Міжнародна співпраця на Дністрі
Громадська екологічна експедиція "Дністер" Товариства Лева працює на Дністрі щорічно з 1988 р. В ній в різні роки працювали професійні гідрохіміки, гідробіологи, геологи, геоморфологи, ботаніки, зоологи, гідрологи, іхтіологи з різних країн – України, Молдови, Росії, Польщі, Словаччини, Німеччини, Великобританії, США, Естонії. Особливо плідною була співпраця з німецькими екологами, яка розпочалася в 1993 р., коли група студентів Марбурзького університету проходила в експедиції практику. Подальший розвиток співпраці українських і німецьких вчених мав наслідком українсько-німецький проект "Трансформаційні процеси в басейні Верхнього Дністра", пілотна фаза якого розпочалася в 1995 р. В подальшому цей проект взяла під свою опіку ЮНЕСКО і він з перервами працював до 2006 року.
По закінченні проекту зусиллями українських та німецьких вчених була видана книга "Transformation processes in the Western Ukraine" обсягом 600 сторінок і з додатковою інформацією на компакт-диску. В книзі в окремих статтях спеціалістів різних галузей поданий аналіз сучасного екологічного стану басейну Дністра, а також рекомендації з ведення природозберігаючого землекористування, базовані на концепції сталого розвитку.
Цей приклад наглядно ілюструє, як може бути розвинута громадська ініціатива на міжнародному рівні. Для цього треба лише зацікавити іноземного партнера з Центральної і Західної Європи можливостями, яких він не має в своїй країні. Тоді знайдеться і бажання працювати і необхідне фінансування. Співпраця з сусідніми країнами – Польщею, Молдовою, Білоруссю викликається спільними інтересами і може бути організована на їх основі. Товариство Лева певний час налагодило співпрацю з польськими екологами на річці Буг, яка протікає по території України і Польщі, а на великій ділянці по Бугу проходить границя між обома державами. Спільне зацікавлення екологічним станом річки і стало основою польсько-української екологічної співпраці у формі спільних екологічних експедицій, конференцій та семінарів, в яких брали участь як вчені державних наукових закладів і продоохоронних установ, так і члени неурядових організацій України і Польщі. При цьому основний тягар фінансування взяла на себе польська сторона.
Оздоровлення екологічної ситуації в басейні Дністра можливе при умові тісного співробітництва природоохоронних організацій України і Молдови, як державних, так і громадських. Початки такої співпраці були закладені ще в часи Радянського Союзу, коли був заснований Міжреспубліканський комітет захисту Дністра, який очолив професор Іона Дедю. До розвалу Радянського Союзу комітет встиг організувати кілька екологічних експедицій "Дністер", метою яких було вивчення екологічного стану Дністра та його прибережної смуги, пригирлових ділянок його приток, вивчення гідрологічного режиму, якості вод і грунтів, дослідження стану тваринного і рослинного світу, взяття на облік усіх потужних джерел забруднення тощо. На основі досліджень планувалося розробити концепційні рекомендації щодо регіональної екологічної політики в басейні Дністра. Однак подальший розвиток політичних подій порушив існуючі зв'язки між природоохоронцями України і Молдови, Комітет захисту Дністра розпався, співпраця екологів обидвох держав була лише спорадичною. Так, в 1996 році була проведена спільна українсько-молдовська експедиція "Тірас-96", яка закінчилася трьохденною конференцією у Вадул-луй-Воду (Молдова). За матеріалами роботи експедиції і конференції був виданий спільний науковий збірник. В грудні 2000 р. в Одесі відбулася конференція з довгою назвою "Роль НДО в покращенні стану екосистеми басейну річки Дністер і лобіювання доопрацювання "Конвенції про використання водних і біологічних ресурсів і збереження ландшафтного і біологічного різноманіття річки Дністер", на якій були присутні представники Молдови і невизнаної Придністровської республіки. В 2001 р. знову була проведена українсько-молдовська експедиція по Дністрі. Всі ці заходи проводилися поза межами якихось міждержавних угод, не мали і не могли мати вагомих наслідків. Єдиним їх позитивним моментом був обмін інформацією, якої і українські і молдовські природоохоронці накопичили достатньо.
Без фінансування міжнародними фондами співпрацю неурядових екологічних організацій налагодити тяжко. Однак співпраця могла би вестися на рівні державних природоохоронних установ з використанням накопичених результатів роботи громадських організацій. З огляду на обмежені фінансові можливості України і Молдови, використання коштів мало би бути максимально ефективним. Для цього спільна екологічна політика в басейні Дністра повинна базуватися на глибокому знанні не тільки екологічного стану Дністра, але і природних процесів, які відбуваються в річці, її притоках та у прибережній смузі.
Приймаючи до уваги природні особливості Дністра, співпраця України і Молдови на поліпшення екологічної ситуації в басейні цієї річки має вестися диференційовано. Враховуючи високу здатність верхнього і середнього Дністра до самоочищення від деяких органічних і неорганічних забруднень, Україні слід, в першу чергу подбати про зменшення забруднення Дністра нафтопродуктами і фенолами, для чого необхідне переобладнання нафтопереробних заводів, установка очисних споруд на підприємствах, які використовують в технологічному циклі фенольні сполуки, проведення спеціальних адміністративних заходів проти поширеної звички миття техніки в річках. Натомість для Молдови завдання має бути тяжчим, бо вимагатиме великих інвестицій на побудову потужних очисних споруд на усіх великих підприємствах і в усіх великих придністровських містах. Враховуючи те, що Дністер є основним джерелом водопостачання для Одеси, Україна мала би бути зацікавленою в побудові таких споруд у Молдові, і тому мала би вносити певну частку інвестицій на такі цілі. Очевидно, що співпраця України і Молдови в екологічній сфері має базуватися на основі державної угоди між обома державами.
