Репутація і спроможність України
Опубліковано у "Фразі" 30.10.08 http://fraza.ua/analitics/30.10.08/58596.html
Сторонній спостерігач, дивлячись на події у Верховній Раді може подумати: Нащо країні парламент, якщо в ньому працюють непарламентськими методами? Совісна ж людина в Україні, спостерігаючи наш політичний параліч, спричинений виключно надмірними амбіціями або ослячою впертістю, соромиться за поведінку чільних керівників держави, лідерів численних партій та і дрібніших політиків також. Вона розуміє, що поведінка цих «державних мужів» підриває репутацію країни у світі, і це негативно відгукується на наших темпах інтеграції у Європу, ускладнює ділові контакти у сфері бізнесу, гальмує розвиток торгівельних зв’язків, спричинює прискорений «витік мозків» та інші небажані для нас явища. Політики, судячи з усього, совісті не мають і , відповідно, ці проблеми мають для них значно нижчий пріоритет, ніж особистий успіх або власні матеріальні здобутки.
Ці міркування можуть здатися занадто абстрактними, бо на перший погляд реальна репутація країни є занадто ефемерним поняттям, щоб її суб’єктивна оцінка істотно впливала на міждержавні стосунки у світі. Однак це не так. Дванадцять років тому англієць Симон Ангольт (Simon Anholt) вигадав вираз "nation branding", щось на зразок «характеристики народів». Виходячи з того, що успіх кожної країни, так само як і будь-якої корпорації, залежить від доброго імені та репутації, він заклав основи своєї теорії, ґрунтованої на достатньо об’єктивних показниках. У 2005 р. він розробив спосіб оцінки іміджу і репутації країн світу як передумова їх успішного розвитку або, навпаки, падіння. Веріфіковані результати підрахунків за цим способом тепер чотири рази на рік публікуються як «Міжнародний індекс репутації» (Nation Brand Index). Таким чином світ отримує дані про репутацію, чи імідж, провідних країн світу на поточний момент і кожна країна, вибираючи собі контрагента для співпраці, може орієнтуватися на дані індексу, як на авторитетну оцінку.
В кінці вересня в Нью-Йорку був опублікований черговий список країн, що мають найвищу репутацію у світі. На цей раз список був збільшений з 35-ти до 50-тьох країн. Список очолила Німеччина, за якою слідують Франція, Великобританія, Канада, Японія, Італія, США, Швейцарія, Австралія, Швеція. Росія займає 22-е місце, Угорщина – 28-е, Польща – 30-е, Чеська республіка – 31-е, Румунія – 41-е, Литва – 42-е. В загальному списку є ще Іран, Нігерія, Еквадор, Куба, Індонезія та інші країни, які вважаються малорозвиненими.
України в списку нема. І це при тому, що за кількістю населення Україна займає 27-ме місце у світі і розташована у Європі, країни якої домінують на чільних місцях індексу. Очевидно, для такої низької оцінки репутації нашої країни є вагомі причини, детальне вивчення і усунення яких може допомогти нам якщо і не зайняти високе місце у списку, то хоча б потрапити до нього. Отож, розглянемо, як підраховується показник репутації країн.
Спочатку кожна країна оцінюється тільки в одному із шести вимірів, в число яких входять такі:
1. Експорт країни – оцінка ведеться за тим, наскільки користаються попитом експортовані товари з даної країни, наскільки споживачі їх шукають або уникають.
2. Якість урядування (governance) – врахування думки громадськості про компетентність і чесність діючого уряду, а також його відданість загальнолюдським цінностям, таким як демократія та справедливість, а також заанґажованість у глобальні проблеми, такі як бідність та екологія.
3. Культура і культурна спадщина – виявлення прийнятої світом культурної спадщини народу та оцінка його сучасної культури, включаючи його кінофільми, музику, мистецтво, спорт і літературу.
4. Рівень розвитку народу – оцінка рівня компетентності, освіти, відкритості, дружелюбності народу та інших подібних якостей, як також потенційної ворожості і дискримінації щодо інших народів.
5. Відвідуваність країни туристами – оцінка привабливості країни для туристів з огляду на наявність пам’яток природи і культури.
6. Інвестування та імміграція в країну – визначення рівня привабливості країни для життя, роботи і навчання, а також сприйняття економічної та соціальної ситуації в країні.
Ілюстрацію сенсу кожного з вимірів можуть дати позиції провідних країн у кожному з них. За виміром «Експорт» перші три місця займають Японія, США, Німеччина. У якості урядування перед ведуть Швейцарія, Канада, Швеція. В галузі культури першу трійку складають Франція, Італія та Великобританія. За рівнем розвитку народу на першому місці стоїть Канада, за якою ідуть Австралія та Італія. Найбільш привабливими для туристів є Італія, Франція та Іспанія, а для інвестування, імміграції такими є Канада, Великобританія, США.
Оцінка країн за кожним виміром робиться на підставі опитування населення в різних країнах, аналізу публікацій у ЗМІ тощо. На підставі цих оцінок спеціальним способом виводиться загальний рейтинг. Як можна бачити, Німеччина в жодному з вимірів не фігурує на першому місці, але в загальній їх комбінації очолила список найбільш привабливих країн, що може свідчити про її гармонійний розвиток. Звичайно, суб’єктивність оцінок за кожним із зазначених вимірів присутня і неминуча, але сумарне значення у великій мірі цю суб’єктивність вирівнює.
Якщо оцінювати шанси України за кожним з вказаних вимірів, можна побачити, що швидко підняти репутацію країни можна хіба що поліпшивши якість урядування в країні. Зміни в інших вимірах потребують дуже довгого часу. Дійсно, наприклад, для досягнення високого рівня в галузі культури чи туристичної привабливості України потрібні великі капіталовкладення та роки кропіткої роботи, в той час для досягнення високого рівня якості урядування потрібна лише політична воля і об’єднані зусилля державних діячів, хоча є очевидним, що усі шість вимірів тісно пов’язані між собою.
Крім індексу оцінки репутації країн існує також експертний рейтинг "недієздатних" або "неспроможних" держав світу, знаний як Failed States Index . Цей індекс відображає міру нездатності урядів держав керувати підвладною територією, зберігати монополію на використання сили, контролювати соціально-демографічну, економічну та політичну ситуації в країні. У цьому рейтингу на найвищих місцях стоять найбільш «недієздатні» держави, в той час як найбільш успішні знаходяться на останніх місцях. У порівнянні з минулорічним рейтингом Україна піднялася тут на дві позиції і посіла 108 місце з кінця рейтингу для 177 країн. Для порівняння, Росія перебуває тепер на 72-му місці поруч зі Свазілендом та Коморськими островами, перестрибнувши за останній рік одразу через 10 рядків. Китай стоїть нижче Росії – на 68-му місці. З країн СНГ вище України стоїть лише Вірменія (109 місце). Можна вказати також, що Латвія займає 136-те місце, Естонія – 139-те, Литва – 143-те, а наш західний сусід Польща стоїть на 145-ій позиції. Очолюють рейтинг Швеція, Фінляндія й Норвегія (відповідно, 175-те, 176-те і 177 місця).
Підрахунок пунктів у цьому рейтингу іде за наступними показниками: 1. Зростання демографічного тиску в країні.
2. Масовий рух біженців або інтернованих осіб.
3. Успадкована спрага помсти скривджених або параноїдальних групп гнаселення.
4. Хронічний та стабільний відтік людських ресурсів.
5. Нерівномірний економічний розвиток різних сфер діяльності.
6. Гострий і/або глибокий економічний спад.
7. Криміналізація і/або делегітимізація держави.
8. Прогресуюче погіршення державних служб і громадських послуг.
9. Припинення або вибіркове застосування влади закону і зростання порушень прав людини.
10. Служба безпеки діє як «держава у державі»,
11. Утворення кланових еліт.
12. Втручання інших держав або зовнішніх політичних діячів.
Порівнюючи показники, за якими підраховуються обидва рейтинги, можна прийти до висновку, що як репутація України у світі, так і оцінка її історичної спроможності залежить головним чином від якості урядування українських владних структур, від того, наскільки вони активно і ефективно вирішують проблеми підвладної країни, а не від того, наскільки вони вміло борються за право керувати державою. Якість урядування країною є ніби її відкритим для цілого світу обличчям, і оцінка його у великім ступеню впливає на оцінку інших складових. В той же час за рейтингом спроможності Україна випереджає майже усі країни СНД, включаючи Росію. Це говорить про потенційні можливості нашої держави в історичній перспективі. В таких умовах першочерговим завданням України у справі поліпшення своєї репутації у світі мала би стати докорінна зміна теперішнього керівництва, як недієздатного. І це завдання мало би бути усвідомленим політично активною громадськістю нашої держави для концентрації спільних зусиль у його вирішенні.