Майкопська загадка

Афанасіївська культура існувала зі середини III-го і до початку II тис. до Р.Х. на великому просторі, який включав, крім Алтаю, також Монголію і Сіньцзян. Можна припускати, що частина майкопців через Джунгарські ворота увійшла на територію Сіньцзяну, де зустрілася з людьми монголоїдного типу, які стояли на більш низькому щаблі культурного розвитку. Прибульці принесли з собою племінну організацію, технологію бронзи, навички скотарства та землеробства. Очевидно, прихід майкопців на територію Китаю послужив серйозним поштовхом до створення держави Шан в 18-му ст. до Р.Х. Перемішуючись з автохтонами і приймаючи монголоїдні риси, майкопці засвоювали також і мову численного місцевого населення, зробивши на неї, однак, великий вплив. Сліди цього впливу мови майкопців тепер видно в сино-тибетських мовах і цей вплив був настільки суттєвим, що дає підставу говорити про генетичну спорідненість північнокавказьких мов з сино-тибетськими.

Отримані графоаналітичним методом моделі кавказьких мов дозволяють стверджувати, що вони сформувалися в долинах Головного Кавказького хребта, тобто предки носіїв сучасних абхазо-адигської і нахсько-дагестанської груп мов були споконвічними поселенцями на своїх теперішніх териториях, а їх спільна колись мова могла бути одним з найдавніших діалектів ностратичної прамови.

Ліворуч:Срібна посудина з пейзажем з Майкопського кургану (курган Ошад).
Державний Ермітаж. Росія.

Прийнявши це припущення, ми можемо думати, що до моменту переселення носіїв ностратичних мов з Передньої Азії до Східної Європи також і схили Північного Кавказу, і степи Передкавказької рівнини були вже заселені якимось спорідненим з кавказцями етносом. Саме тому індоєвропейці, уральці і алтайці повинні були рухатися далі на північ. З тієї ж причини предки вейнахів і дагестанців залишилися в горах, а не оселилися на рівнині по берегах Терека, Куми, Кубані. Даних, що дозволяють судити про мову цього зниклого етносу, нема, але можна зробити певні припущення у звязку з наявністю спільних рис між сино-тибетськими та північнокавказькими мовами, встановлених лінгвістами. Російський вчений Сергій Старостін навіть припустив, що сино-тибетські и кавказькі мови мають одного спільного предка і об'єднав їх в одну монофілетичну групу сино-кавказьких языков. Його гіпотеза не знайшла широкої підтримки у вченому світі, але факти подібності між сино-тибетськими і кавказькими (північнокавказькими) мовами потребують пояснення і можна спробувати його знайти.

Відомо, що в Передкавказзі і на Північному Кавказі в 4-му тис. до Р.Х. була поширена культура ранньобронзового віку, названа майкопською. Від назви цієї культури приймемо умовну назву «майкопці» для позначення населення, що проживало в Передкавказзі і, можливо, говорило мовою, близькою північнокавказьким, найбільш територіально близьким. Краніологічні дослідження черепів носіїв майкопською культури показали, что вони "відрізняються від всіх груп синхронного і більш пізнього степового і лісостепового населення Східної Європи"(Казарницкий А.А. 2010, 154). Генетично майкопці не пов'язані з сусідніми носіями ямної культури, в яких ми визнали тюрків. За деякими ознаками краніологічного комплексу майкопці близькі синхронним групам населення Південної Туркменії. Цей та інші факти дозволяють зробити наступний висновок:

… з огляду на своєрідність «майкопцев» в Східній Європі і на їх незначну схожість з південними европеоидами Кавказу і Середньої Азії, а також відоме тяжіння матеріальної культури майкопсько-новосвободненскої спільноти до Близького Сходу [Мунчаев, 1994, с. 170], походження носіїв майкопською культури з певною часткою умовності можна пов'язати з територією Передньої Азії (там же, 155).

Якщо це припущення вірне, то майкопці мали заселити Північний Кавказ ще до того, як почали свою міграцію носії ностратичних мов у Східну Європу. Беручи до уваги локалізацію прабатьківщину носіїв сино-тибетських мов в Передньої Азії, не можна виключато того, що майкопці були монголоїдами.

Масова тюркська експансія в усіх напрямках з прабатьківщини на території між Дніпром і Доном почалося з кінця 3-го тис. до н.е. В Європі ця експансія була пов'язана з поширенням культури шнурової кераміки. Деякі тюркські племена рушили на північний схід у басейн Волги. Їхні нащадки відомі в наш час як волзькі татари. Велика частина тюркських народів перейшла Дон і поширилася в Сальських степах і в Передкавказзі. Вони витіснили корінних майкопцев за Волгу на безлюдні землі Казахстану. Деякі тюркські племена (серед них кипчаки, сельджуки, огузи, туркмени), можливо, зупинилася на території Північного Кавказу, але більша частина тюрків послідувала за майкопцями. Тюрки і майкопци рухалися на схід і південний схід одночасно, але майкопци завжди залишалися південніше від тюрків. Їх шлях можна простежити по андронівській культурі та культурі Заманбаба, створених народами європейської зовнішності, що прийшли із Заходу, як це доведено археологами.

Причини та напрямки перших міграцій тюркських племен розглядалися в розділі "Етнічна належність неолітичних та енеолітичних культур Східної Європи". Булгари перейшли на правий берег Дніпра, предки волзьких татар рушили до Волги в північно-східному напрямку, а основна маса тюрків в пошуках нових пасовищ перейшла Дон, а далі їх частина просунулася в Передкавказзя, витісняючи звідти племена майкопців в закаспійські степи, в той час як інші племена слідом за майкопцями перейшли Волгу і мігрували далі на схід.

З кінця 3-го тис. до Р.Х. в Монголії виразно простежуються дві великі етнічні спільноти. Одну з них представляли монголоїди, іншу – європеоїди (Новгородова Э.А., 1981, 214), з якими можна пов'язувати майкопські племена, які рухалися попереду тюрків в напрямку до Алтаю, де вони стали творцями афанасієвської культури бронзового віку. Фахівці пов'язують її створення з хвилею пізньоямного-катакомбного населення, що пройшла від Приуралля далеко на схід (Кузьміна Е.Е., 1986, 186). Ця культура існувала c середини III-го і до початку II тис. до Р.Х. на великому просторі, який включав, крім Алтаю, також Монголію і Сіньцзян. Можна припускати, що частина майкопців через Джунгарські ворота увійшла на територію Сіньцзяну, де зустрілася з людьми монголоїдного типу, які стояли на більш низькому ступені культурного розвитку. Прибульці принесли з собою племінну організацію, технологію бронзи, навички скотарства і землеробства. Очевидно, прихід майкопцев на територію Китаю послужив серйозним поштовхом до створення держави Шан в 18-му ст. до Р.Х. Змішавшись з автохтонами і прийнявши монголоїдні риси, майкопці засвоїли також і мову численного місцевого населення, зробивши на нього, однак, великий вплив. Сліди впливу мови майкопців тепер видні в сино-тибетських мовах і цей вплив був настільки суттєвим, що дає підставу говорити про генетичне споріднення північнокавказьких мов з сино-тибетськими, але насправді можна говорити про зрідненість.

Ліворуч: Мальована кераміка культури Баншань
Фото з Вікіпедії

Серед культур Яншао неолітичного Китаю виділяється окрема культура "Баншань з характерною мальованою керамікою періоду 2500-2000 рр. до н.е. Є великі цвинтарі на пагорбах верхнього басейну річки Хуанхе в провінції Ганьсу. Найбільш поширеними були великі кулясті урни пофарбовані жирними спіралями або іншими кривими лінями в червоний, чорний, фіолетовий, або коричневий кольори.

Праворуч: Трипільська кераміка

Зустрічаються геометричні візерунки або стилізовані фігури людей, риб і птахів; поливання відсутнє. Ручки низько посаджені на корпусі урн, а нижня частина корпусу залишається без обробки – як в більшісті грецького похоронного посуду, до якого є певна подібність. Вражаючі паралелі цій кераміці були знайдені в Туркестані, на Кавказі і на Україні (Пор. горщики культури Баншань і трипільської культури на приведених малюнках). Причини подібності досі не мають пояснення. Можна припускати, що стиль і технологію кераміки принесли із собою майкопці. Однак і подібність майкопської і трипільської кераміки теж потребує пояснення.