Наскільки "неспроможна" українська держава?

Західна аналітична група. 06.10.08

Дві провідні американські політологічні інституції, журнал Foreign Policy і Американський Фонд Миру The Fund for Peace) опублікували черговий, четвертий поспіль експертний рейтинг "недієздатних" або "неспроможних" держав світу, знаний як Failed States Index 2008. Цей індекс покликаний відображати міру нездатності урядів держав управляти підвладною територією, зберігати монополію на використання сили і контролювати соціально-демографічну, економічну та політичну ситуацію в країні. У порівнянні з минулорічним рейтингом Україна піднялася на дві позиції та посіла 108 місце з кінця рейтингу для 177 країн. Для порівняння, Росія перебуває тепер на 72-му місці поруч зі Свазілендом та Коморськими островами, перестрибнувши за останній рік одразу через 10 рядків. Китай, якому пророкують велику майбутнє, стоїть нижче Росії – на 68-му місці. З країн СНГ вище України стоїть лише Вірменія (109 місце). Можна вказати також, що Латвія займає 136-те місце, Естонія – 139-те, Литва – 143-те, а наш західний сусід Польща стоїть на 145-ій позиції. Очолюють рейтинг Швеція, Фінляндія й Норвегія (відповідно, 175-те, 176-те і 177 місця).

Як бачимо, попри перманентну політичну кризу в Україні, "спроможність" нашої держави у порівнянні з іншими постсовєцькими державами непогана і потихеньку зростає. Для загальної оцінки спроможності держав експерти аналізують здатність політичного керівництва в інтересах держави ефективно використовувати "ключову п’ятірку" державних інституцій – армію, поліцію, цивільні служби, судову систему й систему лідерства для забезпечення безпеки держави та її громадян (що мається на увазі під "лідерством" залишається неясним). Для аналізу вони залучають десятки тисяч одиниць відкритих публікацій, в яких наявна оцінка ситуації в державах, систематизована за дванадцятьма індикаторами, які подаються нижче з ширшим тлумаченням їх змісту:

Соціальна група

• Тиск, зумовлений високою густиною населення у порівнянні з недостатньою продовольчою базою або іншими життєво важливими ресурсами.

• Тиск, зумовлений локальними парадигмами суспільної поведінки, який впливає на свободу участі в загальних формах суспільної активності (виробництво, рухомість населення, соціальна взаємодія, релігійні культи тощо).

• Тиск, зумовлений локальними парадигмами суспільної поведінки і матеріальним оточенням, включаючи прикордонні суперечки, володіння землею або її оренду, доступ до зручних ринків збуту, управління релігійними або історичними регіонами, зростання екологічної небезпеки.

• Тиск від деформованого розподілу населення, як от випинання на демографічній піраміді для різних вікових категорій, або різний рівень зростання населення в конкуруючих соціальних групах.

2. Масовий рух біженців або інтернованих осіб, що створює комплекс витоку населення

• Форсоване викорінення великих спільнот як результат випадкового або цілеспрямованого насильства і/або репресій, зумовлене нестачею продуктів харчування, хворобами, браком чистої води, боротьбою за земельні ресурси й безладдям, що може розвинутися у великі гуманітарні та загрозливі для безпеки країн проблеми як у них самих, так і між ними.

3. Успадкована спрага помсти скривджених або параноїдальних груп

• Історія скривджених соціальних груп ґрунтована на нещодавніх або колишніх несправедливостях, які можуть вести свій початок від минулих століть.

• Приклади жорстокості, вчиненої безкарно супроти соціальних груп.

• Специфічні групи, визначені державними владами або домінуючими групами для переслідування й репресій.

• Інституціалізована політична винятковість.

• Публічне трактування "офірними цапами" тих груп, що досягли багатства, статусу або влади, "доведене" політичними памфлетами та стереотипною чи націоналістичною риторикою.

4. Хронічний та стабільний відтік людських ресурсів

• "Відтік мозків" професіоналів, інтелектуалів та політичних дисидентів, які бояться переслідувань або репресій.

• Добровільна еміграція "середнього класу", практично найбільш продуктивного сектору населення, як от підприємці, бізнесмени, митці й торгівці, зумовлена економічним погіршенням.

• Зростання спільнот у екзилі (вимушеній політичними чинниками еміграції).

Економічна група

5. Нерівномірний економічний розвиток різних сфер діяльності

• Кланово-орієнтована нерівність або навмисна нерівність в освіті, працевлаштуванні та економічному статусі.

• Зубожіння соціальних груп, позначене рівнем бідності, дитячою смертністю, рівнем освіти.

• Зростання соціального націоналізму, ґрунтованого на реальній або гаданій нерівності різних груп населення.

6. Гострий і/або глибокий економічний спад

• Ознака прогресуючого економічного спаду суспільства, назагал вимірюваного доходом на душу населення, ВВП, державним боргом, дитячою смертністю, рівнем бідності, зниженням ділової активності та іншими економічними показниками.

• Раптове падіння цін на товари, доходів від торгівлі, іноземних інвестицій або сплати боргів.

• Колапс або девальвація національної валюти.

• Екстремальні соціальні труднощі, пов’язані з суворими економічними програмами.

• Зростання тіньової економіки, включаючи торгівлю наркотиками, контрабанду і втечу капіталів.

• Зростання рівня корупції та заборонених трансакцій серед загалу населення.

• Неспроможність держави видавати зарплатню державним службовцям і військовикам або виконувати інші фінансові зобов’язання щодо своїх громадян, як от виплату пенсій.

Політична група

7. Криміналізація і/або делегітимізація держави

• Масова та ендемічна корупція або спекуляція серед правлячої еліти.

• Спротив правлячої еліти прозорості, підзвітності та політичній репрезентативності.

• Широко розповсюджена втрата народної довіри до державних інституцій і процесів, як от, наприклад, широке бойкотування виборів, масові публічні демонстрації, постійна громадянська непокора, нездатність держави збирати податки, ухиляння молоді від військового призову, поява збройних повстань.

• Зростання мафіозних структур, пов’язаних із правлячою елітою.

8. Прогресуюче погіршення державних служб і громадських послуг

• Погіршення базових державних функцій, які стоять на службі народові, включаючи захист громадян від тероризму і насильства, та занедбання таких істотних послуг, як охорона здоров’я, освіта, санітарні умови, громадський транспорт.

• Державний апарат обмежується до функцій, які служать правлячій еліті, до якої можна віднести службу безпеки, президентський штаб, центральний банк, дипломатичну служба, митницю та податкова інспекцію.

9. Припинення або вибіркове застосування влади закону і зростання порушень прав людини

• Поява авторитарного, диктаторського або військового правління, в якому конституційні й демократичні інституції та процеси припиняються або стають маніпульованими.

• Спалах політично інспірованого (опозиційного до кримінального) насильства супроти невинних громадян.

• Зростання кількості політичних в’язнів або дисидентів, яких переслідують за послідовне відстоювання міжнародних норм і практики.

• Поширення зловживання юридичними, політичними та соціальними правами, включаючи індивідуальних осіб, групи або культурні установи (наприклад, утиск преси, політизація юриспруденції, внутрішнє застосування війська для політичних цілей, публічні репресії політичних опонентів, релігійні або культурні переслідування).

10. Служба безпеки діє як "держава в державі"

• Поява еліти або преторіанського гвардії, які діють безкарно.

• Поява спонсорованої або підтримуваної державою приватної міліції, яка тероризує політичних опонентів, підозрілих "ворогів" або громадян, підозрюваних у симпатії до опозиції.

• Поява "арії всередині армії", яка служить інтересам домінуючої військової або політичної кліки.

• Поява конкуруючої міліції, сил типу ґерільї чи приватних армій, які збройною боротьбою або тривалими силовими кампаніями протистоять державним силам безпеки.

11. Утворення кланових еліт

• Фрагментація правлячої еліти та державних інституцій за клановою системою<.з>

• Використання правлячою елітою націоналістичної політичної риторики, часто в термінах національного возз’єднання, (наприклад, "Велика Сербія") або громадської солідарності (наприклад, "етнічна чистка" або "захист віри").

12. Втручання інших держав або зовнішніх політичних діячів

з ризиком порушення внутрішнього балансу сил або розв’язання конфлікту чужинськими арміями, державами, групами осіб або реаліями.

• Інтервенція жертводавців, особливо, якщо є наявною тенденція до надзалежності держави від іноземних допоміжних або миротворчих місій.

Ставлячись із повагою до оцінки експертів щодо "дієздатності" України та не сумніваючись у їхній об’єктивності, мусимо все ж висловити сумнів щодо коректності матеріалів, взятих ними до аналізу. Можна припускати, що через незнання експертами української мови, вони більше користалися російськими джерелами, на об’єктивність яких сподіватися не доводиться. Крім того, особливо критичний погляд Заходу на Україну може мати причиною небажання мати в Європі нову потужну державу, якою Україна потенційно може стати. Маючи це на увазі, можна спробувати провести побіжний аналіз значень дванадцяти індикаторів для України у порівнянні з нашими далекими і близькими сусідами. Оскільки журнал Foreign Policy ще не опублікував повного рейтингу за 2008 рік зі значеннями для усіх 12-ти індикаторів, використаємо дані рейтингу за 2007 рік, які подів Американський Фонд Миру і які істотно не відрізняються від рейтингу 2008 р. (див. вибіркову таблицю на сайті Західної аналітичної групи)

Отож, розглянемо почергово значення усіх 12-ти індикаторів для України.

1. Демографічний тиск, оцінений у 6,5 пунктів для України, здається дещо завищеним (це 87-е місце за цим показником). Україна не має проблем з прохарчуванням власного населення і це дуже істотна категорія, тому вплив інших демографічних проблем не мав би бути аж таким великим, щоб ставити Україну поруч з Парагваєм, Намібією, Албанією і Перу. Не можна сказати, що у нас демографічний тиск набагато більший, ніж в Польщі (4,9 пунктів). Оцінка хоча би у 6 пунктів не була б надмірною.

2. За рухом біженців (3,6 пункти) Україна стоїть на 115-му місці. Це непогане місце, приймаючи до уваги, що навіть Німеччина і Великобританія мають більший показник. Дійсно масового руху біженців з України нема (іноземні заробітчани – це інша категорія).

3. За спрагою помсти скривджених Україну наділили аж 7-ма пунктами, що виглядає вкрай несправедливим, бо помітних рухів до сатисфакції великих груп населення в Україні непомітно. Очевидно тут зіграв традиційний погляд на українців як на антисемітів. Ізраїль, до речі має 9 пунктів за цим показником, що не набагато більше від України, але реалії свідчать про те, що порівняння ситуацій в Україні та Ізраїлі явно не на користь останнього. Якщо вже Україну не можна поставити на один рівень з Польщею чи Литвою, то зменшити індикатор мінімум два пункти було би вповні обґрунтовано.

4. Хронічний та стабільний відтік людських ресурсів. В цьому питанні сперечатися не можна, приймаючи до уваги значну кількість українських заробітчан поза межами України.

5. З оцінкою нерівномірності економічного розвитку України сперечатись важко, бо вона, дійсно, має місце, але чи тягне на 7 пунктів? Однак, приймаючи до уваги рейтинги США і Росії за цими індикаторами, можна з такою оцінкою погодитися.

6. Про гострий і/або глибокий економічний спад в Україні взагалі не може бути мови, бо вже кілька років економіка України перебуває на підйомі. Однак, очевидно, на оцінку вплинув високий рівень корупції в Україні, бо так само "несправедливими", а може й більше, експерти виявилися і до Казахстану, де при вищих темпах економічного розвитку більшою залишається корупція.

7. З оцінкою криміналізації України треба беззастережно погодитися. Та сама картина, що в Росії, Казахстані.

8. Прогресуюче погіршення громадських послуг. Приймаючи до увагу оцінку наших сусідів, треба визнати, що Україну оцінили достатньо високо. Треба думати, що тут зіграла роль традиційна гостинність українців.

9. Припинення або вибіркове застосування влади закону і поширення порушення прав людини. За цим індикатором Україна оцінена на рівні наших найближчих сусідів і оцінка, без сумніву, відповідає дійсності.

10. Служба безпеки діє як "держава в державі". Цей індикатор для України серед усіх має найнижче значення. Однак, приймаючи до уваги, що силові структури в нашій державі тільки формується, їх впливи на події у державі просто мізерні. Радше служба безпеки сама є лише знаряддям деяких владних структур, тому цей індикатор мав би бути ще нижчим, принаймні, бути на рівні таких держав як Польща, Чехія, Словаччина.

11. Утворення кланових еліт. Тут індикатор України найвищий з усіх інших, і заперечувати таку оцінку експертів нема підстав.

12. Втручання інших держав або зовнішніх політичних діячів. Втручання, дійсно, має місце і, можливо, у більшій мірі, ніж це видалося експертам.

Загалом можна сказати, що експерти могли "передати" Україні десь зайвих 3-3,5 пунктів. Це означає, що ми могли би піднятися в рейтингу приблизно ще на десять рядків, тобто, випередивши Намібію, Індію, Вірменію та деякі інші країни, могли б посісти місце десь перед Бразилією, що в цілому зовсім непогано для нашої молодої держави.

Тепер пару слів про наші перспективи. Звичайно, Україна може піднятися у рейтингу Failed States ще вище, наблизившись до провідних європейських країн. Можливості для цього такі.

По-перше, треба подолати криміналізацію України і пов’язану з нею корупцію. Журнал Foreign Policy провів опитування серед своїх читачів про найістотнішу причину низьких рейтингів Failed States і воно показало, що 3377 опитаних (42,4%) вважають такою причиною корупцію. Для порівняння – на друге місце опитувані поставили брак базової освіти (14%). Про боротьбу з корупцією сказано вже чимало, і позитивні наслідки її подолання добре відомі. Щоправда, прогресу у цій боротьбі поки що нема.

Друга наша можливість піднятися в рейтингу полягає у поверненні українських заробітчан додому. Цей процес вже триває і для його прискорення економічні передумови існують. Коли ми досягнемо рівня європейських цін і європейської зарплатні, більшість заробітчан повернуться додому, бо мають тут своє господарство і родину.

І третє найскладніше – українцям треба позбуватися репутації антисемітів. Взагалі, змінити будь-яку репутацію важко, а в очах євреїв – особливо. Можливо, на ставлення євреїв до своїх кривдників впливає архаїчна систему так званого таліону – помста повинна бути рівнозначною злочину, відповідно до Біблійної установи "око зо око, зуб за зуб". Християнський принцип всепрощення ними ще не засвоєний так, як це зробили українці. Звичайно, євреї не прагнуть помсти над українцями за нищення їхніх предків у часи Хмельниччини та Коліївщини, але добре про це пам’ятають, і ця пам’ять значною мірою визначає їхнє ставлення до українців. Про це треба пам’ятати і українцям.

Загалом же треба сказати, що й за індексом Failed States, і за критеріями НАТО та ЄУ Україна ще не досягла рівня європейських держав, хоча рух у цьому напрямку помітний. Прискорити його можна, усвідомивши наші "слабі місця". У цьому сенсі більш детальний аналіз рейтингу Failed States може бути дуже корисним для нашої держави.