Початкова сторінка

Валентин Стецюк (Львів)

Персональний сайт

?

Передвоєнний час


Дитячі враження


Я народився у 1937 р. в місті, яке тоді називалося Серго, а тепер – Стаханов Луганської області. Мої батьки переїхали на Донбас у 1932 р. з Кіровограда, після того, як батько закінчив там Робочий університет і отримав призначення на роботу в систему "Донбасенерго". В 1939-1940 він навчався на курсах у Москві і отримав нову на той час спеціальність інженера з релейного захисту електроенергетичних систем.

Пам'ятаю я себе щонайменше з трирічного віку, бо деталі святкування принаймні двох моїх довоєнних днів народження залишилися у моїй пам'яті. Під впливом цих та деяких інших подій я вже тоді мав враження, що належу до забезпеченої родини. Це враження підсилилося за контрастом післявоєнних часів, коли родина за достатком не відрізнялася від інших. Хіба в гірший бік. Причини цього тоді пояснив мені батько. Хоча до війни і після війни він був на тих самих посадах, різниця в заробітній платні була істотна. До війни преміальні за безаварійну роботу доходили до 100% окладу, крім того, були ще доплати за якусь економію і щось подібне. Цю різницю я для себе пояснюю тим, що в умовах "холодної війни" економити вже почала держава і саме на заробітній платні службовців, адже гроші були потрібні для розвитку в першу чергу військової промисловості.




Я з мамою і сестричкою. Праворуч сусідський хлопчик теж хоче потрапити в об'єктив


Наскільки відмінними були матеріальні умови довоєнного і післявоєнного життя, демонструють мої дитячі фотографії. До війни у батька був фотоапарат "Фотокор", яким він зробив багато родинних знімків. Під час війни фотоапарат був втрачений і за період з 1941 до 1953 р. я маю лише одну свою буквально мініатюрну фотографію, видруковану з 36-мм плівки без збільшення. Хоча в школі майже кожен рік робилися групові знімки класу, щоб викупити їх у нас завжди бракувало грошей.

Мої спогади про той час цікаві тим, що вони передають загальний тодішній піднесений настрій людей. Певне покращення життя після голоду 1933 р. безперечно було. Радіо, яке було завжди включене, постійно транслювало бадьору і життєрадісну музику. Згадуючи сердечні стосунки між сусідами, я думаю, що під впливом комуністичної пропаганди люди вірили, що ось-ось настане омріяне щасливе майбуття. Ідеологічну обробку населення відчував навіть я. Незважаючи на свій вік, я вивчив вірш про Сталіна, в якому йшлося про те, коли усі люди сплять, то наш вождь не спить, бо він усе думає про нас, простих людей. Звичайно, людям подобалося, що хтось там про них думає. Цей вірш я мав би прочитати, ставши на стілець, на велелюдному дитячому ранку, але засоромився це зробити, незважаючи на умовляння моєї мами.

Перед війною мама бачила вночі якесь видіння, про яке пізніше часто розповідала і оцінювала як пророцтво початку війни. Що це було за видіння, я вже забув, але добре пам'ятаю своє власне, але тепер не знаю точно бачив і пережив я його до чи після початку війни. Я прокинувся вночі і побачив довкола себе полум'я, в якому біснувалися різні потвори. Щось на зразок пекла. Видіння довго не пропадало і, як мені не було страшно, я встав з ліжка і пішов в іншу кімнату до мами. Коли я йшов, полум'я ніби розступалося переді мною і я благополучно подолав цей шлях. Що це не був сон я абсолютно впевнений, бо на рано я таки прокинувся у ліжку мами, але про свою нічну пригоду чомусь нікому не розповідав. У мене тільки є сумнів, що це було до війни. Справа в тім, що на самому початку війни я бачив великі плакати зі карикатурами на Гітлера та його найближче оточення. Всі вони зображалися у вигляді страшних звірів – вовка, кабана, змія тощо, і я думав, що почалася війна зі звірами, поки старші хлопці не переконали мене, що німці теж люди. Може моє видіння з'явилося ще до цього пояснення, бо звірі в тому полум'ї були.

Має ще досить багато згадок про довоєнні часи, але вони нікому не будуть цікаві.