Пропозиції щодо розбудови Збройних Сил України від cерпня 1991 р.
Коли Верховна Рада УРСР 24 серпня 1991 року проголосила Акт про незалежність України, в її в її роботі була створена перерва, Ірина Калинець, яка була її депутатом, приїхала на пару днів до Львова. Я негайно пішов до неї зі своїми пропозиціями, що має бути зроблено в Україні в першу чергу. Я їх підготував на папері, але цей докуинт загубився , я відновлюю його зміст по пам’яті:
1. Взяти під контроль ту частину ядерної зброї СРСР, яка знаходилася в Україні. Мався на увазі політичний контроль.
2. Призначити міністра оборони України.
3. Міністр оброни має присягнути на вірність народу України.
Були ще два або три пункти, зміст яких я вже забув. Знаючи мене як професійного військового, вона поставилася до моїх пропозицій дуже уважно і запропонувала їхати з ними до Києва, щоб познайомити з ними В'ячеслава Чорновола і більш детально пояснити те, що я мав на увазі.
Не знаю з яких причин Чорновіл зі мною зустрітися не захотів і пропозицій моїх не взяв. Я був присутній на засіданні ВР як гість як раз тоді, коли Міністром оборони України був призначений генерал-майор Морозов, який тут же прийняв присягу на вірність народу України. Побачивши, що до розбудови Збройних Сил України залучають генералів, я заспокоївся, будучи впевненим, що військова справа не лишилася без уваги і довіряється професіоналам. Тоді для мене цього було досить. Але, як виявилося, 46-а ракетна армія (Вінницька) залишалася у підпорядкування Москви до 1994 року, майже до сумнозвісного "Будапештського меморандуму".
Тепер же, коли бачу, що наша армія виявилася не готовою до війни з Росією, я розумію, що розбудовою Збройних Сил України серйозно ніхто не займався і мені шкода, що я не довів свою справу до кінця. Між тим, деякі мої пропозиції актуальні і тепер. Подальша розбудова Збройних Сил України має йти під суворим контролем спеціального уповноваженого органу, членами якого мають бути особливо довірені особи. В умовах, коли Україна переповнена агентами Москви, довіряти цю справу будь-кому небезпечно.
Шукаючи той документ, я переглядав свій архів і знайшов документ, який був помилково позначив як переданий Ірині Калинець для розгляду на сесії Верховної ради 28-29 серпня 1991 р., однак насправді цей документ був підготовлений для розгляду на засіданні ініціативної групи відставних офіцерів, яку зібрав Петро Недзельский у Львові роком раніше, з наміром створити організацію українських офіцерів-незалежників. Те, що цей докумет був складений ще до розпаду СРСР видно з самого тексту, до того ж він мав значно більше пунктів, ніж в моїх пропозиціях 1991 року. Копію документу подаю нижче.
