будз, але воно може походити і від рум. buză "губа" або від слова будз для означення гуцульського сиру. Хоча останнє може мати як раз булгарське походження (головка сиру).

Нагадаємо основні фонетичні відповідності чуваської і української мов:

Букви ă та ě передають редуковані звуки а і е. Найчастіше вони відповідають українським о (у) і е відповідно, але можуть і випадати.

Чуваська буква у історично найчастіше відповідає звуку а, зрідка у.

Чуваська буква а може відповідати українським а і о.

Чуваські букви е та и відповідають українським е та і, хоче взаємні заміни можливі.

Приголосні звуки чуваської мови мало відрізняються від українських, але в чуваській мові колишній к згодом перетворився в х, а ґ в к, тобто слів з ґ в чуваській мові взагалі нема, за винятком запозичених. Інші особливості такі:

Чуваські букви, що передають глухі, на початку слова і між голосними звучать більш дзвінко (наприклад, п звучить близько до б).

Буква ç передає звук близький до українського зь або ць. Оскільки глухі звуки часто мають відповідність у дзвінкій парі, то ç може відповідати також українському дз.

Чуваський звук, який передається буквою ч інколи походить з давнього т.


Нижче подаються українські прізвища з даними про кількість їх носіїв В Україні і найбільшу поширеність на окремих територіях. Для них приведені слова чуваської мови, подібні яким у булгарській могли використовуватися як імена людей. Слова згруповані за можливістю характеризувати певні людські якості, походження або рід занять людини. Найбільш сумнівні виділені в окрему групу. Дані про поширення досліджуваних прізвищ поза межами України були взяті з сайту: "История фамилий".


Людські якості.


Балух, 689 носіїв прізвища в Україні, найбільше у Львові (149) і Яворівському районі Львівської обл. – чув. пăлух "поганий".

Балюх, 61 носій в Україні, найбільше у Тернополі (10) – чув. пăлух "поганий".

Беца, 944 носіїв, найбльше у Воловецькому районі Закарпатської обл. – чув. пěçě "стегно".

Ванчак, 49 носіїв, найбільше у Львові (17) – чув. ванчăк "дрібний".

Витрикуш, 524 носіїв в Україні, найбільше у Львові (100) і Львівській області – чув. витěр "зіркий", куç "око". В Росії зафіксоване в м. Солігач (Костромська обл.) в 1461 р. Фонетична відповідність неповна, але добрий семантичний зв’язок слів.

Гамалій, 668 носіїв, найбільше в Києві (93), Сумах (25) і Броварах Київської обл. (23) – чув. кăмăл "характер", ие "злий дух".

Гамалійчук, 35 носіїв, найбільше в Меневицькому районі Волинської обл. (19), особливо в селі Копилля (9) – чув. кăмăл "характер", ие "злий дух".

Гамалія, 26 носіїв, найбільше в Маріуполі (9) – чув. кăмăл "характер", ие "злий дух".

Ґера, 733 носіїв, найбільше у Яворівському районі Львівської області (117) і у Львові (99) – чув. кĕре "міцний, сильний"

Дзіндзя14 носіїв, 9 в Горохівськлму районі Волинської обл., Зінзюк, 174 носії, набільше в Хотинському районі Чернівецької обл. (56) – чув. çинçе "тонкий". В Росії вперше зафіксоване у формі Зінзюк в Сесторецьку (Леніградська обл.) в 1682 р.

Дзундза , 672 носії, найбільше м. Калуш Івано-Франківської обл. (141) – Чув.çунса "погорілець" (запропонував М.Д. Масксимов). В Росії вперше зафіксована у формі Дзунза в Балаково (Саратовська обл.) в 1602 р.

Кавкало, 76 носіїв, найбільше в Кельменцькому районі Чернівецької обл (35) – чув. хавхаллă "галасливий".

Карач 379 носіїв, найбільше в Івано-Франківській обл., особливо в селах Сновидів, Возилів і самому Івано-Франківську (разом 76) – чув. кăрач "бідный".

Карачун 1009 носіїв, по всій Україні, найбільше в Летичівчькому районі Тернопільської обл. (67) – чув. кăрач "бідний", ăн "свіломість, розум".

Кіцела, 95 носіїв, найбільше в місті Бурштин Івано-Франківської обл. (15) – чув. кĕçĕллĕ "хворий на коросту" В Росії зафіксоване в с. Горелое (Тамбовська обл.) у 1507 році.

Нарбут, 153 носії, найбільше в Києві (24) – чув. нар "красота", пăт "досконалий, повний".

Пацаган, 96 носіїв, найбільше в с. Олеша Тлумацького району Івано-Франківської обл. (21) – чув. пасăк "великий", ăн "свідомість", "розум".

Петьовка, 166 носіїв найбільше в Мукачівському районі Закарпатської обл. – чув. пĕтев "тіло, тулуб", О.Д. Максимов пропонує ще інше значення цього – "підвіска (амулет) до сурбану (жіноча пов'язка для голови)"

Сабала , 35 носіїв, найбільше в Борщівському районі Тернопільської обл. (10) і Перемишлянському районі Лвівської обл. – чув. сăпайлă "скромний, стриманий".

Сабало , 14 носіїв, найбільше в Бережанах Тернопільської обл. (7) і Перемишлянському районі Львівської обл. – чув. сăпайлă "скромний, стриманий".

Сагала, 90 носіїв, найбільше в с. Боянець (17) Жовківського района и в м. Сокаль (11) Львівської обл. – чув. сакăл "рябий".

Сагало, 60 носіїв, найбільше у Маньківському районі Черкаської обл. (15) – чув. сакăл "рябий".

Сакаль, 897 носіїв, найбільше в Свалявському районі Закарпатської обл. (457) – чув. сухал "борода".

Толпеко, 34 носії по всій Україні – чув. талпăн "кидатися, рватися, напружуватися", екки "характер"

Тимцюрак (Темцюрак теж), 109 носіїв, найбільше в Калуському районі Івано-Франкіської обл. (31) і сусідньому Жидачівському Львівської (21) – чув. тем "невідомо чий", çура "дитина" (тобто сирота) Добра фонетична відповідність і семантичний зв’язок слів з українським суфіксом.

Шеремет, 8833 носії, найбільше в Києві (696), Дніпрі (393), Харкові (236) – чув. шеремет "бідака, страждалець".

Цюрак, 275 носіїв, найбільше в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. (126) – чув. çурăк "розбитий, роздертий".


Походження


Керелюс, 43 носії, найбільше в Старосамбірському районі Львівської обл. , в селі Торчиновичі 13 – чув. хĕр "дочка, наречена", илӳ "взяття" + ç афікс для означення діючої особи. В цілому "жених".

Пелеш, 78 носіїв по всій Україні – чув. пĕлĕш "родич"

Тарабалка, 38 носіїв, найбільше в Заліщицькому районі (19) і саме в с. Шутроминці (12) Тернопільської обл. - чув. турă "божий" пулккă "стадо, зграя" (вихідне для слов. полк, герм. *fulka "народ"). Прізвище може характеризувати належність до певного роду.

Тарабалко, 12 носіїв, найбільше в Котелівському районі Полтавської обл. (5), також є кілька прізвищ в Заліщицькому районі Тернопільської обл. і в сусідньому Городенківськму Чернівецької - див. Тарабалка.

Халабура, 48 носіїв, найбільше в смт Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської обл. (17) – чув. халап "казковий", ăру "рід". Сполучення слів може характеризувати належність до легендарного роду.

Яхвак, 94 носії, найбільше в місті Самбір Львівської обл. (30) – чув. йăх "рід, плем'я", вак "дрібний". Семантичний зв’язок слів може характеризувати належність до незначного роду.


Різні


Баган, 715 носіїв, найбільше у Львівській обл., зокрема у Львові 45 і в Самбірському районі 45 – чув. пакан невідоме слово, пукан "чурбак".

Балан, 5530 носіїв, найбільше у Старожинецькому районі Чернівецької обл. (294), а також у Києві (292) і Одесі (253) 45 – чув. пăлан "олень".

Барда, 509 носіїв, найбільше в Первомайську Миколаївської обл. (39) – чув. Пăртта – ім'я людини.

Барта, 815 носіїв, найбільше в с. Форнош Мукачівського району (136) і в Мукачеві (97) Закарпатської обл. Таке прізвище (Barta) поширене також в Угорщині, але воно теж може мати чуваські корені, бо чуваська і угорська мови мають численну спільну лексику – чув. Пăртта – ім'я людини.

Бегін, 100 носіїв, найбільше в Тлумацькому районі Івано-Франківської обл. – чув. Пекине – чуваське чоловіче ім'я.

Бурак, 2283 носіїв, найбільше у Львові (167) – чув. пурăк "козуб".

Бурда, 2848 носіїв, найбільше у Харкові (167), Львові (145) і Києві (91) – чув. пуртă "сокира".

Галак, 1123 носії, найбільше в Новоселицькому районі Чернівецької обл. (153), зокрема в с. Маршинці (116), є також скупчення в Уманському районі Черкаської обл. (50) – чув. кăлăх "даремний". Приймаючи до уваги поширеність прізвища, такий сенс викликає сумнів. Дещо ліпше кăлăх "молот", яке в давнину могло мати дещо інше значення.

Джердж, 440 носіїв, найбільше в с. Возилів Бучацького району Тернопільської обл. (179). Є село Черче (Рогатинський район) – чув. çерçи "горобець". В Росії зафіксоване в Рассказово (Тамбовська обл.) в 1417 р.

Дзидза , 42 носії, найбільше в м. Чернелиця (13) Городенківського району, Івано-Франківської обл. – чув. çиç "блищати, сяяти".

Кармак, 21 носій, майже всі в Запорізькому і Оріхівському районі Запорізької обл – чув. кăрмăк "вугілля".

Кончак, 273 носії, найбільше у Львові (57) – чув. канчăк "мішок".

Курза, 108 носіїв, найбільшев Києві (31) – чув. хурçă "сталь".

Паранчук, 193 носії, найбільше у Львові (68) – чув. пăрăнчăк "ухил".

Пилат, 533 носії, найбільше у м. Городок Львівської обл. – чув. пил "мед", ăтă "посудина".

Покальчук, 337 носіїв, найбільше в м. Олевськ Житомирської обл. (80) – чув. пакăльчак "кісточка".

Пукан, 27 носіїв, найбільше в с. Сопів Коломийського району Івано-Франківської обл. (11) – чув. пукан "чурбак".

Саволюк, 413 носіїв, найбільше в с. Іванівці Барського району (37) і с. Гавришівка Вінницького району (30) Вінницької обл. – чув. савăл "клин".

Савон, 713 носіїв, найбільше в м. Токмак Запорізької обл. (65) і в с. Вишеньки Бориспільського району Київської обл. (50) – чув. савăн "радіти, веселитися".

Савончук, 76 носіїв, найбільше в с. Висоцьк Дубровицького району Рівненської обл. (21) – чув. савăн "радіти, веселитися".

Сарахман, 977 носіїв, дуже поширене в м. Самбір (50) і сс. Ваньовичі (39), Морозівці Самбірського району Львівської обл. – О.М. Максимов пропонує сарăх "пожовтіти", ман – афікс дієприкметника у заперечній формі.

Сюмар, 46 носіїв, найбільше в с. Скала Оратівського району Вінницької обл. (8) – чув. çумăр "злива, дощ, дощовий".

Таратута, 367 носіїв, найбільше у Дніпрі (28) і Харкові (28). Є українська страва таратута – чув. тăрă 1. "верх", 2. "чистий" і тутă "смак".

Халаїм, 253 носія, найбільше у с. Піщана Балтського району Одеської обл. (53) – чув. хăла "буланий, світло-коричневий", им "ліки".

Хамар, 40 носіїв, найбільше у Львові (17) і в Бережанах (13) – чув. хамар "наш, свій".

Харлан, 824 носія, найбільше В Києві (86), Запоріжжі (42), Кривому Розі (40) – чув. хурлан "журитися".

Ціздин, 231 носій, найбільше в с. Труханів Сколівського району Львовской обл. (119) – чув. çиç "блищати, сяяти", тĕн "віра, релігія".

Уже сама кількість українських прізвищ, які піддаються тлумаченню чуваською мовою, говорить про присутність давніх булгар на Україні, але і їх просторовий розподіл підтверджує зроблений іншими методами висновок про їх тривале перебування саме на Західній Україні. Зокрема про це свідчать германсько-чуваські лексичні зв'язки, яким мовознавці не знаходять переконливих пояснень (Егоров Геннадий. 1993., Корнилов Г.Е. 1973), запозичення з булгарської в інші індоєвропейські мови, а також скупчення булгарської топонімії по сусідству з прабатьківщиною давніх германців, характерна чуваська лексика, деякі елементи чуваської народної культури і таке ін. (детальніше див. Полеміка). Переважна більшість гаданих булгарських прізвищ сконцентрована на Західній Україні, і лише зрідка трапляється в інших місцях. Подібну закономірність, хоча і менш чітко виражену, ми спостерігаємо і в розташуванні топонімії. Заселяючи Західну Україну протягом декількох тисячоліть стародавні булгари створили тут ряд пов'язаних між собою археологічних культур досі невідомої етнічної належності. На початку III тис. до н.е вони стали творцями культури шнурової кераміки і поширили її в процесі своїх міграцій на величезному просторі від Скандинавії до передгір'їв Альп і від Рейну до Волги. Частина з них, що залишилася на території сучасної Львівської області, створила комарівську культуру (XV-XIII ст. до н. е.), а пізніше висоцьку (XXII-VI ст. до н.е). Після цього вони почали рух в степи України і стали відомі в історії під назвою скіфів (див. розділ Генезис скіфської культури). Інша частина булгар рушила в Угорщину, однак на Західній Україні нечисленне булгарське населення залишалося до приходу туди предків сучасних українців, про що говорить не тільки ономастика, але спільні елементи народної культури українців і чувашів (див. розділ Культурний субстрат). Саме ці булгари стали творцями культури карпатських курганів (II-V cт. н.е). Ілюстрацією всіх цих процесів є карта GoogleMap, яка наводиться нижче.



Сліди перебування булгар на Західній Україні в ономастиці і археології

На карті блакитними цятками позначені пам'ятники культури шнурової кераміки.

Фіолетовими цятками позначена булгарська топонімія з часів культури шнурової кераміки.

Зеленими квадратиками позначені населені пункти, в яких одночасно зберіглася як булгарська топонімія, так і антропонімія.

Зеленими крапками позначені населені пункти, в яких зафіксована булгарська антропонімія.

Бордові цятки – булгарська топонімія скіфського часу.

Помаранчеві цятки – пам'ятники культури карпатських курганів.


На приведеній карті видно, що середньодніпровська культура представлена досить багатьма пам’ятками, але у порівнянні із Західною Україною населених пунктів, в яких проживають носії прізвищ булгарського походження, небагато, хоча би мало бути більше. Це пояснюється тим, що у наявних джерелах складно знайти незрозумілі прізвища в районі Середнього Дніпра. Однак у самому Києві таких прізвищ достатньо (Шеремет, Нарбут, Карзан, Харлан та ін.) Носіями їх можуть бути переселенці з найближчої місцевості, але про те, що в Києві перебували булгари, а можливо стали навіть його засновниками, свідчить літописна легенда. За легендою місто заснували три брати Кий, Щек і Хорив. Ім’я останнього добре розшифровується чуваським хăрав "страх, переляк". Два інших імені при бажанні можна теж розтлумачити, але оскільки вони односкладові, тлумачень може бути кілька і вони не будуть переконливі. Але ось ім’я їхньої сестри Либедь, за яким названа київська річка, можна пояснити за допомогою чув.лĕпĕте "уголовина, видолинок". Пошуки можна продовжувати. Якщо це когось цікавить, звичайно.






Free counter and web stats